Рішення

від 07.02.2022 по справі 629/4410/21

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4410/21

Провадження № 2/629/102/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки і піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради, Служба у справах дітей Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, про відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки і піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради, Служба у справах дітей Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 . Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_1 неналежним чином виконує батьківські обов`язки відносно дитини ОСОБА_2 , не створила належних умов для її проживання, не забезпечила її належним одягом та взуттям відповідно до сезону, відповідним харчуванням та потребами, канцелярським приладдям тощо. 05.08.2021 працівниками Служби у справах дітей та провідним спеціалістом Центру надання соціальних послуг було виявлено дитину, яка опинилась в складних життєвих обставинах, які б могли призвести до загрози життю, а саме малолітньої дитини ОСОБА_2 . За результатами проведення рівня безпеки дитини від 05.08.2021 було встановлено, що рівень безпеки дитини - дуже небезпечно, і необхідно здійснити негайне відбирання дитини у матері ОСОБА_1 . Протягом доби виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради було прийнято рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , яку було вилучено у матері, ОСОБА_1 , та направлено до КНП Первомайської ЦРЛ для медичного обстеження. Діагноз ОСОБА_2 : дефіцит маси тіла 1-2 ступеня, помірна білково-енергетична недостатність, дисфункція біліарного тракту. Дитина при рості 140 см, має вагу 22 кг віком 11 років. 18.02.2021 під час проведення профілактичного рейду на території Картамиського старостинського округу було виявлено родину ОСОБА_1 , яка потребує додаткової уваги, про що складено відповідні акти. За результатами оцінки потреб родини, родину ОСОБА_1 наказом директора Центру надання соціальних послуг від 26.02.2021 року № 29-од взято під соціальний супровід з метою мінімізації обставин, які призвели до перебування родини в складних життєвих обставинах. 05.08.2021 працівниками Центру надання соціальних послуг разом зі службою у справах дітей здійснено виїзд в родину ОСОБА_1 . Протягом всього періоду роботи з родиною надано ряд соціальних послуг: формування здорового способу життя, консультування, щодо працевлаштування матері, виховання та розвитку дитини, дотримання санітарно-гігієнічних умов стану приміщення, покращення соціально-побутових умов, розвитку навичок самообслуговування, організації облаштування кімнати для дитини, необхідність в регулярному та повноцінному харчуванні дитини, планування сімейного бюджету. Нажаль ОСОБА_1 не дотримується всіх рекомендацій та порад спеціалістів центру та зовсім не докладає зусиль найшвидше вирішувати власні проблеми. ОСОБА_2 взято на облік у зв`язку з неналежним виконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини. На даний час ОСОБА_1 не працює та не створює належних умов для проживання та розвитку своєї доньки ОСОБА_2 . Від надання будь-яких пояснень відмовляється. У зв`язку з вищезазначеним, просив позовні вимоги задовольнити та відібрати ОСОБА_2 у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав; передати дитину виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого влаштування; стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі половини доходів але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову на поточний рахунок дитини.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Крім того, надала письмові пояснення (а.с. 33), згідно яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, чого ніякою мірою не робить ОСОБА_1 .

Представник третьої особи Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Згідно наданих письмових пояснень (а.с. 35) позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позов не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 29.07.2010 Бунаківською сільською радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №04 (а.с. 5).

Відомості про батька дитини зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 7).

Згідно листа УПСЗН Лозівської міської ради Харківської області від 06.04.2021 ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває, жодних видів допомог не отримує (а.с. 8).

Відповідно до копії характеристики учениці 6 класу КЗ Бунаківський ліцей Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_2 навчається з 1 класу 2016 року. Програмовий матеріал засвоїла на середньому рівні. Індивідуального навчання не потребує. Має неглибокі, інколи поверхневі знання з навчальних дисциплін. Увага розсіяна, мислення репродуктивне, пам`ять не стійка. На уроках пасивна, не впевнена в собі. Дівчинка систематично відвідує заклад освіти, пропуски занять без поважних причин відсутні. Стосунки в сім`ї доброзичливі, довірливі. Але мати через матеріальне становище частково забезпечує дитину повноцінним харчуванням, одягом, шкільним приладдям тощо (а.с. 9).

Відповідно до копії наказу від 26.02.2021 №49-ОД Про здійснення соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 сім`ю ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , взято під соціальний супровід (а.с. 14).

З копії акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 05.08.2021 встановлено, що рівень безпеки дитини як дуже небезпечно . В будинку речі розкидані, газу немає, їжа готується на вулиці на кострі. Запасів їжі немає, хліб, крупи відсутні. Будинок, в якому проживає родина не є їх власністю, не оформлений. Можливість підключення газу мала. Родина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час відвідування дитина ОСОБА_2 голодна, їжа відсутня, зі слів дитини вона цілий день нічого не їла, вчора теж нічого не їла (а.с. 10-12).

Згідно копії наказу Служби у справах дітей від 05.08.2021 № 10-СЖО Про взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах , малолітня дитина взята на облік на підставі акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 05.08.2021 та акту оцінки потреб родини від 05.08.2021 (а.с. 13).

