Постанова

від 17.01.2022 по справі 520/16681/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 р.Справа № 520/16681/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 15.06.21 по справі № 520/16681/2020 за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: Державний концерн "Укроборонпром" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (далі - ДП "Завод імені В.О.Малишева"), з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: державний концерн "Укроборонппром", в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00024810707 від 11.11.2020 року щодо відсутності права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року на суму 20 324 821,00 грн.; № 00024880707 від 11.11.2020 року щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 420 079,00 грн.; № 00024790707 від 11.11.2020 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 62 370,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 15 592,50 грн.; № 00024900707 від 11.11.2020 року щодо порушення граничних - строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 3 222,33 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 позовні вимоги ДП "Завод імені В.О.Малишева" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00024810707, № 00024880707, № 00024790707 від 11.11.2020 року.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00024900707 від 11.11.2020 року на суму штрафу у розмірі 3204 (три тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629) судові витрати в розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що узгодження суми бюджетного відшкодування відбувається в повному обсязі, зокрема, за умови відсутності податкового боргу. Зазначає, що позивач на дату складання акту перевірки має податковий борг, що складається зі штрафних санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу та застосування реєстраторів на суму - 620 894,60 грн; земельного податку з юридичних осіб - 70 657 406,99 грн; єдиного внеску, нарахування робот, на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру і допомоги по тимчасовій непрацездатності 25 195 247,58 грн; податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати -168 405 854,39 грн. Апелянт вважає, що ДП "ЗАВОД ІМЕНІ В.О.МАЛИШЕВА" та судом першої інстанції порушено вимоги пункту 2 статті 200, пункту 200.4. статті 200 Кодексу, у зв`язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ІІДВ на рахунок платника у банку за липень 2020 року на суму 20 387 191 грн. Оскільки сума податкового боргу платника складає 427 970 353,60 грн, яка є більшою за суму, заявлену до бюджетного відшкодування 20 387 191,00 грн) позивач не має права на бюджетне відшкодування до моменту погашення податкового боргу. Також стверджує, що за контрагентами ТОВ "НВП "Хіменергомаш" (код за ЄДРПОУ 36986864), ТОВ "ФІРМА "КЛИЧ" (податковий номер 21184174), ТОВ «ТД «ВЛАДАР-ХАРКІВ» (податковий номер 32947554), ТОВ «ВІАЛ-ПЛЮС» (податковий номер 37494112), ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС) (податковий номер 24337508), ТОВ «Промелектроніка» (податковий номер 24510970), ТОЕ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ» (податковий номер 31693913) ГУ ДПС у Харківській області отримано у встановленому порядку податкову інформацію щодо нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ПДВ, що зумовлює неможливість отриманні вищезазначеними контрагентами товарів, які поставлялися на адресу ДП «ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА» , що свідчить про нереальність господарських операцій здійснених ДП "ЗАВОД ІМЕНІ В.О.МАЛИШЕВА" з метою незаконного формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач та третя особа просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Завод імені В.О.Малишева" з питань правомірності визначення від`ємного значення ПДВ, задекларованої до відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2020 року.

За результатами перевірки складено акт № 1805/20-4004-02-08/14315629 від 16.10.2020 року (Т.1 а.с. 25 65), у висновках якого зазначено про наступні порушення:

1) п. 200.1, п. 200.4, п. 200.12 ст. 200 Кодексу, у зв`язку з чим у платника відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за липень 2020 року на суму 20 324 821 грн.;

2) пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198, та т,201.1, п.201.10, п.201.11, ст.201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу, у зв`язку з цим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2,1) за липень 2020 року на 62 370,00 грн.;

3) пп. "а" н.198,1, п.198,2, абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198, та 1.201.1, п.201.10, п.201.11, ст.201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу, у зв`язку з цим завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2020 року (р. 21) на суму ПДВ 1 420 079 грн.;

4) п. 201.10 ст. 201 Кодексу, в частині реєстрації платником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну, визначеного Кодексом.

