Рішення

від 11.01.2022 по справі 280/7382/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2022 року (12 год. 35 хв.)Справа № 280/7382/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Шелепко Б.В.,

за участю представників: позивача - Балабки А.В., відповідача - Міщенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Баскар до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Баскар (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач із урахуванням прийнятого уточненого позову просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 № 0002981805 про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 1720493грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 20.11.2020 №9307398428, якою заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 1 720 493 грн. Також, 21.12.2020 TOB Баскар подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2020 року № 9340394912, згідно з яким самостійно відмовився від заявленої до відшкодування суми ПДВ в повному обсязі. Проте, відповідачем складено акт перевірки, яким встановлено порушення п.п. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачу зменшено бюджетне відшкодування за жовтень 2020 року в сумі 1 720 493 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 № 0002981805 форми В3 про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 1 720 493 грн. Отже, позивачу було двічі зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 720 493 грн.: внаслідок подання уточнюючого розрахунку від 21.12.2020 за жовтень 2020 року № 9340394912 та внаслідок прийняття ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 14.01.2021 №0002981805. В результаті зазначеного у позивача виник податковий борг у розмірі 1 720 493 грн. Станом на дату подання позовної заяви, згідно картки платника податку на додану вартість рахується заборгованість у розмірі 1 720 492 грн. З урахуванням наявності уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, платником податків не подавалась заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Вважає, що підстави для проведення перевірки контролюючим органом були відсутні, а винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0002981805 від 14.01.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито загальне позовне провадження.

16.09.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №53404), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що позивачем заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2020 року податок на додану вартість в сумі 1 720 493 грн. Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролююючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки. У разі встановлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку. За результатами проведеної камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2020 року, позивачу було відмовлено у заявленій сумі бюджетного відшкодування ПДВ. 21.12.2020 після отримання акта перевірки підприємством було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2020 року, яким було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в інтегрованій картці платника, але який було заповнено із порушенням вимог пп. 1-4 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289. За результатами камеральної перевірки, винесено податкове повідомлення- рішення від 14.01.2021 № 0002981805 форми В3 про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 1 720 493 грн. Вказане рішення надіслано поштою та у зв`язку з неотриманням платником було повернуто до Головного управління ДПС у Запорізькій області. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 №0002981805 є узгодженим. 02.03.2021 в інтегрованій картці платника виник податковий борг в сумі 1 720 493 грн. у зв`язку із узгодженням ППР форми В3 від 14.01.2021 №0002981805. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 11.01.2022.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 11.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 20.11.2020 № 9307398428, якою заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 1 720 493 грн. (а.с.51-56).

ГУ ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку, за результатами якої складений акт від 07.12.2020 № 2765/08-01-04-02/39517157 (а.с.48-49).

Під час перевірки встановлено та у висновках акту зазначено, що позивачем порушено п.п. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого у TOB Баскар відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2020 року у сумі в сумі 1 720 493 грн.

21.12.2020 TOB Баскар подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2020 року №9340394912 (а.с.42). Відповідно до наданого уточнюючого розрахунку позивач відмовився від заявленої до відшкодування суми ПДВ в повному обсязі.

14.01.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 №0002981805 форми В3 , відповідно до якого у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування та відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2020 року у сумі 1720 493 грн. (а.с.62-63).

У TOB БАСКАР виник податковий борг у розмірі 1 720 493 грн.

Листом від 17.03.2021 № 01/17 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив, що заборгованість у розмірі 1 720 493 грн. була сформована безпідставно, оскільки податкове повідомлення - рішення від 14.01.2021 №0002981805 винесено з питань зменшення бюджетного відшкодування. При цьому, згідно уточнюючого розрахунку заявлену до відшкодування суму на поточний рахунок платника, а саме 1 720 493 грн., було знято з бюджетного відшкодування.

Листом від 15.04.2021 №23450/6/08-01-18-05-05, відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з наявністю податкового боргу після присвоєння уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 21.12.2020 № 9340394912 статусу Історія подання , ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до ДПС України з листом щодо виключення нарахування в інтегрованій картці платника даного уточнюючого розрахунку (а.с.37).

Листом від 21.04.2021 № 21/04 звернувся до ДПС України щодо проведення коригування по картці платника податку на додану вартість, зняття штрафних санкцій та пеню. Також у листі позивач просив провести службову перевірку та притягнути до відповідальності посадових осіб, які візували та підписували протиправне податкове повідомлення-рішення №0002981805 від 14.01.2021 (а.с.36).

