Рішення

від 25.01.2022 по справі 320/12971/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Київ № 320/12971/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНИЙСПЕЦАВТОАЛЬЯНС до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНИЙСПЕЦАВТОАЛЬЯНС (код: 42837980, адреса: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 2) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (код: 39816845, адреса: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в якому просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №210422 від 25 серпня 2020 року винесену начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача оскаржувана ним постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на його переконання, остання винесена на підставі хибних висновків посадових осіб відповідача, зокрема, про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

03.02.2021 судом отримано відзив на позовну заяву у якому відповідач, заперечуючи проти позову, на користь правомірності винесеної ним та оскаржуваної позивачем постанови вказував на те, що виявлені посадовими особами відповідача порушення позивачем вимог профільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, підтверджуються складеними актами перевірки транспортного засобу позивача, а відтак позивача правомірно притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу, тобто за наявності законодавчо передбачених підстав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНИЙСПЕЦАВТОАЛЬЯНС (код: 42837980), згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 22.02.2019 (номер запису: 18841020000003582). Зареєстрованими видами діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, на підставі направлення на перевірку від 03.07.2020 №009205 та графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 06.07.2020 по 12.07.2020, співробітниками Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на автомобільній дорозі Н-08 Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь був зупинений засіб позивача у складі сідлового тягача марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіпу марки OPLEGGER, д.н.з. НОМЕР_2 , що слідував за маршрутом м. Нікополь - м. Дніпро.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю вказаного ТЗ, посадовими особами складено акт від 09.07.2020 №217453 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт від 09.07.2020 №0015945 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 09.07.2020 №025340 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до висновків акту від 09.07.2020 №217453, під час перевірки виявлено зокрема порушення вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме що при перевезенні вантажу навантаження на здвоєну вісь склало 17,42 т (1. 6,2 т, 2. 11,45 т, 3. 12,195 т, 4. 5,225 т). Зокрема, в матеріалах справи наявні чек зважування ТЗ позивача від 09.07.2020 та розрахунок від 09.07.2020 №0015945 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 09.07.2020 №0015945.

Водій ТЗ позивача з висновками акту від 09.07.2020 №217453 не погодився, про що в останньому вчинено відповідний запис.

На виконання вимог пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567 повідомленням від 10.08.2020 №59287/18/24-20, надісланого 20.08.2020 листом зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308300589477, відповідач повідомляв позивача про розгляд його справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №217453, яке відбудеться 25.08.2020 за адресою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

25.08.2020 заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення ТОВ ІННОВАЦІЙНИЙСПЕЦАВТОАЛЬЯНС законодавства про автомобільний транспорт, з урахуванням висновків акту №217453, а саме в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, за що передбачена відповідальність абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , винесено постанову від 25.08.2020 №210422 про застосування у відношенні позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Зазначена постанова була направлена позивачеві листом №64707/18/24-20 від 27.08.2020 та яка і стала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Як вже зазначалося вище, позивач зі вказаною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Також вважає протиправними дії посадових осіб відповідача, оскільки вони, за твердженням позивача, порушили публічний порядок проведення державних перевірок за Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та порядок проведення вимірювань, а виявлені посадовими особами відповідача порушення спростовуються фактичними обставинами справи.

За доводами позивача, спірна постанова відповідача обтяжує позивача санкцією за порушення, якого позивач не допускав. Зокрема позивач вказав, що при проведенні перевірки відповідач не здійснював вимірювання відстаней між осями транспортного засобу, а в актах перевірки безпідставно інтерпретував ТЗ позивача - напівпричіп як такий, що має здвоєну вісь. Це при тому, що напівпричіп насправді обладнаний двома одиночними осями, відстань між якими перевищує 2,5 метри.

Зазначені обставини, на думку позивача, виключають факт правопорушення та вказують на незаконність постанови відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктуру, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" встановлено, що правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, Управлінням Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 14 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку).

В пункті 24 Порядку встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

За матеріалами справи, ТЗ позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух не заборонявся.

Відповідно до п. 19 Порядок №879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Хоча вказаним положенням Порядку №879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі Методика).

Відповідно до пп. 5-1 п. 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно зі статтею 60 Закону України від 05 квітня 2001 року 2344-III Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що габаритно-ваговий контроль ТЗ позивача було здійснено без вимірювання відстаней між осями транспортного засобу.

При цьому, у відповідним матеріалах зазначалося, що ТЗ позивача обладнаний здвоєними осями, на яких було виявлено перевищення допустимих вагових норм, а саме що навантаження на здвоєну вісь склало 17,42 тон, при допустимих за пунктом 22.5. Правил дорожнього руху 16 т.

Однак, суд зауважує, що вказані вище акти перевірки ТЗ позивача не містять доказів того, що останній обладнаний здвоєною віссю. Зокрема, пункт 9 акту №0015945 від 09.07.2020 Відстань між осями, метрів - не заповнений. Зазначене свідчить про те, що відповідач не вимірював відстаней між осями транспортного засобу позивача. Інших доказів тому, що між осями транспортного засобу відстань була меншою, ніж 2,5 метри, відповідач не надав.

Натомість, наявними у справі доказами - фотоматеріалами ТЗ позивача, підтверджуються його заперечення, що даний ТЗ, а саме напівпричіп не обладнаний здвоєною віссю та має дві одиночні осі, відстань між якими, згідно заперечень позивача та наданих доказів - перевищує 2,5 метри.

Суд звертає увагу, що ці обставини та подані на їх підтвердження докази були долучені позивачем до позовної заяви і не заперечувались відповідачем у поданому відзиві на позов.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача, наведені в акті перевірки ТЗ позивача, про перевищення позивачем нормативно-допустимого навантаження на здвоєну вісь є необ`єктивними та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а відтак винесена на підставі цих висновків постанова відповідача про накладення штрафу на позивача є протиправною та підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача по суті виявленого відповідачем порушення позивачем вимог профільного законодавства - не надав. В свою чергу, решта доводів та заперечень відповідача, наведених у відзиві, також не спростовують висновків суду про безпідставність притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 04.12.2020 №97625, а тому останній підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд здійснити у т.ч. розподіл судових витрат, та при цьому надав докази щодо надання йому правничої допомоги за договором від 02.09.2020 №22/20, укладеного з адвакатом Ігнатьо Б.Я. (свідоцтво №21/705 від 07.10.2011) та додаткову угоду №2 від 01.10.2020 до вказаного договору.

Так, згідно положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, як вбачається із пунктів 2, 3 додаткової угоди №2 від 01.10.2020, приписи останніх вказують лише на орієнтовний розмір витрат щодо надання позивачеві правової допомоги. Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів про опис наданих позивачеві послуг, та зокрема доказів на підтвердження понесення відповідних витрат.

При цьому, позивачем на виконання вимог частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення судових дебатів не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу, а також не було подано разом з позовною заявою, під час судового розгляду та до закінчення судових дебатів відповідної заяви про понесені витрати на правову допомогу у вказаному розмірі.

Таким чином, суд не вбачає підстав для розподілу інших судових витрат по даній адміністративній справі, окрім сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №210422 від 25 серпня 2020 року винесену начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНИЙСПЕЦАВТОАЛЬЯНС (код: 42837980, адреса: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 2) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті (код: 39816845, адреса: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено: 25.01.2022.

Суддя Панченко Н.Д.