В акті перевірки зазначено, що наведена в ньому податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у т.ч. представлена платником, та результати її опрацювання є, відповідно до п.п. 191.1.46 п. 191.1 ст. 191, п.74.3, ст.74, пп. 83.1.2 п.83.1. ст. 83 Кодексу, підставою для зазначених вище висновків.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

1) № 00024810707 від 11.11.2020 року, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року на суму 20 324 821,00 грн.;

2) №00024880707 від 11.11.2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 1 420 079,00 грн.;

3) № 00024790707 від 11.11.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 62 370,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 592,50 грн.;

4) № 00024900707 від 11.11.2020 року, яким за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів застосовано штраф 10% - 18,30 грн., та за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 30 до 60 календарних днів застосовано штраф 30% - 3 204,00 грн. (Т.1 а.с. 66 - 69).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не підтверджено висновки акту перевірки підприємства про безтоварність/ нереальність господарських операцій. Доводи, що наведені в акті перевірки, не є достатніми для зменшення ДП "Завод імені В.О. Малишева" податкового кредиту на суму 1 482 449,00 грн та для притягнення платника податків до фінансової відповідальності (в даному випадку, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2020 року на суму 1 420 079,00 грн. згідно податкового повідомлення рішення № 00024880707 від 11.11.2020, а також зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року на суму 62 370,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15 592,50 грн. згідно податкового повідомлення рішення № 00024790707 від 11.11.2020 року), оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. Але наявність у ДП "Завод імені В.О. Малишева" податкового боргу в сумі 427 970 353,6 грн., з яких: 163 114 607 грн. частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств); 620 894,6 грн. штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів; 70 657 406,99 грн земельний податок з юридичних осіб; 25 171 590,58 грн єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суму заробітної плати; 168 405 854,4 грн податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, не впливає на право позивача отримати бюджетне відшкодування з ПДВ, оскільки зазначені суми не в повному обсязі зараховуються до Державного бюджету України. Також суд першої інстанції виснував, що реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не може бути розцінена як несвоєчасна реєстрація такої накладної з вини платника податку-продавця.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності застосування податковим повідомленням рішенням № 00024900707 від 11.11.2020 штрафних санкцій в сумі 18,30 грн. (10% від визначеної в податкові накладній від 12.09.2017 року №15/26 суми ПДВ 183,33 грн.) за затримку реєстрації податкової накладеної від 12.09.2017 року №15/26 та жодними доводами не спростовано висновків податкового органу в цій частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - "віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі також Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки №1805/20-4004-02-08/14315629 від 16.10.2020 зазначено, що перевіркою правомірності відображення показників податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість (ряд 10.1 податкових декларацій ПДВ) на суму 1 482 449 грн., в т.ч. за червень 2017 року 381 088 грн., за липень 2017 року 80 333 грн., за вересень 2017 року 826 326 грн., за жовтень 2017 року 194 702 грн. За даними акту перевірки, на підставі отриманої узагальненої податкової інформації щодо інших платників податку по ланцюгу постачання контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" податкового кредиту за рахунок відображення в податковій звітності операцій, проведених з наступними контрагентами постачальниками: ТОВ "НВП "ХІМЕНЕРГОМАШ" (податковий номер 36986864), ТОВ "ФІРМА "КЛИЧ" (податковий номер 21184174), ТОВ "ТД "ВЛАДАР-ХАРКІВ" (податковий номер 32947554), ТОВ "ВІАЛ-ПЛЮС" (податковий номер 37494112), ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (податковий номер 24510970), ТОВ "ГЕОСАТ ПЛЮС" (податковий номер 24337508), ТОВ "ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ" (податковий номер 31693913).

На думку податкового органу, що послідовно викладено у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, аналіз отриманої податкової інформації дав підстави для висновків, що фактично мало місце використання підприємством в господарській діяльності матеріальних цінностей, джерело походження яких не встановлено, оскільки контрагенти постачальники ТМЦ є фіктивними та дані щодо яких документально не підтверджені.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, суд установив, що між ТОВ "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (Постачальник) і ДП "Завод імені В.О.Малишева" (Покупець) укладено Договір № 501дп від 15.09.2016 (далі - Договір № 501дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно- матеріальні цінності, надалі за текстом - «Товар» , асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" в рамках укладеного договору № 501дп від 15.09.2016 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками, специфікаціями, банківськими виписками, довіреностями, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, податковими накладними. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 70 - 85).

Між ТОВ "ВІАЛ-ПЛЮС" (Постачальник) і ДП "Завод імені В.О.Малишева" (Покупець) укладено Договір № 1784дп від 01.11.2015 (далі - Договір № 1784дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Продукцію, кількість, ціна за одиницю, асортимент, технічні характеристики, порядок оплати та строки поставки якого визначені у Специфікаціях або прийнятих до сплати рахунках-фактурах, що з моменту їх підписання та скріплення печатками, є додатками до Договору та невід`ємними його частинами.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "ВІАЛ-ПЛЮС" в рамках укладеного договору № 1784дп від 01.11.2015 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, банківськими виписками, довіреностями, видатковими накладними, товарно транспортними накладними, податковими накладними. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 86 134).

Тобто, Позивач і ТОВ "Віал-плюс" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № 1784дп, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за червень-жовтень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Між ТОВ "ГЕОСАТ ПЛЮС" (Постачальник) і ДП "Завод імені В.О.Малишева" (Покупець) укладено Договір № 1403дп від 24.03.2015 (далі - Договір № 1403дп), згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, кількість, асортимент і технічні умови якої зазначені у Специфікації до Договору (або прийнятих до оплати Покупцем рахунках-фактурах), які є невід`ємною частиною Договору.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "ГЕОСАТ ПЛЮС" в рамках укладеного договору № 1403дп від 24.03.2015 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, банківськими виписками, довіреностями, інформацією з Витягів з ЄРПН, видатковими накладними, товарно транспортними накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товарів. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 135 247).

Тобто, позивач і ТОВ "Геосат плюс" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № І403дн, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за травень-липень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Між ТОВ "ФІРМА "КЛИЧ" (Постачальник) і ДП "Завод імені В.О.Малишева" (Покупець) укладено Договір № 312дп від 19.05.2016 (далі - Договір № 312дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору. Поставка Товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії Товару Сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками Сторін. Покупець має право поставити на листі Постачальника резолюцію про згоду із умовами, викладеними в ньому, в такому разі окремий лист Покупцем не складається. За згодою Сторін листи від імені Покупця (резолюції на листах Постачальника) мають юридичну силу додатків до цього Договору лише у разі якщо вони підписані директором комерційним (виконуючим обов`язки директора комерційного).

Реальність господарської операції позивача з ТОВ "ФІРМА "КЛИЧ" в рамках укладеного договору № 312дп від 19.05.2016 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, банківськими виписками, довіреностями, інформацією з Витягів з ЄРПН, видатковими накладними, товарно транспортними накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товарів. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 248 250, Т.2 а.с. 1 - 41).

Тобто, позивач і ТОВ "Фірма "Клич" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № 312дп, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за травень-червень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Між ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (Постачальник) і позивачем (Покупець) укладено Договір № 378дп від 22.05.2017 (далі - Договір № 378дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Промелектроніка" в рамках укладеного договору № 378дп від 22.05.2017 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, банківськими виписками, довіреностями, інформацією з Витягів з ЄРПН, видатковими накладними, товарно транспортними накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товарів. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.2 а.с. 42 74).

Тобто, позивач і ТОВ "Промелектроніка" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № 378дп, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за червень-липень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Між ТОВ "ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ" (Постачальник) і позивачем (Покупець) укладено Договір № 1190дп від 10.12.2014 (далі - Договір № 1190дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Продукцію (фібру, картони, бумагу) кількість, ціна за одиницю, асортимент, технічні характеристики, порядок оплати та строки поставки якого визначені у прийнятих до сплати рахунків-фактур, що з моменту їх підписання та скріплення печатками, є додатками до Договору та невід`ємними його частинами.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ" в рамках укладеного договору № 1190дп від 10.12.2014 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками, прибутковими ордерами, банківськими виписками, видатковими накладними, пропусками на ввіз матеріальних цінностей, податковими накладними, вимогами, актами на списання. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (Т.2 а.с. 75 88).

