Постанова

від 01.02.2022 по справі 922/1144/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/1144/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників сторін:

позивача - Мизиненко І.О., (свідоцтво КС №6723/10 від 14.06.2018, довіреність б/н від 05.03.2021);

відповідача - Гусарова В.В., (ордер №1085248 від 10.01.2022, посвідчення №1987 від 27.04.2016);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (вх.№3917Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 (суддя О.В. Смірнова, повний текст рішення складено 29.11.2021) та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021 (суддя О.В. Смірнова, повний текст рішення складено 21.12.2021) у справі №922/1144/21

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі", м. Харків

до Кооперативу автогаражів "Харків", м. Харків

про стягнення 24188,66 грн., -

та за зустрічним позовом Кооперативу автогаражів "Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі", м. Харків

про визнання договору фіктивним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Кооперативу автогаражів "Харків", в якому просило стягнути з останнього основну заборгованість у сумі 15 750,00 грн., пеню в сумі 4 912,18 грн., 15% річних у сумі 3 526,48 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди обладнання №30/04-2 від 30.04.2018 року. Судові витрати (2270,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу) позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача.

21.05.2021 Кооператив автогаражів "Харків" звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом (вх.№ 11747), в якому просить:

- визнати Договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року, укладений між ТОВ "Житлові мережі" та Кооперативом автогаражів "Харків" фіктивним;

- стягнути з ТОВ "Житлові мережі" на користь Кооперативу автогаражів "Харків" судові витрати;

- прийняти заяву про надання повного розрахунку та доказів витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення судом у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/1144/21 відмовлено в задоволенні первісного позову повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2021 у справі №922/1144/21 заяву (вх. № 28409 від 01.12.2021 р.) КА "Харків" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" на користь Кооперативу автогаражів "Харків" судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 5625,00 грн. У задоволенні решти заяви відповідача КА "Харків" про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі ТОВ "Житлові мережі" залишено без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" з рішення суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/1144/21 частково та ухвалити нове рішення, яким: первісний позов задовольнити повністю. Стягнути з Кооператива автогаражів "Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі": заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 15750,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендної плати у сумі 4912,18 (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять) грн. 18 коп.; 15% річних від простроченої суми орендних платежів у сумі 3526,48 (три тисячі п`ятсот двадцять шість) грн. 48 коп., що загалом становить суму заборгованості 24188,66 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 66 коп.

2. Скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2021 у справі №922/1144/21 та ухвалити нове рішення, яким у заяві КА «Харків» про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Заяву ТОВ «Житлові мережі» про ухвалення додаткового рішення задовольнити. За результатами розгляду зустрічного позову КА «Харків» до ТОВ «Житлові мережі» про визнання договору фіктивним стягнути з Кооперативу автогаражів "Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

3. Судові витрати просить покласти на КА «Харків» .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність оригіналу договору оренди, за яким стягується заборгованість, оскільки позивачем надано до матеріалів справи оригінали договору оренди обладнання №30/04-18 від 30.04.2018, акту приймання-передачі від 01.05.2018, вимоги про сплату заборгованості від 09.03.2021 за договором оренди обладнання №30/04-18.

Також зазначає, що судом безпідставно не прийнято до уваги пояснення Позивача за первісним позовом стосовно фактичної передачі Позивачем Відповідачу орендованого обладнання та фактичного його використання.

Зазначає, що прийнятим оскаржуваним рішенням суд позбавляє ТОВ «Житлові мережі» права повернути своє обладнання, яке було передано КА «Харків» .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі №922/1144/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2021 у справі №922/1144/21 та призначено справу до розгляду на 31.01.2022 на 14:30 год.

Позивач подав доповнення до апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції (вх.№142 від 06.01.2022).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№272 від 11.01.2022), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

В судове засідання 31.01.2022 з`явились представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, та представник відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2022 до 14:30 год.

В судове засідання 01.02.2022 з`явились представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, та представник відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2018 між ТОВ "Житлові мережі", (далі по тексту - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, орендодавець за договором), та Кооперативом автогаражів "Харків" (далі по тексту - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, орендар за договором), укладено договір оренди обладнання № 30/04-2, (далі по тексту - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне використання майно, що належить Орендодавцю на праві власності або іншого майнового права, а саме: обладнання приймально-контрольного безпровідного каналу зв`язку GSM типу SAMSON SA-3.0 разом з акумуляторною батареєю типу Energy 24 12V7Ah, кнопкою виклику та антеною.

