Ухвала

від 17.01.2022 по справі 280/8293/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

17 січня 2022 року Справа № 280/8293/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

представника позивача - Лазарук В.В.

представника відповідача - Боярської В.Л.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИК 2013» (69057, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 38625504)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИК 2013» (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00032850902 від 17.03.2021 та №00032900902 від 17.03.2021.

11.10.2021 представником відповідача подано до суду клопотання вх. № 58157 про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування посилається на позицію ВС, викладену у постанові від 26.11.2020 у справі 500/2486/19 та вказує, що позивач отримав рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №00032850902 від 17.03.2021 та №00032900902 від 17.03.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення 28.07.2021. Тому, звернувшись до суду із позовом 09.09.2021 порушив строк звернення до суду, передбачений п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України.

10.12.2021 представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду вх. № 73182, в якому вказано, що рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №00032850902 від 17.03.2021 та №00032900902 від 17.03.2021 було отримано підприємством 19.08.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження відправлення з сайту АТ Укрпошта . Тому, вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

У судовому засіданні 17.01.2022 представник позивача заперечив проти залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача підтримав раніше подане клопотання.

У судовому засіданні 17.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 243 КАС України, складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Так, 26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок:

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00032850902 від 17.03.2021 та №00032900902 від 17.03.2021 були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами чого ДПС України винесено рішення №13909/6/99-00-06-03-01-06 від 22.06.2021 року про відмову у задоволенні скарги.

При цьому, відповідач стверджує, що дане рішення позивачем отримано 28.07.2021, на підтвердження чого надає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши надану копію, суд зауважує, що графа поштова адреса заповнена таким чином, що є нечитабельною. Крім того, у графі розписка в одержанні вказано прізвище особи, що отримувала відправлення Рогачёв . Водночас, прізвище директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИК 2013» ОСОБА_1 , а особа, уповноважена підприємством на отримання поштової кореспонденції з прізвищем, вказаним у рекомендованому повідомленні на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИК 2013» відсутня.

Водночас, представником позивача надано роздруківку з офіційного сайту AT Укрпошти щодо відстеження відправлення, а саме, конверту, в якому надійшло рішення ДПС України. З наданої роздруківки вбачається, що відправлення з м. Києва, отримано у м. Запоріжжя 19.08.2021. Представником позивача також надано суду копії сторінок з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК 2013» , з якого вбачається, що вхідною датою 19.08.2021 зареєстровано рішення про результати розгляду скарги від ДПС. Тож, наданими представником позивача письмовими доказами підтверджуються його доводи.

Листом від 13.12.2021 вих. № З-42 АТ "Укрпошта" на ухвалу суду від 01.12.2021 повідомило, що фактичну дату вручення листа № 0405349418533 встановити неможливо.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Приймаючи до уваги надані представниками сторін письмові та усні пояснення, письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду, у зв`язку з чим, відсутні підстави для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИК 2013» без розгляду.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, підстави для розгляду клопотання про поновлення такого строку відсутні.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Ухвалу у повному обсязі складено та підписано 26.01.2022.

Суддя Л.Я. Максименко