Постанова

від 06.07.2010 по справі 3/41/09-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

              

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р.

Справа № 3/41/09-НР

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

секретар судового засідання  Берлінська А.Ф.

за участю представників сторін

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1      

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.04.2010 р.

у справі № 3/41/09-Н.Р.   

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ДіВіДі компанія”

до відповідача фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про захист авторських прав та стягнення 65400,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 28.04.2010 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  (далі -  ФОП ОСОБА_1, ФОП) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі компанія” (далі - ТОВ „Українська ДіВіДі компанія”, ТОВ) 65400 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 6540 грн. штрафу до державного бюджету України, відповідно ч. 3 ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем під час здійснення комерційної діяльності в приміщенні ДТ „Південний Буг”, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, пр. Леніна 259 були порушені ст. 3 Закону України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”, п. 19 Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. N 1209, ст. 426 Цивільного Кодексу України, ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, а також майнові авторські права, які були передані товариству з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі компанія”.  

Не погоджуючись з вказаним рішенням ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши ТОВ „Українська ДІВІДІ компанія” у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на те, що суд неправильно вирішив цю справу, допустивши безліч помилок при дослідженні наявних доказів у справі та при застосуванні норм матеріального і процесуального права, а також не виконав вимоги постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2009 р., якою ця справа була направлена на новий розгляд. Так, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив приписи, передбачені ст.ст. 1,8, 11, 12, 15, 31, 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права” N 3792-ХІІ від 23.12.1993 р., в редакції Закону від 20.11.2003 р., стосовно законодавчого визначення понять: первинного суб’єкта авторського права (автора твору), твору, примірників (екземплярів) твору, об’єкта авторського права та обсягу прав з використання твору, що призвело до помилкового ототожнення судом поняття твору як об’єкта авторського права з поняттям примірника (екземпляру) цього ж твору, який сам по собі не надає його володільцеві (Позивачу) майнових авторських прав саме на об’єкт авторського права (аудіовізуальний твір), що втілений в матеріальний об’єкт (DVD-диск), а отже не породжує будь-яких зобов’язань для інших осіб, тому у позивача є лише право розповсюджувати виготовленні саме ним примірники аудіовізуальних творів, а не всі примірники таких аудіовізуальних творів, які правомірно можуть бути виготовленні іншими особами; всі надані позивачем договори не містять додатків, які б підтверджували наявність у зазначених в них контрагентів позивача виключних майнових авторських прав на фільми, які є предметами таких договорів, що є самостійною підставою для сумніву у легітимності всіх зазначених вище договорів; суд помилково ототожнює поняття контрафактного примірника твору з поняттям примірника твору, на який не наклеєна контрольна марка, оскільки відсутність контрольної марки на примірнику аудіовізуального твору ще не означає, що такий примірник є контрафактним і що ці примірники не були виготовлені у законний спосіб, наприклад, правовласниками відповідних майнових авторських чи суміжних прав, або іншими особами за їх згодою.

Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не були враховані приписи, встановленні ст. 61 Конституції України, оскільки оскаржуваним рішенням відповідача було притягнуто до юридичної відповідальності шляхом стягнення компенсації та штрафу фактично за реалізацію ним DVD-дисків без контрольних марок, за що він вже був притягнений до юридичної відповідальності на підставі постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.12.2008 р. по справі № 3-9-83/2008.     

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Українська ДіВіДі компанія” вважає, що всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими; оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, відтак просить його (рішення) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.       

У письмових поясненнях по справі скаржник зазначає, що ТОВ „Українська ДіВіДі компанія” знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності і тому, продовжуючи підтримувати свої позовні вимоги вводить суд в оману щодо наявності у нього порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Так, господарський суд всебічно, повно і об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявнім в матеріалах справи доказам та правомірно дійшов висновку, що відповідачем були порушені майнові авторські права, які були передані товариству з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі компанія”.

Посилання скаржника на те, що ним можливо правомірно розповсюджувались зазначені в акті від 08.11.2008 р. DVD-диски без контрольних марок на увагу не заслуговують, оскільки відповідач не подав суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним було укладено авторський чи ліцензійний договір з суб’єктами авторських прав з метою здійснення розповсюдження аудіовізуальних творів, які були вилучені у нього під час здійснення їх розповсюдження, що підтверджено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №3-983/2008 р. від 11 грудня 2008 року та безпосередньо протоколом про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 164-9 КУпАП України від 08.11.2008 р., складеним інспектором з питань, інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності (том 1, а. с. 116), котрі є чинними, про що сторони безпосередньо підтвердили в даному апеляційному провадженні.

При цьому, посилання скаржника щодо не легітимності всіх договорів, якими позивачу надано виключні майнові авторські права на фільми, які є предметами спору у цій справі також не заслуговують на увагу суду, так як останнім не доведено згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України належними і допустимим доказами, що вказані угоди у встановленому порядку визнанні недійсними, як не доведено і виконання саме ним при розповсюдженні примірників вимог Закону України „Про авторське право і суміжні права” № 3792-ХІІ.

Більш того, аналізуючи чинні договори № 145 від 06.02.2008 р. та № 144 від 06.02.2008 р., укладені між ЗАТ „Вест” та ТОВ, угоди № 22/05-08 від 22.05.2008 р., № 21/04-08 від 21.04.2008 р., № 20/01-А від 20.01.2006 р., № 03-06/НА/У від 14.06.2006 р. та № 19/05-08 від 19.05.2008 р., укладені між „Alestar LTD” та ТОВ, договір № 04/П від 17.01.2008 р., укладений між ТОВ „Ріал-Експорт” та ТОВ, ліцензійну угоду № 001-05/04 від 25.05.2004 р., укладену між „Голден синема коллекшнс” та ТОВ, угоду № 14/4В від 09.12.2004 р., укладену між „Civic Impex LLC” та ТОВ, договір № 1/УК від 05.12.2006 р., укладений між ТОВ „Кондор” та ТОВ судова колегія встановила, що відповідно до умов вказаних угод і договорів позивачу передані саме виключні майнові права, в тому числі і на відтворення та розповсюдження фільмів саме на території України.

Відтак, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про доведеність позивачем факту наявності в нього саме виключних майнових прав на відтворення та розповсюдження фільмів, що являються предметом цього спору, а також факту порушення саме скаржником вказаних вище прав. Скаржник ніякими доказами, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не довів отримання ним саме від позивача прав саме на розповсюдження DVD-дисків, на яких містяться примірники цих фільмів.    

З огляду на викладену встановлену вище обставину та враховуючи положення ч. 3 ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” № 3792-ХІІ, згідно якого при передачі виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах саме тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає лише саме цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам (при цьому навіть за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються), судова колегія приходить до висновку, що посилання скаржника: 1) про право ТОВ розповсюджувати лише виготовленні саме ним примірники аудіовізуальних творів, а не всі примірники таких аудіовізуальних творів, які правомірно можуть бути виготовленні іншими особами; 2) про реалізацію ним примірників творів, виготовлених іншими правовласниками відповідних майнових авторських чи суміжних прав, або іншими особами за їх згодою є безпідставними, суперечать наведеним вище положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, а тому до уваги не приймаються.

З врахуванням наведених вище положень чинного законодавства не заслуговують на увагу і посилання скаржника щодо недоведення контрафактності розповсюджуваних ним примірників творів, наявності на них контрольної марки, а також посилання на порушення приписів ст. 61 Конституції України. При цьому, судова колегія зазначає, що в даній справі розглядається спір про порушення саме авторських прав, а не справа про незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, за що скаржник вже притягнутий до адміністративної відповідальності та його вина доведена постановою Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №3-983/2008 р. від 11 грудня 2008 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підґрунтя для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28.04.2010 р. у справі № 3/41/09-Н.Р. без змін.

                    Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

                     Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

Постанова підписана 08.07.2010 р.