Адреса, за якою знаходиться орендоване майно на період дії Договору оренди є: м. Харків, вул. Ньютона, 94 (п. 6.3.3 Договору оренди).

У відповідності до п. 3.1 договору оренди обладнання передається в оренду орендарю до 31.12.2020 включно.

Після завершення строку цього договору Орендар має переважне право поновлення його на новий термін. В цьому випадку, якщо жодна зі Сторін в термін 30 діб до завершення строку дії договору оренди обладнання письмово не сповістить про свій намір його розірвати, цей договір оренди обладнання автоматично продовжується на строк 1 календарний рік.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом вказує, що орендар заяви про свій намір розірвати договір оренди у термін до 01 грудня 2020 року включно не надавав, отже, строк договору оренди продовжено до 31 грудня 2021 року.

Пунктом 4.1 Договору оренди встановлено, що орендна плата складає 450,00 грн. за один календарний місяць

Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5 числа кожного поточного місяця (п.4.2 Договору оренди).

Проте, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що орендар жодної оплати на виконання договору оренди не здійснив, отже станом на 02.04.2021 заборгованість останнього перед орендодавцем складає 15 750,00 грн.

Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 договору оренди Орендар несе наступну відповідальність за Договором оренди, а саме: у випадку прострочення строків сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендного платежу, що діяла на момент виникнення прострочення та 15 % річних за кожний день прострочення.

Отже, у зв`язку із простроченням орендарем сплати орендної плати за користування обладнанням, орендодавцем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендної плати у сумі 4912,18 грн. за період з 06.05.2018 по 02.04.2021 та 15 % річних від простроченої суми орендних платежів у сумі 3526,48 грн. за період з 06.05.2018 по 02.04.2021.

З метою вирішення питання про добровільне погашення заборгованості за договором оренди орендодавцем на адресу орендаря було направлено вимоги про сплату заборгованості за Договором оренди: за вих.№ 1/19 від 09.01.2019 отримано орендарем 10.01.19; за вих. № 1/20 від 06.01.2020р., отримано орендарем 06.01.2020; за вих. №4/21 від 09.03.2021р отримано орендарем 09.03.2021р. Всі вимоги були вручені у той же день, що підтверджується відмітками про їх отримання головою правління КА «Харків» , а також поштовою накладною за №6100353878006 про направлення цінного листа та чеком від 09.03.2021р.

Однак, орендар відповідей на жодну із вимог не надавав та заборгованість за Договором оренди не сплатив.

Відповідач за первісним позовом позов не визнає, проти його задоволення заперечує, скористався правом на подання зустрічного позову про визнання договору оренди обладнання № 30/04-2 від 30.04.2018 фіктивним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, проте, що Рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу №18 від 27.03.2016 року Кооперативу автогаражів «Харків» , яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління Кооперативу автогаражів «Харків» - визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/756/19 від 02.10.19 року.

Зазначеним судовим рішенням у справі №922/756/19 встановлено, що загальні збори не були правомочними через порушення права членів кооперативу на участь в управлінні кооперативом, у зв`язку з недотримання процедури скликання загальних зборів кооперативу, а саме не повідомлення належним чином про скликання та проведення таких загальних зборів, документально не підтверджено факт делегування членами кооперативу уповноважених осіб, що приймали участь у загальних зборах уповноважених членів кооперативу автогаражів «Харків» 27.03.2016р., не доведено наявність кворуму на проведених 27.03.2016р. загальних зборах уповноважених членів кооперативу, що свідчить про порушення порядку скликання і проведення загальних зборів кооперативу, порушення прав членів кооперативу.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що 26.01.2020 скликані та проведені позачергові загальні збори уповноважених членів кооперативу, рішення на якому були оформлені протоколом №4 від 26.01.2020.

Відповідно до вищевказаного протоколу позачергових загальних зборів уповноважених членів кооперативу автогаражів «Харків» , було прийняті наступні рішення:

- обрано Головою позачергових загальних зборів ОСОБА_2 , секретарем ОСОБА_3 ;

- вирішили затвердити статут кооперативу у новій редакції;

- обрано правління кооперативу у складі: ОСОБА_2 - Голова правління, ОСОБА_4 - член правління, ОСОБА_3 - Заступник голови правління, ОСОБА_5 - член правління;

- звільнено з посади Голови правління та вирішено виключити із списку підписантів гр. ОСОБА_1 з 26.01.2020, вирішено призначити Головою правління та підписантом ОСОБА_2 з 27.01.2020.

Правління Кооперативу автогаражів «Харків» повідомило ОСОБА_1 про необхідність передачі бухгалтерських документів, печатку та залишок коштів у касі Кооперативу та інші документи та майно Кооперативу.

ОСОБА_1 ухилявся від цієї передачі, блокував доступ до адміністративної будівлі, де зберігалися документи.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження №12020225540000066 від 15.07.2020 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_1 не повернув документи та печатку. Наразі триває досудове розслідування щодо кримінального правопорушення внесене в ЄРДР за №120202255400000066 від 15.07.2020 року здійснює ОСОБА_1 по ч. 1 ст.190 КК України.

Печатка кооперативу автогаражів «Харків» на даний час знаходиться у ОСОБА_1 , який на думку позивача за зустрічним позовом і підписав Договір, акт та дві вимоги, тому існує вірогідність того, що фактично Договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 та відповідний Акт приймання-передачі майна від 01.05.2018 підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перед зверненням до суду 02.04.2021. Про це свідчить також те, що вимоги від 09.01.2019 та від 06.01.2020 начебто отримані ОСОБА_1 особисто під підпис, а вимога від 09.03.2021 направлена поштою на адресу кооперативу.

Згідно розрахунку заборгованості з орендної плати, Кооператив автогаражів «Харків» не здійснив жодної оплати за час, коли ОСОБА_1 був Головою Правління кооперативу.

Жодне обладнання, про яке йдеться у Договорі №30/04-2 від 30.04.2018, на території за адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться, жодній особі, яка працювала у кооперативі обладнання не передано.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом вищенаведене свідчить про фальсифікацію документів, зокрема, Договору №30/04-2 від 30.04.2018, Акту приймання-передачі майна від 01.05.2018 та вимог від 09.01.2019, 012020 за попередньою домовленістю Позивача та ОСОБА_1 .

Окрім того, 10.05.2018 між кооперативом автогаражів «Харків» та обслуговуючим кооперативом «СЛОБОДА ЛІДЕР» (ОК «СЛОБОДА ЛІДЕР» ) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1» , загальною площею 15 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від імені кооперативу автогаражів «Харків» підписано ОСОБА_1 , який діяв на підставі Статуту як голова Правління цього кооперативу, від імені обслуговуючого кооперативу «СЛОБОДА ЛІДЕР» підписано ОСОБА_7 , який є співзасновником облуговуючого кооперативу разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1594/20 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1» від 10.05.2018 визнано недійсним, оскільки ОСОБА_1 діяв від імені кооперативу автогаражів «Харків» без належних на те повноважень.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом у період з 10.05.2018 по 10.09.2020 будівля «А-1» , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належала ОК «СЛОБОДА ЛІДЕР» , де ОСОБА_1 є одним із засновників та Головою Правління, що також свідчить про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 та позивачем за первісним позовом під час звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди.

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, проти зустрічного позову заперечував, зазначав про пропущення позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності, зокрема з огляду на те, що договір укладений 30.04.2018, такий строк закінчився 30.04.2021; вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів зустрічної позовної заяви, зокрема що під час укладення спірного договору не було дотримано вимог чинного законодавства, договір обладнання № 30/04-18 від 30.04.2018 був укладений, обладнання на виконання умов договору передано орендарю, отже наявний обов`язок останнього по сплаті орендної плати; твердження КА «Харків» про подання даного позову до здійснення ряду кримінальних справу не підтверджується доказами та вказав, що посилання позивача на протокол позачергових загальних зборів уповноважених учасників кооперативу №4 від 26.01.2020 є безпідставним, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №922/1949/20 вказаний протокол визнано недійсним; також зазначив про неспівмірність судових витрат у розмірі 8000,00 грн., що визначені позивачем у зустрічному позові.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом зазначив наступне: строк позовної давності на подання позову про визнання договору оренди обладнання № 30/04-18 від 30.04.2018 ним не пропущено, оскільки для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про вчинення цього правочину, такою датою останній вказує 11.03.2021; зазначив про обставини викладені ним у зустрічному позові та те, що спірний договір є фіктивним; зазначав про необхідність призначення технічної експертизи документів.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем за первісним позовом не подано суду оригіналу договору, що дозволяє стверджувати про те, що договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року не укладений, тобто такий, що не створює юридичних наслідків для сторін, оскільки оригіналу вказаного договору суду не подано, що унеможливлює встановлення як факту підписання/не підписання договору, так і встановлення факту наявності/відсутності печаток сторін.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд вказав, що з огляду на висновки суду на неподання належних доказів вчинення правочину (укладення та підписання між сторонами оспорюваного договору оренди №30/04-18 від 30.04.2018), у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним договору, який не укладено.

Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення орендної плати, пені та 15% річних за користування обладнанням за договором оренди обладнання №30/04-2 від 30.04.2018 року, предметом зустрічного позову є визнання договору №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року, укладеного між ТОВ «Житлові мережі» та Кооперативом автогаражів «Харків» , фіктивним.

Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи зазначив, що надані ТОВ «Житлові мережі» документи, а саме договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року та акт приймання-передачі від 01.05.2018 року не є оригіналами, а є кольоровими копіями документів, оскільки вбачається, що відтиск печатки на копії акту, що надавався разом з позовною заявою кращий ніж на «оригіналі» , який надано суду 17.06.2021 року. Відповідач за первісним позовом також зазначив, що існує вірогідність, що фактично договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року та акт приймання-передачі від 01.05.2018 року підписані перед зверненням до суду 02.04.2021.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що наявні у справі договір №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року та акт приймання-передачі від 01.05.2018 року не є оригіналами (т.1 а.с.164-166). Колегія суддів вважає такі твердження відповідача лише необґрунтованими припущеннями. Відтак у суду відсутні підстави вважати ці документи не оригіналами та не приймати до уваги вказані докази.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 , колишнього Голови правління Кооперативу автогаражів Харків . (т.1 а.с.183-184).

У вказаних заявах ОСОБА_1 зазначає, що з березня 2016 року по травень 2020 року займав посаду Голови правління Кооперативу автогаражів Харків (код ЄДРПОУ 22645756), отже обізнаний щодо правовідносин, які виникли між Кооперативом автогаражів Харків (код ЄДРПОУ 22645756) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлові мережі (код ЄДРПОУ 36818263) стосовно укладеного договору оренди обладнання №30/04-2 від 30.04.2018р.

Так, ОСОБА_1 підтвердив, що 30.04.2018 року між ТОВ Житлові мережі (код ЄДРПОУ 36818263) та Кооперативом автогаражів Харків (код ЄДРПОУ 22645756) був укладений договір оренди обладнання разом з кнопкою виклику та антеною, що є пультом для виклику охоронної організації. Даний договір оренди та акт приймання-передачі обладнання ним особисто були підписані у дати, які зазначені на документах. Зазначене обладнання знаходилось та використовувалось за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94. Приймання орендованого обладнання відбувалося ним особисто за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 від представника ТОВ Житлові мережі .

З метою використання зазначеного обладнання з Управлінням поліції охорони в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108955) був укладений Договір про спостереження за ручними системами засобів тривожної сигналізації об`єкта з реагуванням нарядів поліції охорони при надходженні сигналу Тривога та їх технічне обслуговування від 23.08.2018р. №303-63457.

Зазначає, що Договір було укладено з Обслуговуючим кооперативом Слобода Лідер (код ЄДРПОУ 41473564, де він є головою правління), який розташований за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, 94, оскільки в проміжок часу з травня 2018р. по вересень 2020р. власником нежитлової будівлі за цією адресою був ОК Слобода Лідер .

З метою розподілу між КА ХАРКІВ та ОК Слобода Лідер витрат грошових коштів з використання обладнання, витрати на оренду обладнання зобов`язалося нести КА ХАРКІВ , а витрати на охорону зобов`язалося нести ОК Слобода Лідер , оскільки зазначені кооперативи знаходилося за однією адресою.

Зазначає, що станом на 19.05.2020 року орендоване обладнання знаходилось за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 та не поверталось до орендодавця - ТОВ Житлові мережі .

Місцезнаходження орендованого обладнання станом на час розгляду справи №922/1144/21 йому не відомо, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер діючий Голова правління Кооперативу автогаражів ХАРКІВ ОСОБА_10 , який міг би надати інформацію про його місцезнаходження.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи Управління поліції охорони в Харківській області від 14.06.2021р. та 09.06.2021р., які підтверджують фактичне використання Відповідачем за первісним позовом орендованого обладнання.

Згідно зазначених листів вбачається, що між Управлінням поліції охорони в Харківській області та Обслуговуючим кооперативом Слобода Лідер (код ЄДРПОУ 41473564, місцезнаходження: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, б.94) було укладено Договір про спостереження за ручними системами, засобів тривожної сигналізації об`єкта з реагуванням нарядів поліції охорони при надходженні сигналу Тривога та їх технічне обслуговування від 23.08.2018р. №303-63457, який діяв з 01.09.2018р. по 15.06.2020р.

Згідно листа від 14.06.2021 зазначено, що Управління має технічну можливість підключити під спостереження ПЦС належну замовнику охоронних послуг сигналізацію типу Samson SA-3.0 . Саме таке обладнання було передано Позивачем за первісним позовом в оренду КА Харків .

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір орендами не був укладений.

Щодо зустрічних позовних вимог судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні положень наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У даній справі позивач за зустрічним позовом, оспорює договір оренди, з тих мотивів, що зазначений правочин має ознаки фіктивності, оскільки за його твердженням Жодне обладнання, про яке йдеться у Договорі №30/04-2 від 30.04.2018, на території за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, 94 не знаходиться, жодній особі, яка працювала у кооперативі обладнання не передано, що на його думку свідчить про фальсифікацію документів, зокрема, Договору №30/04-2 від 30.04.2018, Акту приймання-передачі майна від 01.05.2018 та вимог від 09.01.2019, 012020 за попередньою домовленістю Позивача та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності таких умов: вина осіб, яка має прояв у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених у договорі. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №909/330/16, від 01.11.2018 у справі №910/18436/16).

Судова колегія вважає, що укладений договір оренди відповідав волевиявленню сторін, оскільки ТОВ «Житлові мережі» фактично передав, а КА «Харків» прийняв обладнання для подальшого використання.

При цьому місцевим судом не спростовано доводи відповідача за зустрічним позовом про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору оренди як фіктивного правочину, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами того, що: обидві сторони Договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення або ж діяли з обопільним умислом не створювати такі наслідки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що КА «Харків» не доведено фіктивність договору, у зв`язку з чим підстави для визнання договору недійсним на підставі частини п`ятої статті 203 ЦК України, статті 234 ЦК України відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за орендоване обладнання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 15750,00 грн, яка підлягає стягненню.

Відповідач доказів оплати заборгованості за договором оренди обладнання №30/04-18 від 30.04.2018 не надав.

У зв`язку з чим, вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 4912,18 грн. та 15% річних в сумі 3526,48 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п.9.1.2 договору погодили, якщо у випадку прострочення строків сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендного платежу, що діяла на момент виникнення прострочення та 15% річних за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем вірно застосована подвійна облікова ставка НБУ для визначення розміру пені.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 4759,11 грн., з огляду на помилки в розрахунку, зокрема кількість днів прострочення та арифметичну помилку в сумі боргу за період з 06.04.2020 по 05.05.2020.

Здійснивши перерахунок 15% річних, колегія суддів вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 3520,48 грн., з огляду на помилки в розрахунку, зокрема арифметичну помилку в сумі боргу за період з 06.04.2020 по 05.05.2020.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо часткове задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом та скасування рішення суду господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/1144/21 в частині відмови у задоволенні первісного позову з прийняття нового рішення про часткову відмову в позові.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення господарського суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приймаючи 25.11.2021 рішення у справі №922/1144/21, господарський суд Харківської області не здійснив розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судом рішення по суті спору, 01.12.2021 до господарського суду Харківської області від КА "Харків" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі. У вказаній заяві КА "Харків" ухвалити додаткове рішення у справі № 922/1144/21 за результатами розгляду первісного позову, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та стягнути на його користь з ТОВ "Житлові мережі" судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 8 250,00 грн.

14.12.2021 від ТОВ "Житлові мережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі (вх. № 29437), в якій останній просить стягнути з КА "Харків" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Також, 14.12.2021 від ТОВ "Житлові мережі" надійшло клопотання про зменшення, заявленого КА "Харків" розміру судових витрат, в якому позивач просить відмовити у задоволенні заяви КА "Харків", у зв`язку із тим, що поданих доказів на підтвердження заяви, що розглядається недостатньо для підтвердження заявлених витрат та відсутній розрахунок витрат на професійну допомогу, що є детальним описом наданих послуг. У разі задоволення судом заяви просив зменшити розмір витрат заявлених КА "Харків" до стягнення, врахувавши такі обставини: 1) заявником завищений втрачений адвокатом час; ціна позову складає 24188,66 грн., отже справа не є складною; незначний обсяг наданих адвокатом послуг, а отже заявлений розмір витрат у розмірі 8 250,00 грн. є неспівмірним.

За результатами розгляду цих заяв господарським судом першої інстанції прийнято додаткове рішення,

Задовольняючи частково заяву КА "Харків" про стягнення на його користь з ТОВ "Житлові мережі" витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд першої інстанції вказав, що виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 5 625,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати ТОВ "Житлові мережі" на професійну правничу допомогу по первісному позову.

Крім того, суд першої інстанції залишив без розгляду заяву ТОВ "Житлові мережі" про ухвалення додаткового рішення у справі, мотивуючи це тим, що поведінка ТОВ "Житлові мережі" під час розгляду справи, свідчила про ухилення від проведення судової ескпертизи, а отже й про відсутність наміру спростувати доводи КА "Харків" щодо неприйняття до уваги документів: договору №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року та акту приймання-передачі від 01.05.2018 року, тобто відсутність обґрунтування первісних позовних вимог та не спростування зустрічних позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та його невід`ємною складовою.

Оскільки цією постановою скасовано рішення Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/1144/21, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021 у справі №922/1144/21 також підлягає скасуванню.

Розглядаючи по суті заяви КА "Харків" та ТОВ "Житлові мережі" про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає про таке.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, зокрема: інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, враховуючи приписи статті 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що заява КА "Харків" (вх.№28409 від 01.12.2021) про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки рішення не відбулось на його користь.

Дослідивши матеріали справи, заяву ТОВ "Житлові мережі" (вх. № 29437 від 14.12.2021) про стягнення з КА "Харків" на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., Східний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги №0107/20 від 01.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (замовник) та адвокатом Мизиненко Іриною Олександрівною (виконавець), предметом якого відповідно до п.1.1 є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з боржника КА "Харків", що виникла за договором оренди обладнання №30/04-2 від 30.04.2018 (а.с.18, т.1).

Конкретний перелік видів та форм правового супроводу сторони передбачили в п.2.1 договору.

В п. 4.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін та становить вартість правової допомоги у розмірі 5000,00 грн., яка повинна бути сплачено клієнтом протягом 5 днів з моменту набрання законної силі рішенням у справі за позовом ТОВ "Житлові мережі" до КА "Харків".

02.04.2021 між сторонами підписано Акт приймання передачі наданих послуг за договором від 05.03.2021, відповідно до якого загальна вартість виконаних виконавцем робіт (наданих послуг) становить 5000,00 грн. Даний Акт містить детальних перелік наданих послуг (а.с.19, т.1).

Згідно переліку наданих адвокатом послуг, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 складаються з: зустріч, консультація щодо захисту прав клієнта, узгодження правої позиції 30 хвилин, вивчення адвокатом наданих клієнтом документів 30 хвилин, складання адвокатом вимоги про сплату заборгованості за договором оренди та відправлення засобами поштового зв`язку 1 година, складання адвокатом 3 проектів розрахунків (орендної плати, пені, 15% річних) 3 години, складання адвокатом позовної заяви про стягнення з боржника КА "Харків" заборгованості 2 години.

В Акті зазначено, що клієнт претензій до адвоката не має.

В матеріалах справи також наявна Додаткова угода №1 від 07.06.2021 до договору про надання правничої допомоги від 05.03.2021 (а.с.177, т.1), якою Сторони домовились внести зміни до пунктів 1.1, 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 05.03.2021р., (надалі - Договір) та викласти їх в наступній редакції:

1.1. Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами і способами правової допомоги Клієнту по стягненню заборгованості та штрафних санкцій з боржника - Кооператив Автогаражів Харків (код ЄДРПОУ 22645756), що зникла за Договором оренди обладнання № 30/04-2 від 30.04.2018р., а також правової допомоги за зустрічним позовом про визнання договору оренди обладнання № 30/04-2 від 3.04.2018р. фіктивним у справі №922/1144/21.

4.1. За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін та становить вартість правової допомоги у розмірі 8000,00 вісім тисяч) грн. 00 коп., яка повинна бути сплачена Клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з моменту набрання законної сили рішення у справі №922/1144/21 .

07.06.2021 між сторонами підписано Акт №2 приймання передачі наданих послуг за договором від 05.03.2021, відповідно до якого загальна вартість виконаних виконавцем робіт (наданих послуг) становить 8000,00 грн. Даний Акт містить детальних перелік наданих послуг (а.с.178, т.1).

Згідно переліку наданих адвокатом послуг, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 складаються з: складання Адвокатом та відправлення поштовим засобом адвокатського запиту 30 хвилин, складання Адвокатом відповіді на відзив у справі №922/1144/21 1 година, складання Адвокатом клопотання про виклик свідка у справі №922/1144/21 30 хвилин, складання Адвокатом клопотання про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 922/1144/21 1 година, участь адвоката у судовому засіданні 20 хвилин, складання Адвокатом відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №922/1144/21 2 години.

В Акті зазначено, що клієнт претензій до адвоката не має.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано загальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого витрати ТОВ " Житлові мережі" на професійну правничу допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 05.03.2021р., акту приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2021р., акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 16.06.2021р. складають: ознайомлення з зустріч, консультація щодо захисту прав клієнта, узгодження правої позиції 30 хвилин, вивчення адвокатом наданих клієнтом документів 30 хвилин, складання адвокатом вимоги про сплату заборгованості за договором оренди та відправлення засобами поштового зв`язку 1 година, складання адвокатом 3 проектів розрахунків (орендної плати, пені, 15% річних) 3 години, складання адвокатом позовної заяви про стягнення з боржника КА "Харків" заборгованості 2 години, складання Адвокатом та відправлення поштовим засобом адвокатського запиту 30 хвилин, складання Адвокатом відповіді на відзив у справі №922/1144/21 1 година, складання Адвокатом клопотання про виклик свідка у справі №922/1144/21 30 хвилин, складання Адвокатом клопотання про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 922/1144/21 1 година, участь адвоката у судовому засіданні 20 хвилин, складання Адвокатом відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №922/1144/21 2 години, участь у судових засіданнях.

Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність ;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена сторонами в договорі про надання правничої допомоги від 05.03.2021 та додатковій угоді №2 до Договору (а.с.18 та 177, т.1).

При цьому розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (вх.№29437 від 14.12.2021) про ухвалення додаткового рішення заявник просить стягнути на його користь 3000,00 грн. адвокатських витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази в їх сукупності є достатніми на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, судова колегія враховує, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У відповідності до положень ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи вищезазначене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 244, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.1, 3 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/1144/21 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в первісному позові відмовити частково.

Стягнути з Кооперативу автогаражів "Харків" (61162, м. Харків, вул. Ньютона, б. 94, ідентифікаційний код 22645756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (61002, м. Харків, вул. Алчевських (Артема), буд. 4, ідентифікаційний код 36818263) основну заборгованість у сумі 15 750,00 грн., пеню в сумі 4 759,11 грн., 15% річних у сумі 3 520,48 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2255,01 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3382,53 грн.

Видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021 у справі №922/1144/21 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (вх.№29437 від 14.12.2021) про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Кооперативу автогаражів "Харків" (61162, м. Харків, вул. Ньютона, б. 94, ідентифікаційний код 22645756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (61002, м. Харків, вул. Алчевських (Артема), буд. 4, ідентифікаційний код 36818263) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Видати наказ.

В задоволенні заяви (вх.№28409 від 01.12.2021) Кооперативу автогаражів "Харків" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2022.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко