Рішення

від 02.02.2022 по справі 458/687/19

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретарі судового засідання Сербін Г.Б., Сисан С.І.

Справа № 458/687/19

Провадження №2/458/10/2022

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Заклад дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області

співвідповідачі: Самбірська районна державна адміністрація

Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації

третя особа Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області

представник позивача -адвокат Надіч Н.Д.

представники відповідача Мушин М.І. , адвокат Миньо М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, співвідповідачів Самбірської районної державної адміністрації та Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації, третьої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, співвідповідачів Самбірської районної державної адміністрації та Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації, третьої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та вимог, які підтримала в судовому засіданні, просить: 1. Визнати протиправним її звільнення та не направлення їй належним чином оформленої копії наказу про звільнення; 2. Скасувати наказ Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " №15 (к) від 20.07.2019 за п.2 ст.36 КЗпП України з посади секретаря Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області; 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з 20.07.2019; 4. Стягнути з Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2019 по час поновлення на роботі станом на 20.12.2021 у розмірі 150 594,90 грн. та судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

10.09.2010 наказом Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області №42 у зв`язку з відпусткою по вагітності і пологах основного працівника школи (секретаря) ОСОБА_3., позивача прийнято на 0,5 ставки посади секретаря школи з 10.09.2010 по 11.01.2011. З 01.12.2010 по 13.04.2010 позивач перебувала у відпустці по вагітності та пологах. На цей період відповідачем надано повну ставку секретаря Мельникович С.М. та покладено виконання обов`язків секретаря на повну ставку з 31.03. по 13.04.2011. З 14.04.2011 по 30.04.2011 позивач перебувала у черговій профспілковй відпустці. До липня 2019 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною. 03.08.2019 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку отримала повідомлення Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " №15 (к) від 20.07.2019 з підстави "скорочення ставки секретаря школи", свою трудову книжку із записом №2 від 20.07.2019 "звільнити з посади секретаря відповідно до ст. 36 п.2 КЗпПУ" на підставі наказу № 15 (к) по школі від 20.07.2019. Станом на день винесення наказу про звільнення позивача з роботи основний працівник, яка до 10.09.2010 займала посаду секретаря школи, не вийшла на роботу. Позивача було звільнено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП, однак отримано два різні накази про звільнення з різними сформованими підставами для звільнення - скорочення та закінчення строку трудового договору. Крім того, роботодавець не повідомив позивача про скорочення посади секретаря школи у 2017 році. Позивач вважає, що роботодавець не мав права скорочувати посаду секретаря школи, так як позивач до липня 2019 перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Оскільки, роботодавець не видав наказу про припинення трудового договору в зв`язку з закінченням його строку або наказу про продовження строкового трудового договору до фактичного виходу на роботу основного працівника ОСОБА_3 , яка так і не вийшла на роботу, тому трудовий договір було продовжено на невизначений термін. За таких обставин звільнення проведено незаконно, так як фактично з 2011 позивач вже була постійним працівником і відповідач не мав права її звільнити за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Крім того, після закінчення дії строкового трудового договору, як підстави для звільнення позивача, роботодавець в порушення вимог ст. 184 КЗпП України, не запропонував жодної вакантної посади, маючи при цьому обов`язок обов`язкового працевлаштування позивача. Окрім цього, оскаржуваний наказ є неправомірним і в зв`язку з тим, що такий підписаний директором школи під час його перебування на лікарняному.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого відповідним протоколом від 30.07.2020, для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 26.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.10.2020 представником відповідача Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів - Мушин М.І. подано до суду заяву про долучення письмових доказів.

31.05.2021 представником позивача - адвокатом Надіч Н.Д. на електронну пошту суду подано позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою суду від 31.05.2021 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог, залучено до участі у справі співвідповідача Відділ освіти Турківської РДА.

Ухвалою суду від 04.10.2021 залучено до участі у справі правонаступників співвідповідача Відділу освіти Турківської РДА - Самбірську районну державну адміністрацію та Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації.

11.11.2021 представником співвідповідача Самбірської районної державної адміністрації подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить вважати Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації та Самбірську районну державну адміністрацію неналежними відповідачами в справі, оскільки вимог до райдержадміністрації позивач не пред`явив, Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації 24.09.2021 ліквідовано, а засновником Либохорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів є Боринська селищна рада Самбірського району.

21.12.2021 представником позивача - адвокатом Надіч Н.Д. подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.12.2021 за клопотанням представника позивача визначено відповідачем 1 у справі - Заклад дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області. Прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог від 21.12.2021 до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнених заяв про збільшення позовних вимог, підтримала повністю з підстав і доводів, що викладені в них.

Представник позивача - адвокат Надіч Н.Д. у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнених заяв про збільшення позовних вимог, підтримала повністю. Пояснила, що директор школи - Мушин М.І. неправомірно 20.07.2019 звільнив позивачку з роботи, не надав копію наказу про звільнення з роботи, натомість поштовим відправленням скерував трудову книжку та документ без назви, з якого видно, що позивачку повідомлено про звільнення. На вимогу позивача та на адвокатський запит було надано три різні накази про звільнення із зазначенням різних підстав такого: за закінченням трудового договору; за закінченням строку трудового договору; скорочення ставки секретаря школи. Зазначила, що позивач працювала за безстроковим договором, а тому підстав звільняти її за п. 2 ст. 36 КЗпП України директор школи Мушин М.І. не мав. Крім того, такий наказ директор школи виніс перебуваючи у відпустці під час якої, саме в день винесення наказу, перебував на лікарняному. З урахуванням того, що в судовому засіданні директор школи Мушин М.І. ствердив, що посада секретаря-друкарки не скорочена, тому позовну вимогу про визнання незаконним скорочення посади секретаря-друкарки позивач не пітримує, а також, у зв`язку з цим, просить стягнути судові витрати лише з Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради. Просила позов задовольнити повністю, вирішити питання судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

Представник відповідача Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області - Мушин М.І. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що позивач 10.09.2010 року була прийнята на посаду секретаря школи тимчасово у зв`язку з відпусткою по вагітності та пологах основного працівника. Позивач пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років, а згодом, у відпустку по догляду за дитиною - інвалідом. Потім у позивачки народилася друга дитина. З 2017 по 2019 рік позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною інвалідом. У липні 2019 він, як директор школи, видав наказ про її звільнення, але не знав, що позивач вже є постійним працівником, а керувався тим, що вона була прийнята тимчасово, тому вважав, що має право видати наказ про її звільнення на підстав п. 2 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку трудового договору. У наказі про звільнення позивачки помилково вказано підставу - скорочення посади. У подальшому, видаючи копію такого наказу він вже зазначив підставу закінчення строку трудового договору, що є вірним. Не заперечив, що дійсно є три копії наказу про звільнення ОСОБА_1 , які відрізняються між собою, що назвав помилками, а щодо копії наказу, яка булла направлена позивачці поштою, то в такій дійсно відсутня назва Наказ , що також вважає помилкою. Не заперечив, що оскаржуваний наказ виніс перебуваючи у відпустці, під час якої, саме в день звільнення позивачки, перебував на лікярняному. Зазначив, що посада, яку обіймала позивач на даний час не скорочена. Щодо вирішення спору поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні представник відповідача Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області - адвокат Миньо М.М. позов визнав частково. Надав пояснення про те, що підставою звільнення позивача був п. 2 ст. 36 КЗпП - закінчення строку трудового договору, а не звільнення у зв`язку зі скороченням, а тому просив не брати до уваги те, що в наказі вказано підставу звільнення скорочення посади. Судові витрати на правничу правову допомогу вважає завищеними і такими, що не відповідають складності справи. Крім того, такі витрати сплачені адвокатському об`єднанню "НІКА", тоді як інтереси позивача представляла адвокат Надіч Н.Д. як самозайнята особа. Щодо вирішення спору поклався на розсуд суду.

У судове засідання представник відповідача Самбірської районної державної адміністрації не з`явився, подав відзив, в якому вказав, що ця РДА є неналежним відповідачем.

Щодо співвідповідача Відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації. То як видно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.09.2021 внесено запис про припинення такої юридичної особи.

У судове засідання представник третьої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за №42 від 10.09.2010, у зв`язку з відпусткою по вагітності і пологах основного працівника школи (секретаря) ОСОБА_3., ОСОБА_1 прийнято на 0,5 ставки посади секретаря школи з 10.09.2010 по 11.01.2011, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за № 02 від 09.01.2013 надано відпустку секретарю школи ОСОБА_1 для догляду за дитиною до 4-ох років з 09.01.2013 по 08.01.2014.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за №1 (к) від 09.01.2014 надано відпустку секретарю школи ОСОБА_1 для догляду за дитиною до трьох років з 09.01.2014 по 19.07.2016.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за №21 (к) від 20.07.2016 надано відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_1 з 20.07.2016 по 19.07.2017.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за №27 від 17.07.2017 надано відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_1 з 20.07.2017 по 19.07.2018.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області - Мушин М.І. за №22 від 20.07.2018, надано відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_1 з 20.07.2018 по 19.07.2019.

Як видно з табеля обліку використання робочого часу за липень 2019 Либохорської ЗОШ I - III ст. ОСОБА_1 проставлено відпустку по догляду за дитиною до 6 років до 18.07.2019, з 19.07.2019 розрахування (Том 2, а.с. 126).

19.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області Мушин М.І. з заявами про допуск її до роботи з 19.07.2019 та забезпечення їй робочого місця для виконання нею обов`язків діловода, просила зробити перерахунок за період з 01.01.2013 по даний час та надати їй щорічну оплачувану відпустку з 20.07.2019.

Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області Мушин М.І. за №15 (к) від 20.07.2019, звільнено ОСОБА_1 з посади секретаря Либохорської ЗОШ I-III ступенів з 20.07.2019 -ст. 36 п.2 КЗпП України, підстава скорочення ставки секретаря школи, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (Том №2 а.с. 120).

З наказу Відділу освіти Турківської районної державної адміністрації від 14.06.2019 №211 видно, що Мушин М.І. з 25.06.2019 на 56 кал. днів перебуває у щорічній відпустці (Том №2 а.с. 123).

З копії листка непрацездатності серії АДХ №750813, виданого 24.07.2019 КНП "Стебницька міська лікарня" ДМР видно, що Мушин М.І. з 09.07.2019 до 24.07.2019 включно перебував на лікарняному (Том №2 а.с. 125).

Згідно з наказом Відділу освіти Турківської РДА від березня 2017 за №70, економісту відділу освіти ОСОБА_4 з 2017 внести зміни до штатного розпису та вивести із нього посади секретар - друкарки 4; повідомити районну профспілку працівників освіти про заплановане скорочення штату та чисельності працівників не пізніше ніж за три місяці за ст. 49-4 КЗпП.

З типового штатного розпису на 2019 рік Либохорської ЗОШ I - III ст. видно, що в такому є штатна посада секретаря - друкарки (Том №2 а.с. 78).

Відтак суд встановив, що між сторонами виник трудовий спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку та регулюється положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Вирішуючи спір, суд виходить з таких мотивів та положень закону.

Так, у відповідності до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд встановив, що Наказом директора Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області Мушин М.І. за №15 (к) від 20.07.2019 позивач ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, підстава скорочення ставки секретаря школи.

У ході судового розгляду справи суд з`ясував, що підставою звільнення позивачки було закінчення строку трудового договору, як вказано в самому наказі п. 2 ст. 36 КЗпП України, в записі зробленому в трудовій книжці ОСОБА_1 . Підстава - скорочення посади, як пояснив представник відповідача Мушин М.І. є помилкою, допущеною при винесенні наказу. Окрім цього, суд встановив, що посада, яку обіймала позивач не скорочена, у зв`язку з чим, позивач та її представник не підтримала в подальшому позовну вимогу про визнання недійсним скорочення посади, яку обіймала позивач.

Відтак, у цьому трудовому спорі, суд вирішує питання правомірності звільнення позивача з роботи на підстві п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадах, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У відповідності до положень ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Суд встановив, що позивач з 10.09.2010 прийнята тимчасово на посаду секретаря школи на 0,5 ставки посади секретаря школи з 10.09.2010 по 11.01.2011, однак з 2011 вважалась такою, що працювала за безстроковим трудовим договором на підставі ст. 39-1 КЗпП України, що знайшло своє підтвердження наданими письмовими доказами та, що не заперечили представники сторін у справі в судовому засіданні.

Зокрема, директор Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Мушин М.І. у судовому засіданні визнав цю обставину, зазначивши, що помилково вважав, що ОСОБА_1 працює за строковим трудовим договором і при винесенні Наказу № 15 (к) про звільнення ОСОБА_1 від 20.07.2019, він керувався першим наказом про прийняття позивача на роботу як тимчасового працівника. Однак, оскільки основний працівник ОСОБА_3 не вийшла з відпустки на роботу, він повинен був видати наказ про припинення трудового договору з позивачкою в зв`язку з закінченням його строку, або ж наказ про продовження строкового трудового договору, однак таких наказів не виносив, а тому з 2011 року укладений з позивачкою строковий договір став безстроковим. Відтак згідний з тим, що наказ про звільнення позивача прийнятий ним як директором школи - неправомірно.

Крім цього, після закінчення дії строкового трудового договору, як підстави для звільнення позивача, роботодавець в порушення вимог ст. 184 КЗпП України, не запропонував жодної вакантної посади, маючи при цьому обов`язок обов`язкового працевлаштування позивача.

Відтак, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив, що відповідачем без законної підстави було звільнено позивача з займаної нею посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

За таких обставин, оскаржуваний наказ відповідача №15 (к) від 20.07.2019 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади секретаря Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області необхідно скасувати як незаконний.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі N 6-33цс14 зроблено висновок, що "звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом".

Беручи до уваги те, що відповідач без законних підстав звільнив позивача на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, що достовірно встановлено судом у ході розгляду справи і, що визнав директор Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Мушин М.І., тому позивач ОСОБА_1 повинна бути поновлена судом на посаді секретаря Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.

Також, суд встановив, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України відповідачем Закладом дошкільної освіти Боринської селищної ради позивачу не було надано копії наказу про її звільнення, а поштовим відправленням скеровано документ без назви, з якого видно, що ОСОБА_1 звільнено з роботи. Окрім цього, відповідачем до матеріалів справи було додано три різні копії оскаржуваного наказу, з різними підставами звільнення позивача.

Відтак, вимога позивача визнання протиправним її звільнення та не направлення їй належним чином оформленої копії наказу є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням встановлених судом обставин у цій справі, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України про те, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, то суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Беручи до уваги те, що позивач звернулась до суду з позовною заявою 27.08.2019, яка розглядається судом більше року, однак, як видно з матеріалів справи, не з вини позивача (апеляційне оскарження ухвали суду про залишення позову без руху і скасування такої ухвали, зміна складу, зміна складу учасників судового процесу), процесуальна поведінка позивача, її представника не вказує, зокрема на затягування розгляду справи, зловживання процесуальними правами, і зворотного суду не доведено та не спростовано, тому суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з20.07.2019 до 20.12.2021 як просить позивач.

А тому, суд відхиляє в цій частині доводи представників відповідача про виплату позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік, як необгрунтовані, з покликанням на неявку представника позивача, яка в свою чергу хоч і мала місце, однак була викликана обєктивними обставинами і не мала ознак зловживання процесуальними правами.

Відтак, вирішуючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з такого.

Розрахунок розміру середнього заробітку проводиться у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі Порядок).

Так, відповідно до п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з положеннями п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 3-5 Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Позивач надала розрахунок заборгованості за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2019 по 20.12.2021 на загальну суму 150 594,90 грн.

Суд погоджується з таким розрахунком, який в свою чергу проведено відповідно до вимог абз. 3-5 Порядку, виходячи з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку у зв`язку з відсутністю доходів за попередні місяці з розрахунку отримання розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

У свою чергу, представники відповідача Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області не заперечили порядку проведеного розрахунку.

Враховуючи принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку що до задоволення підлягає розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2019 по 20.12.2021 на загальну суму 150 594,90 грн.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Водночас суд зазначає, що оскільки позивачем не заявлено позовних вимог до Самбірської районної державної адміністрації, Відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації, то такі є неналежними відповідачами, а тому в задоволенні позову до цих співвідповідачів необхідно відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовими витратами у справі є судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Як видно з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір за дві вимоги майнового та немайнового характеру в розмірі 2724,00 грн, що підтверджено квитанцією від 06.02.2021 № 0.0.2005310088. 1. (а.с. 96) та 908.00 грн., що підтверджено квитанцією від 31.05.2021 № 0.0. 2144860904. 1 (а.с. 264).

Водночас, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача - Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на користь позивача підлягає сплачений позивачем та документально підтверджений судовий збір в розмірі 3632,00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

Позивачем заявлено розмір таких витрат на загальну суму 28 000,00 грн.

Як видно з матеріалів справи адвокат Надіч Н.Д. як представник позивача, діяла на підставі Ордеру серії МК №129131 від 14.08.2019 та Договору про надання правової допомоги від 14.08.2019, Додаток № 1 до договору.

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката представник позивача адвокат Надіч Н.Д. подала наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги від 14.08.2019 ;

- Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 14.08.2019 ;

- Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 14.08.2019, згідно з яким вказано послуги за вивчення документів та консультація ОСОБА_1 14.08.2019 - 1000,00 грн., підготовка та направлення позовної заяви і додатків від імені ОСОБА_1 до суду 14.01.2020 - 3500,00 грн., підготовка адвокатських запитів №06-09/09, №10-03/10, №06-20/11 від 16.09.2019, 10.10.2019, 06.11.2019 та направлення адвокатських запитів - 2000,00 грн, підготовка та направлення апеляційної скарги (оскаржувалась ухвала про залишення позову без руху)- 3500,00 грн., виїзд до суду в м.Турка - 3500,00 грн. за листопад 2019 та лютий 2021 - 3500,00 грн. - 7000,00 грн, підготовка позовної заяви в новій редакції та направлення позовної заяви - 3500,00 грн.

Як видно з квитанцій до прибуткового касового ордера ОСОБА_1 оплатила на підставі Договору про надання правової допомоги від 14.08.2019 Адвокатському об`єднанню "НІКА" кошти на загальну суму 20 500,00 грн.

Крім того, вартість витрат за підготовку процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях з розрахунку 2500,00 грн. за одне засідання, участі у трьох судових засіданнях становить 7500, 00 грн.

Наведені вище послуги та витрати на правову допомогу позивача підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, такі послуги відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на них, є обґрунтованим, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму відповідають критерію реальності таких витрат, співмірності та розумності їхнього розміру.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аргументи представника відповідача - адвоката Миньо М.М. про те, що такий розмір витрат на професійну правову допомогу є завищений, оскільки не відповідає складності справи, кошти сплачені на адвокатське об`єднання, тоді як представництво здійснювала адвокат як самозайнята особа, суд відхиляє, як необґрунтовані.

Інших доказів щодо неспівмірності таких витрат суду не надано, а тому підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги суд не вбачає.

Відтак, суд вважає підтвердженими витрати позивача у справі на професійну правничу допомогу в зазначеному вище розмірі.

Відтак, з урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено повністю, до стягнення з відповідача Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.

Згідно з вимогами п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третьої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 та не направлення їй належним чином оформленої копії наказу про звільнення.

Скасувати наказ Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " №15 (к) від 20.07.2019 за п. 2 ст. 36 КЗпП України з посади секретаря Либохорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Турківської районної ради Львівської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з 20.07.2019.

Стягнути з Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2019 по 02.02.2022 в розмірі 150 594,90 грн (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні дев`яносто копійок).

Стягнути з Закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 31 632 грн (тридцять одну тисячу шістсот тридцять дві гривні).

У задоволенні позову ОСОБА_1 до співвідповідачів Самбірської районної державної адміністрації та Відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_2 , адреса: с. Либохора, Самбірський район, Львівська область).

Відповідач: Заклад дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (с. Либохора, Самбірський район, Львівська область, ).

Співвідповідачі:

Самбірська районна державна адміністрація (адреса: м. Самбір, вул. Мазепи, 8, Самбірський район, Львівська область);

Відділ освіти Самбірської районної державної адміністрації (адреса: м. Самбір, вул. Мазепи, 8, Самбірський район, Львівська область).

Третя особа: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області (адреса: смт. Бориня, вул. І.Франка, 4, Самбірського району Львівської області).

Повне рішення суду складено та підписано 07.02.2022.

Суддя О.І. Кшик