Згідно довідки-характеристики Картамиського старостинського округу від 05.08.2021 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично мешкає АДРЕСА_2 . За час мешкання в с. Лозівське ОСОБА_1 веде відокремлений спосіб життя. Не веде розгульний спосіб життя, не зловживає спиртними напоями. Участь у громадському житті села не приймає. Проживає разом із донькою ОСОБА_2 , 2010 р.н. Житло, в якому проживає родина, знаходиться в незадовільному стані. ОСОБА_1 ніде не працює, являється одинокою мамою і єдиним доходом у родині була державна допомога, як матері одиначки, остання виплата якої була в серпні 2020 року. За останній час життєві обставини в родині погіршилися зовсім, житло занедбане та немає продуктів харчування. Дитина ходить по декілька днів голодна. Близьких родичів, до яких вона могла б звернутись, немає (а.с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області від 06.08.2021 за № 161 вирішено негайно здійснити заходи по відібранню малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 ; доручено Службі у справах дітей Олексіївської сільської ради вжити заходи для проведення повного медичного обстеження дитини та вирішення питання її подальшого влаштування до Харківського обласного Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, а також звернутись до суду з питання про відібрання дитини в матері, без позбавлення батьківських прав (а.с. 15).

З копії повідомлення Центру надання соціальних послуг Олексіївської сільської ради від 25.08.2021 №01-15/226 вбачається, що для організації соціального захисту дитини ОСОБА_2 запропоновано службі у справах дітей питання щодо неналежного виховання та утримання своєї доньки матір`ю ОСОБА_1 винести на розгляд комісії з питань захисту прав дитини (а.с. 18).

Згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 діагноз при госпіталізації: дефіцит маси тіла 1-2 ступеня. За висновком стану здоров`я, фізичного та розумового розвитку дитини ОСОБА_2 має помірну білково-енергетичну недостатність, дисфункцію біліарного тракту. Дитина при зрості 140 см, має вагу 22 кг віком 11 років (а.с. 19-20).

Згідно актів проведення профілактичних рейдів від 18.02.2021, 15.04.2021 встановлено, що значних зауважень комісія не має. Рекомендовано поповнити запас продуктів харчування. Посилити температурний режим в будинку. Повідомити Центр надання адміністративних послуг щодо виявленої родини, відремонтувати піч. ОСОБА_3 стан кімнат задовільний. Дитина забезпечена сезонним одягом, охайна та чиста. Зі слів матері вона перебуває у складному матеріальному стані, ніяких виплат не отримує (а.с. 21, 23).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 18.02.2021 ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Під час відвідування встановлено, що санітарно-гігієнічні умови частково задовільні. В галереї в вікнах відсутнє скло, в стінах дири. Піч в аварійному стані. В будинку холодно, опалюється дровами. Газ для приготування їжі відсутній, запасу їжі немає. Є в наявності сіль, макаронні вироби. Матері необхідно відновити паспорт, влаштуватись до центру зайнятості або знайти роботу. Придбати запас харчових продуктів (а.с. 22).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 05.08.2021 ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Під час відвідування встановлено, що мати поводила себе дуже агресивно. Газ відсутній, їжа готується на вогнищі. Зі слів дитини вона не їла вже другу добу. Останнє, що з`їла це кавун та кукурудза. Запас їжі відсутній, відсутній хліб, крупи, борошно, цукор, картопля тощо. Будь-які пояснення мати надавати відмовляється. Грошей немає. До початку нового навчального року дитини не готова. Шкільні речі та приладдя відсутні. Дрова на зиму відсутні, газ підключити немає можливості, будинок без документів (а.с. 24).

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання отримали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Вказаний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 487/1328/16-ц, провадження № 61-3979ск18, від 14 лютого 2020 року у справі № 673/1477/17, провадження № 61-45875св18.

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК України).

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України Про охорону дитинства діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 2 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України Про охорону дитинства ).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про охорону дитинства кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі Мамчур проти України , № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Також, ЄСПЛ вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз`єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України ).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі Савіни проти України , № 39948/06, § 50, від 18 грудня 2008 року).

Приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а також ту обставину, що залишення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері є небезпечним для її здоров`я та морального виховання, суд дійшов висновку, що застосування такої норми закону, як відібрання відповідно до положень ст. 170 СК України дитини у відповідачки буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, такий спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між матір`ю та дитиною, та не позбавляє права відповідачки у подальшому ставити питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджають належному вихованню.

Суд також враховує вік дитини, її стан здоров`я, відповідно до якого вона потребує медичного обстеження та супроводу внаслідок наявних хвороб і те, що на даний час мати дитини внаслідок складних життєвих обставин не зможе забезпечити належні умови щодо виховання, розвитку та здоров`я дитини.

Згідно з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідачка не усвідомлює важливості належного виконання нею батьківських обов`язків, а отже, позовна вимога про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню з необхідністю передачі малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого її влаштування.

Роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 Сімейного кодексу України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини батьком, суд за його заявою, підтвердженою сукупністю зібраних доказів, може постановити рішення про повернення йому дитини.

Згідно ч.4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч.2 ст.182 СК України. У відповідності до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частин 2, 3 статті 193 Сімейного кодексу України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідачка є фізично здоровою, працездатною особою, тому має можливість докласти певних зусиль щодо працевлаштування та сплати аліментів на утримання своєї дитини.

Відповідачка зобов`язана утримувати свою доньку до досягнення нею повноліття.

З огляду на наведене, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідачку витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги про відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов - задовольнити.

Відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без позбавлення батьківських прав.

Передати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого її влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. відсутній, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , у розмірі ј частини її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 13.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. відсутній, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Суддя С.А. Мицик