Постанова

від 13.01.2022 по справі 480/7676/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 р.Справа № 480/7676/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2021, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 26.10.21 року по справі № 480/7676/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року на суму 38099,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Сумській області, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки в силу приписів п. 4 п.п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України позивач, як платник єдиного податку другої групи (станом 2020 рік), який використовує земельну ділянку (яка і є об`єктом оподаткування за спірним податковим повідомленням-рішенням) для провадження власної господарської діяльності, звільнений від сплати земельного податку. Крім того, зауважив, що не отримував податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року, а дізнався про його існування, досліджуючи інформацію з особистого електронного кабінету платника податків.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року по справі № 480/7676/21 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 480/7676/21, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обставини справи, які суд визнав встановленими (направлення ОСОБА_1 на адресу контролюючого органу листа № 50390/К/54 від 19.12.2020, в якому повідомлено про дарування земельної ділянки та припинення права позивача на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , повернення до контролюючого органу рекомендованого відправлення разом з податковим повідомленням-рішенням № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, наявність обов`язку сплати позивачем земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік, що підтверджується данними особової картки платника податків у 2021 році) не можна вважати доведеними, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів вищенаведеного, а з наданих контролюючим органів документів такої інформації не вбачається.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки обставинам щодо неправильного зазначення ім`я позивача на конверті, в якому відповідачем нібито було направлено копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020, вказано - ОСОБА_2 , в той час як вірним є - ОСОБА_1 . Наполягає на помилковості посилання суду першої інстанції на визначення земельної ділянки, податок на яку було нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням, як ділянки рекреаційного призначення, в той час як відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копій правоустановчих документів остання призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

З посиланням на надані до матеріалів справи копії договору поставки від 10.07.2020, видаткової накладної від 10.07.2020 та платіжного доручення від 24.12.2020), з яких вбачається, що протягом 2020 року ОСОБА_1 здійснював за місцезнаходженням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ., де знаходяться складські приміщення, неспеціалізовану оптову торгівлю (що є одним з видів діяльності, якими позивач займався у 2020 році), зокрема, зерновими, які необхідно розмістити, передати тощо, вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту здійснення позивачем господарської діяльності за місцезнаходженням земельної ділянки за вказаною адресою.

Здійснення позивачем саме господарської діяльності за місцезнаходженням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджуються змістом постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 по справі № 480/5130/19, предметом розгляду якої були податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області про нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2017-2019 роки по цій же земельній ділянці, та в якій, зокрема, зазначено про використання позивачем у власній господарській діяльності такої земельної ділянки.

Крім того стверджує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення перевіряв лише факт провадження позивачем господарської діяльності на належній йому у 2020 році земельній ділянці, ненадаючи при цьому жодної оцінки правомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 16.01.2021.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, на нерухоме майно, інформації АІС "Податковий борг" у власності ОСОБА_1 у 2020 році перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 5925010100:00:028:0023 загальною площею 2,078 га., розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Як стверджує відповідач, у грудні 2020 року, у зв`язку з встановленням факту припинення права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, контролюючим орган проведено перерахунок сум земельного податку та сформовано податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811-20 від 28.12.2020, яким визначено загальну суму податковго зобов`язання у розмірі 38 099,90 грн за 2020 рік.

Таким чином станом день розгляду справи у позивача рахується заборгованість по сплаті податкового зобов`язання з земельного податку місяців за 10 місяців 2020 року в розмірі 38 099,9 гривень.

Податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811-20 від 28.12.2020 було направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, відправлення повернуто до контролюючого органу 23.02.2021 року, у зв`язку закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2020 № 8635833-5133-1811-20, звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність позивачем факту використання ним земельної ділянки для провадження власної господарської діяльності (ненадання суду доказів на підтвердження таких обставин), що враховуючи конструкцію підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, є необхідним при вирішенні питання щодо звільнення платника єдиного податку від обов`язку сплачувати земельний податок.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням наведеним у пункті 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

В силу приписів підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Положеннями пункту 269.2 статті 269 ПК України регламентовано, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу наведених норм слідує, що підставами для звільнення від сплати земельного податку за вищенаведеною системою оподаткування є наявність у суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку першої-третьої груп та використання ним, як власником чи користувачем земельної ділянки, останньої для провадження господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 826/14081/16, від 29.07.2021 по справі № 826/13147/21.

Так, з наявної в матеріалах справи копії витягу з Реєстру платників єдиного податку від 15.03.2017 № 1718193402209/К/18-19-13.02-38 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.04.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи та займається господарською діяльністю згідно з КВЕД таких видів: діяльність у сфері права (код згідно з КВЕД 69.10), неспеціалізованою оптовою торгівлею (код згідно з КВЕД 46.90), дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки (код згідно з КВЕД 73.20) (а.с. 18).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 до 06.10.2020 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,078 га з кадастровим номером 5925010100:00:028:0023, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - а.с. 34-35).

На підтвердження обставин використання вказаної земельної ділянки у провадженні власної господарської діяльності позивачем надано до матеріалів справи копії договору поставки № 5 від 10.07.2020, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник), видаткової накладної № 10/07 від 10.07.2020 та платіжного доручення № 13 від 24.12.2020 (а.с. 36-38).

Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується передати у встановлений договором термін Товар у власність Покупця (ФОП ОСОБА_4 ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору. Товаром є зерно пшениці, жита, ячменю в кількості згідно видаткових накладних (п. 1.2.).

Згідно з п. 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити товар в термін 5 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Поставка товару здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 (п. 3.2.).

Поставка Товару була здійснена 10.07.2020, що підтверджується видатковою накладною № 10/07 від 10.07.2020, виписаною позивачем покупцеві ФОП ОСОБА_4 , за якою позивач поставив останньому пшеницю в кількості 10240 кг на загальну суму 61 440 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена ФОП ОСОБА_4 на підставі платіжного доручення № 13 від 24.12.2020 на суму 61 440 грн.

Отже, зі змісту наведених документів вбачається, що у 2020 році ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець використовував належну йому земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, розташовані на ній складські приміщення, для провадження власної господарської діяльності з неспеціалізованої оптової торгівлі пшеницею.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б спростовували наведені обставини щодо використання позивачем у 2020 році вказаної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у провадженні господарської діяльності, як і не наведено жодного заперечення з цього приводу.

З огляду на на вищенаведене, висновок суду першої інстанції про непідтвердження позивачем факту використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власній господарській діяльності, обґрунтований недостатністю відповідної інформації в наданих позивачем документах та необхідністю у зв`язку з цим надати докази зберігання вказаного в договорі поставки зерна саме в складських приміщеннях, що розташовані на вказаній земельній ділянці, колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на поверховому з`ясуванні обставин у справі та таким, що спростовується змістом вищевказаних документів.

Враховуючи зміст п.3.2 договору поставки № 5 від 10.07.2020, за яким поставка товару здійснюється позивачем саме за адресою АДРЕСА_1 , ненадання позивачем доказів зберігання відповідного товару за вказаною адресою до моменту фізичної передачі такого товару покупцеві в межах предмету розгляду даної справи не є обставиною, що свідчить про відсутність використання позивачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власній господарській діяльності.

Посилання суду першої інстанції на ненадання доказів періоду придбання позивачем цього зерна з огляду на зміст договору, видаткової накладної та платіжного доручення є недоречним. При цьому, судом першої інстанції невмотивовано яким чином такі докази можуть підтвердити або спростувати факт використання позивачем належної йому земельної ділянки в провадженні власної господарської діяльності.

З огляду на викладене, враховуючи наявність двох обов`язкових умов, визначених підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, а саме наявність у позивача у 2020 році статусу платника єдиного податку другої групи та використання ним у вказаний період належної йому на праві власності земельної ділянки для провадження господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки за 2020 рік, а відтак є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року на суму 38099,90 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з цим, колегія суддів не приймає доводи позивача стосовно не надсилання йому контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020, оскільки такі дії відповідача мали місце вже після прийняття такого рішення, а тому не можуть бути підставою для визнання його неправомірним.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 480/7676/21 прийнято при підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (ч.7 ст.139 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 18.08.2021 № 38392910-1, а відповідно до квитанції від 26.11.2021 № 40224858-1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

З урахуванням висновків колегії суддів, слід стягнути на користь позивача з відповідача судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 480/7676/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8635833-5133-1811 від 28.12.2020 року з земельного податку за 2020 рік у сумі 38099,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2022 року