Ухвала

від 17.01.2022 по справі 320/6561/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 320/6561/20

адміністративне провадження № К/990/1117/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чумаченко Т.А.,

суддів - Дашутіна І.В., Шишова О.О.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в справі №320/6561/20 за позовом Фермерського господарства Агровіта до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в справі №320/6561/20.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03 червня 2020 року №1607330/39617049. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фермерського господарства "Агровіта" від 22 травня 2020 року №1 датою її фактичного отримання.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм вбачається, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи з огляду на те, що твердження скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Отже, наведені відповідачем у касаційній скарзі обставини та мотиви є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Тому судові рішення, постановлені у зазначеній справі, неможливо віднести до випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в справі №320/6561/20.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Т. А. Чумаченко І. В. Дашутін О. О. Шишов