Тобто, позивач і ТОВ "Технічні матеріали" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № 1190дп, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за серпень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Між ТОВ "НВП "ХІМЕНЕРГОМАШ" (Постачальник) і позивачем (Покупець) укладено Договір № 1252дп від 12.01.2015 (далі - Договір № 1252дп), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Продукцію, кількість, ціна за одиницю, асортимент, технічні характеристики визначені у Специфікаціях або прийнятих до сплати рахунків-фактур, що з моменту їх підписання та скріплення печатками, є додатками до Договору та невід`ємними його частинами.

Реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ "НВП «ХІМЕНЕРГОМАШ" в рамках укладеного договору № 1252дп від 12.01.2015 підтверджується наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, банківськими виписками, довіреностями, інформацією з Витягів з ЄРПН, видатковими накладними, товарно транспортними накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товарів. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 89 127).

Тобто, Позивач і ТОВ "НВП "ХІМЕНЕРГОМАШ" повністю виконали умови укладеного ними Договору поставки № 1252дп, факт оплати і передачі товарно-матеріальних цінностей за вересень 2017 року на підставі зазначеного Договору повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані підприємством копії первинних документів по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами постачальниками: ТОВ "НВП "ХІМЕНЕРГОМАШ" (податковий номер 36986864), ТОВ "ФІРМА "КЛИЧ" (податковий номер 21184174), ТОВ "ТД "ВЛАДАР-ХАРКІВ" (податковий номер 32947554), ТОВ "ВІАЛ-ПЛЮС" (податковий номер 37494112), ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (податковий номер 24510970), ТОВ "ГЕОСАТ ПЛЮС" (податковий номер 24337508), ТОВ "ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ" (податковий номер 31693913) за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції/ вважає, що зазначені господарські операції є реальними і відсутні будь-які законні підстави для висновку, що контрагенти у вказаних відносинах здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди для позивача з метою штучного формування податкового кредиту.

Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними та наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ДП "Завод імені В.О.Малишева" є свідченням того, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів містять дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Така позиція з цього приводу викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, є безпідставними, оскільки така інформація, призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 18.12.2019 у справі №825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі №817/2887/14.

Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, від 21.10.2019 у справі № 814/1564/18, від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17, від 20.05.2021 у справі № 200/9208/19-а.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Отже, з огляду на обставини справи, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що згідно з чинним законодавством позивач, як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Згідно із підпунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними, контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Не подано ГУ ДПС у Харківській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП "Завод імені В.О.Малишева" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операції ДП "Завод імені В.О.Малишева" та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ДП "Завод імені В.О.Малишева", перелік яких наведено в акті перевірки.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що посилання податкового органу на відомості інформаційних баз даних як джерела інформації є необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже, не є належним доказом в розумінні КАС України.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2020 №00024880707, № 0002479070.

Продовжуючи судовий розгляд, колегія суддів зважає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00024900707 від 11.11.2020, яким за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів застосовано штраф 10% - 18,30 грн (в цій частині висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог не оскаржуються), та за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 30 до 60 календарних днів застосовано штраф 30% - 3 204,00 грн згідно положень п.120-1.1 статті 120-1 ПК України, в акті перевірки №1805/20-4004-02-08/14315629 від 16.10.2020 контролюючий орган зазначив, що в порушення п.201.10 ст. 201 ПК України, підприємством з порушенням строків зареєстровано податкові накладні:

1)податкову накладну від 12.09.2017 № 15/26 на суму ПДВ - 183,33 грн. фактично зареєстровано 02.10.2017 року (граничний термін реєстрації, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України 30.09.2017). Тому термін реєстрації порушено на 2 календарних дня, у зв`язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% від суми ПДВ у податковій накладній;

2)податкову накладну від 29.11,2018 №343 на суму ПДВ 10 680 грн. фактично зареєстровано 06.02.2019 року (граничний термін реєстрації, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України 15.12.2018). Тому термін реєстрації порушено на 53 календарних днів, у зв`язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 30% від суми ПДВ у податковій накладній (т.1 а.с. 25 65).

Згідно п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України та п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 року, у разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. в розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

З огляду на матеріали справи, 22.11.2018 між ДП "Завод імені В.О.Малишева" і ТОВ "Пульсар-ТГК" укладено Договір поставки № 820дп, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю складові частини випрямних агрегатів ТВР3150-12, які були використані, в подальшому іменуються "Товар", а Покупець зобов`язується прийняти складові частини випрямних агрегатів ТВРЗ150-12, які були використані і оплатити їх вартість.

Так, 29.11.2018 на підставі рахунку № ДП-0002303 від 23.11.2018 ТОВ "Пульсар-ТГК" здійснено оплату у сумі 64 080,00 грн., у тому числі ПДВ 10 680,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

ДП "Завод імені В.О.Малишева" складено та 12.12.2018 (по строку до 15.12.2018 відповідно до встановлених термінів) зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 105 від 29.11.2018 на загальну суму ПДВ 10 680,00 грн., що підтверджується квитанцією про реєстрацію від 12.12.2018 (ь.2 а.с. 128 136).

Після самостійного виявлення помилки у зазначеній податковій накладній, а саме, у графі "Особа (платник податку) - покупець" було зазначено "Неплатник" замість "ТОВ "ПУЛЬСАР- ТГК", у графі "Індивідуальний податковий номер покупця" зазначено умовний індивідуальний податковий номер покупця "100000000000" замість "387749920385", позивачем було складено розрахунок коригування № 1 від 04.02.2019 до своєчасно зареєстрованої податкової накладної № 105 від 29.11.2018, що підтверджується квитанцією про реєстрацію від 05.02.2019, яким виправлено (анульовано) податкову накладну № 105 від 29.11.2018 та складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 343 від 29.11.2018 на ту ж суму ПДВ, що підтверджується квитанцією про реєстрацію від 06.02.2019. При цьому, у спірній податковій накладній було зазначено номенклатуру товару, його ціну, загальну суму, які дозволяють ідентифікувати покупця за договором, за яким здійснювалось постачання. Доказів того, що податкова накладна № 343 від 29.11.2018 виписувалася позивачем за наслідками іншої операції відповідачем до суду не надано.

Відповідно до аналізу положень статті 120-1 ПК України, реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є порушенням податкового законодавства щодо несвоєчасної реєстрації накладної з вини платника податку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів уважає, що в діях платника податків відсутні порушення норм податкового законодавства щодо операції з виправлення помилок, допущених при визначенні реквізитів у графі "Особа (платник податку) - покупець" і графі "Індивідуальний податковий номер покупця" у податковій накладній № 105, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах відведеного 15-денного терміну від дати виникнення податкового зобов`язання.

Натомість, застосувавши до підприємства штрафні санкції контролюючий орган не зазначив, яким чином повинен був діяти платник податків у випадку виявлення описки під час заповнення податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 821/826/16, про те, що оскільки позивачем (самостійно виявивши недоліки раніше зареєстрованих податкових накладних) були виписані відповідні розрахунки коригування до своєчасно зареєстрованих податкових накладних з умовним податковим номером покупців і на таку ж саме дату податкові накладні з їх індивідуальним податковим номером та зареєстровано зазначені документи в Єдиному реєстрі податкових накладних з метою виправлення раніше допущеної помилки, то зазначені дії не можуть бути - розцінені як несвоєчасна реєстрація накладної з вини платника податку-продавця.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу вбачається, що виправлення раніше допущеної помилки у податкових накладних здійснюється шляхом складання розрахунку коригування до цих податкових накладних виключно в рамках строку, встановленого для реєстрації розрахунків коригування до цих накладних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що вперше податкова накладна була подана позивачем вчасно, а подання повторно нової податкової накладної обумовлено лише помилкою в зазначенні ІПН контрагента, що не вплинуло на їх кількісний та вартісний показник, платником дотримані норми щодо виправлення помилки в первинно поданих накладних, шляхом подання нової накладної з виправленим Індивідуальним податковим номером покупця, а тому підстав для застосування штрафу за порушення строків їх реєстрації не вбачається.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №810/222/18 та від 26 червня 2018 року у справі №805/4998/16-а.

При цьому в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, в чому полягає незаконність рішення та чому суд не повинен враховувати вказані вище позиції суду касаційної інстанції.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00024900707 від 11.11.2020 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3 204,00 грн (30% від визначеної в податкові накладній від 29.11.2018 №343 суми ПДВ 10 680,00 грн) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 30 до 60 календарних днів.

Щодо висновків суду про протиправність податкового повідомлення - рішення № 00024810707 від 11.11.2020, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року на суму 20 324 821,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. Єдиною вимогою, що ставиться нормами ПК України до статусу податкового боргу, є те, що така сума узгодженого зобов`язання має складатися з платежів, що сплачуються виключно до Державного бюджету України, як це прямо передбачено пунктом 200.12 ст. 200 ПК України.

Отже, в межах розгляду цієї справи необхідно дослідити правову природу податкового боргу, що має позивач, а саме за рахунок яких платежів він сформований.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що станом на 16.10.2020 ДП "Завод імені В.О. Малишева" має податковий борг в сумі 427 970 353,6 грн, з яких: 163 114 607 грн частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств); 620 894,6 грн штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів; 70 657 406,99 грн земельний податок з юридичних осіб; 25 171 590,58 грн єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суму заробітної плати; 168 405 854,4 грн податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Вказане слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 00024810707 від 11.11.2020, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 20 324 821,00 грн.

Тобто наявність податкового боргу вплинула на право платника податків отримати бюджетне відшкодування ПДВ за липень 2020 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень статті 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Положеннями статті 9 ПК України також передбачено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Щодо платежу "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати", слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 168.4.1 статті 168 ПК України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (далі - БК України).

Статтею 2 БК України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), втому числі, належать:

податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 цієї частини статті), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України у розмірі 25 відсотків на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя) та у розмірі 60 відсотків - на території міста Києва;

податок на доходи фізичних осіб від оподаткування пасивних доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 2 статті 64 БК України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацом п`ятим цієї частини статті), який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 БК України, до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів належать, в тому числі, 15 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території.

При цьому, згідно з пунктом 29.1 статті 29 БК України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Отже, вказаний податок розподіляється в певних пропорціях до державного та місцевих бюджетів та платник податків позбавлений права на скерування бюджетного відшкодування з ПДВ у рахунок сплати інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України за умови, якщо вони (інші платежі) сплачуються до двох бюджетів одночасно.

Щодо платежу "земельний податок з юридичних осіб", суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельною податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 287.4 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст. ст. 10, 265, 269, 285, 287 ПК України плата за землю входить до складу податку на майно.

Зобов`язання щодо плати за землю, визначене у декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок до місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки.

Беручи до уваги вищевказане, сума земельного податку зараховується виключно до місцевих бюджетів, а тому не може вважатися податковим боргом саме в розумінні норм пункту 200.12 ст. 200 ПК України.

Щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), слід зазначити таке.

Обов`язок щодо сплати частини чистого прибутку до державного бюджету встановлено Законом України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (далі - Закон № 185-V).

У переліку податків і зборів, визначеному ст.ст. 9 і 10 ПК України, відсутній такий платіж, як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що сплачується до державного бюджету відповідно до закону.

З огляду на зазначене, відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку доходу) за своєю правовою природою є платежем, який в обов`язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не входить до системи оподаткування та не є податком в розумінні Податкового кодексу України відповідно до статей 9, 10, а відтак, не може вважатися податковим боргом в розумінні норм пункту 200.12 ст. 200 ПК України.

Щодо єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суму заробітної плати, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст. 9, 10 ПК України, єдиний соціальний внесок також не входить до законодавчо визначених видів загальнодержавних податків і зборів, що зараховуються до державного бюджету, в розумінні норм пункту 200.12 ст. 200 ПК України.

Щодо штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, слід зазначити, що обіг готівки та застосування РРО в Україні регулюється Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» , затвердженим постановою НБУ від 29.12.2017 №148, тобто, спеціальними нормами, окремим законодавством.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" платіж "Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за кодом 21080900 відноситься до групи надходжень 20000000 "Неподаткові надходження".

Таким чином, штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО не входять до законодавчо визначених видів загальнодержавних податків і зборів, що зараховуються до державного бюджету в розумінні норм пункту 200.12 ст. 200 ПК України.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00024810707 від 11.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 520/16681/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 21.01.2022.