Ухвала

від 27.01.2022 по справі 420/12302/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 420/12302/20

адміністративне провадження № К/990/1519/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожна будівельна компанія Дорсервіс на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 420/12302/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожна будівельна компанія Дорсервіс до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

12.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожна будівельна компанія Дорсервіс на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 420/12302/20.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційна скарга подана втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 02.12.2021, від 28.12.2021 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до Верховного Суду.

Скаржником вказано, що судом апеляційної інстанції не було застосовано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, невірно застосовано підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Також скаржником вказано, що апеляційний суд допустив помилку при застосуванні частини 21 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , пов`язавши факт отримання пального з його зберіганням. На думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися лише в тому випадку, коли отримане паливо зливається безпосередньо в відповідну ємність для зберігання пального, яка є стаціонарною. Тобто, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Відтак, з урахуванням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Верховним Судом зауважено, що, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції враховано постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, на яку посилався і позивач, однак в розрізі тих обставин, що якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Скаржником не спростовано правильність врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ Роял Ресурс (постачальник) та ТОВ Дорожна будівельна компанія Дорсервіс (покупець) укладено договір поставки №22/08/19, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість. Згідно відомостей обліку видачі дизельного палива за 31.03.2020, за 02.04.2020 зі складу позивача видавалося дизельне паливо для власних транспортних засобів. Отже, постачальником на склад позивача здійснювалася поставка нафтопродуктів (дизельного палива), які в подальшому видавалися зі складу для використання у власній господарській діяльності. Тобто, позивачем здійснювалося зберігання пального. При цьому, заява від позивача на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання) до контролюючого органу на час проведення перевірки не надходила, а отже ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) позивачу не видавалась. Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про наявність порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а тому як наслідок і правомірність податкового повідомлення рішення від 11.09.2020 №0001473201.

Доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.

Разом з тим, скаржником не вказано підставою касаційного оскарження порушення судом норм процесуального права щодо дослідження доказів та встановлення обставин у справі (пункт 4 частини 4 статті 328, відповідний підпункт частини 2 статті 353 КАС України).

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожна будівельна компанія Дорсервіс на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 420/12302/20 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва