Постанова

від 19.01.2022 по справі 826/17366/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 826/17366/18

адміністративне провадження № К/9901/34651/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року у складі головуючого судді Кузьменка В.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В., Файдюка В.В. у справі № 826/17366/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН ФУД до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН ФУД (далі - позивач, ТОВ ЛАН ФУД ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року № 00007491402.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ ЛАН ФУД вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками: ТОВ Феррете , ТОВ Кьортіс ; контрагентами-покупцями: ТОВ Терос План , ТОВ ТД Тагус , ТОВ Блекберн , ТОВ Стил Форт , ТОВ Електус , ТОВ Камілл , ТОВ Київпродопт , ТОВ Кьортіс , ТОВ Форвард-Імпекс , ТОВ Трейд Консенсус Груп мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією. Позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування показників у рядку 2240 Інші доходи звіту про фінансові результати за перевіряємий період, внаслідок чого сформовано показники рядка 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, адміністративний позов ТОВ ЛАН ФУД задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.06.2018 № 00007491402.

Стягнуто на користь ТОВ ЛАН ФУД понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 224,91 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ ЛАН ФУД приписів податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та формування показників у рядку 2240 Інші доходи звіту про фінансові результати за перевіряємий період за господарськими операціями з контрагентами-постачальниками та покупцями відповідно, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.

Суди дійшли висновку, що висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності у контрагентів позивача ознак нереальності здійснення операцій, однак такі припущення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЛАН ФУД з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 19.12.2013 по 31.12.2017, за результатом якої складено акт перевірки від 25 травня 2018 року № 346/26-15-14-02-01-14/39030886.

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 5 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 20 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 649 557 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 187 814 грн, за 2016 рік у сумі 734 629 грн, за 2017 рік у сумі 727 114 грн.

Указані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що згідно з документами, наданими для перевірки, податкової інформації, даних інформаційних джерел, не підтверджено здійснення придбання позивачем продуктів харчування у ТОВ Феррете , ТОВ Кьортіс , оскільки:

- первинні документи містять окремі недоліки (зокрема, у видаткових накладних не вказано відповідальних осіб за отримання товару; у товарно-транспортній накладній, складеній ТОВ Феррете не заповнені графи Пункт навантаження та Пункт розвантаження );

- постачальниками товару для ТОВ Феррете є суб`єкти господарювання, по яких здійснюється блокування реєстрації податкових накладних, що свідчить про наявні критерії ризиковості;

- щодо ТОВ Кьортіс встановлено невідповідність задекларованого придбаного та реалізованого товару;

- щодо ТОВ Феррете та ТОВ Кьортіс відкриті кримінальні провадження.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентами-покупцями: ТОВ Терос План , ТОВ ТД Тагус , ТОВ Блекберн , ТОВ Стил Форт , ТОВ Електус , ТОВ Камілл , ТОВ Київпродопт , ТОВ Кьортіс , ТОВ Форвард-Імпекс , ТОВ Трейд Консенсус Груп , то контролюючий орган визнав їх такими, що не мали реального характеру у зв`язку з наявністю в первинних документах окремих недоліків, невідповідністю придбаного та реалізованого товару, відсутністю виробничих і трудових ресурсів, наявністю карток суб`єктів фіктивного підприємництва відносно ТОВ Терос План , ТОВ ТД Тагус , а також встановленням фактів відкриття кримінальних проваджень відносно ТОВ ТД Тагус , ТОВ Блекберн , ТОВ Стил Форт , ТОВ Електус , ТОВ Камілл , ТОВ Київпродопт , ТОВ Форвард-Імпекс , ТОВ Трейд Консенсус Груп .

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року №00007491402, згідно з яким ТОВ ЛАН ФУД збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 014 993 грн, у тому числі за основним платежем - 1 649 557 грн та за штрафними санкціями - 365 436 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 та пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підпунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 20 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, та їх застосування без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у наступних рішеннях: постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а; постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15.

Позивачем не було подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим кодексом України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Відповідач, посилаючись на наведені норми, дійшов висновку, що позивач безпідставно відобразив у складі податкового обліку наслідки операцій із контрагентами-постачальниками: ТОВ Феррете , ТОВ Кьортіс ; та контрагентами-покупцями: ТОВ Терос План , ТОВ ТД Тагус , ТОВ Блекберн , ТОВ Стил Форт , ТОВ Електус , ТОВ Камілл , ТОВ Київпродопт , ТОВ Кьортіс , ТОВ Форвард-Імпекс , ТОВ Трейд Консенсус Груп .

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи правову оцінку обставинам справи, встановили, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ЛАН ФУД має право займатися наступними видами діяльності: 10.11 Виробництво м`яса; 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

01 серпня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ Феррете (постачальник) укладено договір № 01/08/17-1 на поставку товару (масло солодковершкове) окремими партіями згідно з видатковими накладними.

30 листопада 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Кьортіс (постачальник) укладено договір поставки від 30 листопада 2016 року № 30/11/16-1 на поставку продуктів харчування (масло вершкове) на підставі попереднього замовлення.

На підтвердження поставки товару від зазначених контрагентів позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, а також банківських виписок.

Надалі придбаний у ТОВ Феррете та ТОВ Кьортіс товар, як і інші товари ТОВ ЛАН ФУД реалізовувало суб`єктам господарювання на підставі наступних договорів поставки: з ТОВ Трейд Консенсіс Груп від 21.06.2017 №ЛФ-36-17; з ТОВ Форвард-Імпекс від 28.07.2015 № ЛФ-28-15; з ТОВ Кьортіс від 01.12.2016 № ЛФ-65-16; з ТОВ Київпродопт від 01.06.2016 №ЛФ-23-16; з ТОВ Камілл від 19.07.2016 № ЛФ-30-16, з ТОВ Електус від 01.11.2016 № ЛФ-11-16; з ТОВ Стил Форт від 22.06.2017 № ЛФ-38-17; з ТОВ Блекберн ; з ТОВ ТД Тагус , з ТОВ Терос План , на підтвердження чого надано копії видаткових накладних, банківських виписок та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, на підтвердження придбання товарів, які в подальшому реалізовані позивачем вищезазначеним контрагентам-покупцям позивачем долучено до матеріалів справи наступні копії документів:

- договір поставки продукції з додатковими зобов`язаннями дистриб`юції від 14.02.2014 № 19/01-14, укладений позивачем (покупець) з ПАТ Баштанський сирзавод (постачальник) на поставку молочних продуктів; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення;

- договір купівлі-продажу від 10.02.2014 № 39, укладений позивачем (покупець) з ТОВ Волмілк Трейд (продавець) на поставку сирів, масла, сирних продуктів; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення;

- договір купівлі-продажу від 31.03.2016 № 13, укладений між позивачем (покупець) та ДП Пілснер Україна (постачальник) на поставку молока; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення;

- дистриб`юторський договір від 12.10.2016 № 150-ІФ/Дст, укладений між позивачем (дистриб`ютор) та ТОВ Фуд Девелопмент (постачальник) на поставку молочної продукції; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення;

- договір поставки від 03.09.2015 № КЛ-679, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ Клуб сиру (постачальник) на поставку сиру; видаткові накладні, платіжні доручення;

- договір від 01.02.2014 № 05КФ14-01, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ ТД Молочна слобода (постачальник) на поставку молочних продуктів; накладні на відпуск ТМЦ, платіжні доручення;

- договір поставки від 25.10.2015 № 10, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ ТД Щедре свято (постачальник) на поставку масла; видаткові накладні, платіжні доручення;

- договір поставки продукції від 18.02.2014 № 02/14, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ Форес (виробник) на поставку майонезу; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення.

Судами з`ясовано, що господарську діяльність з оптової торгівлі позивач здійснював на підставі договору про надання послуг з організації торгівлі від 01.01.2016 № ОФ-6Б/3/2/16, укладений з ТОВ Ринок сільськогосподарської продукції Столичний , відповідно до якого організовано торгове місце на території ринку, на підтвердження чого надано копію акта приймання-передачі торгового місця від 01.01.2016; договір про надання послуг в холодильних камерах без митного контролю від 01.07.2017 № 010717/20-А, укладений з ТОВ Рибонька ; договір оренди холодильної камери від 01.01.2015 № ОФ-6/5/2 ХК/15, укладений з ТОВ Ринок сільськогосподарської продукції Столичний з актом прийому-передачі холодильної камери у користування.

На підтвердження наявності у позивача трудових ресурсів до матеріалів справи долучено копію наказу від 01 січня 2017 року Про затвердження штатного розкладу , відповідно до якого у штаті позивача працює 7 осіб.

За результатами дослідження вищенаведених доказів із дотриманням визначених Кодексом адміністративного судочинства України правил суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (постачальниками та покупцями), а також про правомірність відображення позивачем у податковому обліку таких операцій.

При цьому, Суд зазначає, що по господарським операціям ТОВ ЛАН ФУД із контрагентами-покупцями відповідачем не надано доказів того, що позивач фактично не міг здійснити зазначені господарські операції, а також доказів порушення їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Більше того, як убачається з акта перевірки, зміст податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, полягає в заниженні позивачем податку на прибуток, однак, ураховуючи що відповідачем не спростовано тієї обставини, що ТОВ ЛАН ФУД включено отриманий дохід від реалізації товарів до складу оподатковуваного доходу за правилами бухгалтерського обліку, відсутні підстави для висновку про вчинення позивачем такого правопорушення.

З огляду на це, Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на недоліки в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

Щодо посилання ГУ ДПС у м. Києві на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 (справа № 21-1661а15), від 02.12.2015 (справа № 21-3849а15), а також Верховного Суду України від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а).

У вказаних постановах викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених при розгляді адміністративної справи № 826/14331/13-а, керівники контрагентів-постачальників позивача є громадянами Російської Федерації та у період здійснення господарських операцій не перетинали державний кордон України, водночас первинні документи, податкові накладні підписувалися іншими особами, які не мали на це повноважень. Крім того, позивач не надав доказів транспортування придбаних товарів та наявності складу, на якому ці товари зберігалися.

При розгляді ж цієї справи контролюючим органом не надано належних доказів того, що первинні документи від імені контрагентів ТОВ ЛАН ФУД підписані особами, які заперечують свою участь у діяльності суб`єктів господарювання. Щодо посилання на факти відкриття кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, то, як вище зазначено, ці обставини не підтверджені належними засобами доказування - відповідачем не надано відповідних вироків про визнання посадових осіб контрагентів позивача винними у вчиненні злочинів, пов`язаних з їхньою господарською діяльністю.

Крім того, у вищенаведених адміністративних справах, на які посилається відповідач, постачальниками товарів/послуг були контрагенти позивачів, внаслідок здійснення господарських операцій із якими за висновком судів позивачі неправомірно сформували податковий кредит та валові витрати. Натомість у цій адміністративній справі контролюючий орган поставив під сумнів, у тому числі, господарські операції ТОВ ЛАН ФУД із контрагентами-покупцями: ТОВ Терос План , ТОВ ТД Тагус , ТОВ Блекберн , ТОВ Стил Форт , ТОВ Електус , ТОВ Камілл , ТОВ Київпродопт , ТОВ Кьортіс , ТОВ Форвард-Імпекс , ТОВ Трейд Консенсус Груп . Між тим, відповідач не надав доказів того, що позивач фактично не міг здійснити зазначені господарські операції, а також доказів порушення їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача. ТОВ ЛАН ФУД складено та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та сплачено податок на додану вартість, що ГУ ДПС у м. Києві не заперечується, та при визначенні оподатковуваного доходу за правилами бухгалтерського обліку включено отриманий дохід за наслідками господарських операцій із реалізації товарів.

Таким чином, судові рішення, на які посилається скаржник, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, - є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов