Рішення

від 31.01.2022 по справі 942/1357/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 31.01.2022

ЄУ № 942/1357/20

Провадження №2/942/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська , в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,2267 га, кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, що розташована на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

На початку 2018 року СТОВ АФ Закотненська видала позивачу примірник договору оренди землі від 28.11.2012 та додаткову угоду до нього від 11.06.2015. Тоді позивач виявила, що у договорі оренди землі від 28.11.2012, сторонами якого є орендар ТОВ АФ Закотненська та орендодавець ОСОБА_1 , в графі Орендодавець в розділі підписи сторін навпроти прізвища ОСОБА_1 стоїть підпис невідомої їй особи, візуально схожий на її підпис, але їй не належить.

Виявивши вказане, позивач через представника звернулася до експертної установи для проведення почеркознавчого дослідження, згідно з висновком якого встановлено, що підпис, розташований у графі Орендодавець в розділі підписи сторін навпроти прізвища ОСОБА_1 виконано не позивачем, а іншою особою.

Посилаючись на те, що відповідач користується земельною ділянкою незаконно на підставі договору, який не було укладено, позивач просить усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме: земельною ділянкою площею 3,2267 га, кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, розташованою на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування СТОВ АФ Закотненська .

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 26.11.2020.

12.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що 28.11.2012 між СТОВ АФ Закотненська та позивачем був укладений договір оренди землі, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 3,23 га, яка належить позивачу ОСОБА_1 . Державним реєстратором Новопсковського районного управління юстиції Луганської області було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, площею 3,2267 га, номер запису про інше речове право 4832267 від 28.02.2014, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, укладений 28.11.2012 між СТОВ АФ Закотненська та ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11295527 від 28.02.2014, індексний номер витягу - 18428542 від 28.02.2014. Згідно з п. 8 Договору, договір укладено на п`ять років. Вказані факти позивачем не заперечуються. Про підтвердження факту укладення договору оренди на вказаних вище умовах свідчить надісланий ОСОБА_1 від 28.06.2017 на адресу СТОВ АФ Закотненська лист-повідомлення про повернення земельної ділянки відповідно до договору землі від 28.11.2012, в якому жодних заперечень щодо належності ОСОБА_1 підпису, який міститься в спірному договорі позивач не висловлювала. Враховуючи, що 10.06.2015 між СТОВ АФ Закотненська та позивачем було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі, позивачу було роз`яснено, що СТОВ АФ Закотненська на законних підставах має право обробляти земельну ділянку до 10.06.2025.

Також представник відповідача посилається на те, що наданий позивачем Висновок експертного дослідження № 19/113/6-4/2 від 30.08.2018, складений Луганським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, не може вважитися належним, допустимим та достовірним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України, а також в ньому невірно зазначено найменування відповідача Закотненське .

Представник відповідача вважає, що СТОВ АФ Закотненська належним чином виконувало всі свої зобов`язання по договору оренди землі, у тому числі щодо виплати орендної плати власнику земельної ділянки ОСОБА_1

26.11.2020 підготовче судове засідання за клопотанням представника позивача відкладено до 21.12.2020.

21.12.2020 за клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено до 21.01.2021, продовжено строк проведення підготовчого провадження.

21.01.2021 підготовче судове засідання за клопотанням представника відповідача відкладено до 02.02.2021.

02.02.2021 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення експертизи.

Ухвалою суду від 19.03.2021 провадження у цивільній справі поновлено для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення дослідження.

Ухвалою суду від 20.04.2021 матеріали цивільної справи разом з витребуваними додатковими матеріалами направлено для проведення судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення експертизи.

08.11.2021 суд постановив ухвалу про поновлення провадження та призначив підготовче судове засідання на 29.11.2021.

29.11.2021 підготовче судове засідання відкладено до 21.12.2021 у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення представнику відповідача повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

21.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті 21.01.2022.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,23 га, кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, що розташована на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ЛГ №038426.

28.11.2012 між ОСОБА_1 та СТОВ АФ Закотненська був укладений договір оренди землі, предметом якого є зазначена вище земельна ділянка. Строк дії договору складає п`ять років, що зазначено у п. 8 цього Договору.

Після припинення дії договору орендар повертає у місячний термін орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 Договору оренди землі).

З акту приймання-передачі об`єкта оренди від 28.11.2012 слідує, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 передала, а землекористувач СТОВ АФ Закотненська прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 3,23 га відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2012 на полі №41, ділянка № НОМЕР_1 .

Згідно з додатковою угодою від 11.06.2015 до договору оренди землі від 28.11.2012, що укладена між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ АФ Закотненська , строк дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, встановлено до 11.06.2025, починаючи з дня набрання чинності цим договором.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №228889690 від 20.10.2020, за СТОВ АФ Закотненська проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, площею 3,2267 га, номер запису про інше речове право 4832267 від 28.02.2014, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, укладений 28.11.2012 між СТОВ АФ Закотненська та ОСОБА_1 , додаткова угода від 11.06.2015, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11295527 від 28.02.2014.

Позивач заперечує підписання вищезазначеного договору оренди землі від 28.11.2012.

Згідно з висновком експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами почеркознавчого експертного дослідження №СЕ-19/113-21/5634-ПЧ від 14.05.2021, проведеного за клопотанням позивача, підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі Орендодавець у розділі Підписи сторін на другому аркуші договору оренди землі б/н від 28.11.2012, укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська , виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновок почеркознавчої експертизи за №СЕ-19/113-21/5634-ПЧ від 14.05.2021 є належним та допустимим доказом, який отриманий у відповідності до встановленого порядку, містить інформацію щодо предмета доказування (виконання підпису в договорі оренди землі б/н від 28.11.2012 не самою ОСОБА_1 , як орендодавцем, а іншою особою). При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку експерта, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Виходячи із змісту вимог ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні цього цивільного позову суд керується висновком Великої Палати Верховного Суду України в справі № 145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229- 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що підпис у спірному договорі оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а тому такий правочин слід вважати не вчиненим.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування СТОВ АФ Закотненська підлягають задоволенню, оскільки спірний договір оренди земельної ділянки є неукладеним, а тому не регулює спірні відносини.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 840,80 грн та судові витрати за проведення експертизи у розмірі 2250,24 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати є обґрунтованими та документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 3,2267 га, кадастровий номер 4423382000:15:004:0035, що розташована на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська .

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.)

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2250,24 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят грн 24 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Матвєєва Тетяна Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1633 від 21.05.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1011689 від 20.10.2020, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська , код ЄДРПОУ 30714350, місце знаходження: вул. Вишнева, буд. 69В, с. Осинове, Старобільський район, Луганська область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті 21 січня 2022 року.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 31 січня 2022 року.

Суддя: В.В. Пронька