Листом від 25.05.2021 № 11892/7/99-00-18-03- 02-07, ДПС України надала позивачу відповідь, що оскільки визначені у листі TOB Баскар питання лежать у площині повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області, то ДПС України направляє лист від 21.04.2021 № 21/04 для вжиття заходів згідно з чинним законодавством, проведення перевірки та врегулювання визначених платником питань. Про результати проведеної перевірки, в т.ч. щодо притягнення до відповідальності осіб, якими було допущено порушення чинного законодавства (у випадку встановлення таких порушень), та вжиті заходи інформувати Департамент управління ризиками не пізніше 25.06.2021 (а.с.35).

Станом на дату подання позовної заяви, згідно картки платника податку на додану вартість рахується заборгованість у розмірі 1 720 492 грн.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Пунктом 200.10 ПК України передбачено, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення (п.200.11 ПК України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що перевірка платника щодо заявленої суми відшкодування проводиться за наявності податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

21.12.2020, тобто після здійснення камеральної перевірки та до прийняття відповідачем за її результатами податкового повідомлення-рішення, позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до якого позивач відмовився від заявленої до відшкодування суми ПДВ в повному обсязі.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України, ПК платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, законодавець обмежив платника податків у праві поданні уточнюючих розрахунків під час проведення перевірок виключно по документальним плановим та позаплановим перевіркам.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (п.п. 75.1.1 ПК України).

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, ПК України чітко розмежовує камеральні перевірки від документальних.

Отже, суд дійшов висновку, що нормами Кодексу не заборонено платникам податків подання уточнюючих декларацій (розрахунків) під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, позивач мав право під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки подати уточнюючу декларацію (розрахунок) за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом, проте лише до отримання ним акта камеральної перевірки.

Крім того, відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на облік) платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Уточнюючий розрахунок було прийнято відповідачем.

На підставі поданого уточнюючого розрахунку ГУ ДПС у Запорізькій області зменшено позивачу TOB Баскар суму бюджетного відшкодування в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість, до прийняття податкового повідомлення - рішення, тобто до 14.01.2021.

Також, 14.01.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області приймає податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 № 0002981805, яким знову зменшує бюджетне відшкодування.

Таким чином, позивачу було двічі зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1 720 493 грн., а саме:

внаслідок подання уточнюючого розрахунку від 21.12.2020 за жовтень 2020 року №9340394912;

внаслідок прийняття ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 14.01.2021 № 0002981805.

На підставі зазначеного, у позивача виник податковий борг у розмірі 1 720 493 грн.

Отже, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення (14.01.2021), позивач вже надав до податкового органу уточнюючий розрахунок (21.12.2020), відповідно до якого позивач відмовився від заявленої до відшкодування суми ПДВ в повному обсязі.

Ураховуючи викладене вище, суд погоджується із доводами представника позивача щодо відсутності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому, позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Між адвокатом Балабко A.B. та TOB Баскар було укладено договір про надання юридичної допомоги від 11.08.2021.

Додатковою угодою від 11.08.2021 сторони визначити вартість наданих послуг:

аналіз матеріалів та законодавства - 5 000,00 грн.

підготовка позову - 3 000,00 грн.

підготовка відповіді на відзив - 3 000,00 грн.

участь у судових засіданнях - 2 000,00 грн. х 3 судові засідання = 6 000,00 грн.

гонорар успіху адвоката - 10 000,00 грн.

Понесення позивачем витрат у розмірі 27000,00 грн. підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву надав свої заперечення щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, зазначив про необхідність співмірності витрат із складністю справи та про розумність цих витрат.

Суд частково погоджується із позицією відповідача, та вказує:

аналіз матеріалів та законодавства фактично є підготовкою позову;

участь у засіданнях, оцінена у 2000 грн. є не співмірно, з огляду на тривалість судового засідання (27.09.2021 - 2 хв., 13.12.2021 - 4 хв., 11.01.2022 - 27 хв.).

Щодо гонорару успіху адвоката, суд зазначає таке.

Приписами статті Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції ( Iatridis v. Greece , заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини ( Pakdemirli v. Turkey , заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 22 липня 2021 року № 818/716/15.

Ураховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги складність справи та суму оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (1 720 493,00 грн.), суд вважає за необхідне зменшити суму гонорару успіху адвоката.

На думку суду співмірною сумою понесених витрат на правову допомогу у цій справі є 10 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баскар (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, код ЄДРПОУ 39517157) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 № 0002981805, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баскар за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) та судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.01.2022.

Суддя Ю.В. Калашник