Ухвала

від 24.01.2022 по справі 2296/12/2070

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2296/12/2070

адміністративне провадження № К/990/1180/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства "Росток+" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 2296/12/2070 за позовом Приватного підприємства "Росток+" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 році Приватне підприємство "Росток +" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року:

- № 0000502320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2305255,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 539386,75 грн.;

- № 0000512320, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 262730,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 65682,5 грн.

- № 0000542320, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі за грудень 2010 року на 200124,00 грн та за січень 2010 року у розмірі 1981191,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн та 49547,75 грн відповідно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі № 2а-2296/12/2070 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі № 2296/12/2070. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Росток+" .

Не погоджуючись з рішеннями суддів апеляційної інстанції, 10 січня 2022 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Зазначена скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню з наступних підстав.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, зі змісту касаційної скарги встановлено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач посилається п. 1 ч. 2 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначають підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2, 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

За правилами ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що у скарзі не зазначені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (ст. ст. 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд наголошує заявнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхньому) ухваленні, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

У касаційній скарзі, щодо якої розв`язується питання про відкриття касаційного провадження, позивач взагалі не зазначає, на підставі якого пункту ч. 4 ст. 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.

Згідно з ч. 2 ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, посилання позивача на п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України є безпідставним, оскільки у касаційній скарзі мають зазначатися підстави передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, зокрема з підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Росток+" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 2296/12/2070 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко