Постанова

від 27.01.2022 по справі 2-1126/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Харків

Справа № 2-1126/11

Провадження № 22-ц/818/584/22

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Н.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

інші учасники справи:

третя особа - нотаріус Костенко Світлана Анатоліївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року, постановлену у складі судді Щепіхіної В.В.

УСТАНОВИВ:

Чотирнадцятого липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики з урахуванням індексу інфляції в розмірі 48 275 грн 94 копійки, 1556 грн 10 коп трьох відсотків річних та судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 48 275 грн заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, 1556 грн трьох відсотків річних, 500 грн судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

17.02.2021 ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про роз`яснення рішення Дзержинського районного суду від 20.01.2011 у цивільній справі № 2-1126/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування заяви послався на те, що при ухвалені рішення в другому абзаці резолютивної частини суд допустив неточності, які можливо виправити лише шляхом роз`яснення судового рішення. Так в описовій частині рішення суд указав: Судом встановлено, що 16.10.2008 відповідач за договором позики, який підтверджується письмово, отримав у позивача суму еквівалентну - 9000 дол. США, що дорівнює 44460,00 грн. та повинен був повернути вказану суму в строк до 20.04.2009 року, але на теперішній час борг не повернув . Але в резолютивній частині рішення від 20.01.2011 суд зобов`язав стягнути з відповідача суму заборгованості лише в гривні, без посилань на суму заборгованості, що є еквівалентною сумі 9000 дол. США. Вказана неточність зумовила необхідність роз`яснити рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.01.2011. А саме, суду необхідно роз`яснити відповідачу, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає сума боргу в розмірі 9000 дол. США, що є грошовим еквівалентом з урахуванням інфляційних витрат - 48275 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом у його прохальній частині просив стягнути на свою користь лише суму боргу, виражену в національній валюті - гривні, без визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті. Суд при ухваленні рішення за вищезазначеним позовом діяв в межах заявлених позовних вимог, тому неточностей , про які зазначає заявник і які підлягають роз`ясненню, судом не допущено. Постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається заявник у справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019, застосуванню не підлягає у зв`язку з відмінністю обставин справ № 373/2054/16-ц та № 2-1126/11.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про роз`яснення рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Неясність рішення Дзержинського районного суду від 20.01.2011 у цивільній справі №2-1126/11 викликана неузгодженістю між резолютивною частиною рішення та нормами, що регулюють ефективність та належність захисту майнових прав позичальника. Роз`яснення судового рішення матиме наслідком повернення наданих заявником грошових коштів в розмірі ідентичному тому, що був наданий станом на момент укладання договору. Судом першої інстанції не враховано, що відмова у роз`ясненні буде наслідком порушення ефективного та належного захисту майнових прав позичальника.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, уважає, що апеляційну скаргу представника позивача необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись 14.07.2010 до ОСОБА_2 з позовною заявою, ОСОБА_1 послався на те, що ОСОБА_2 не повернув йому позичені за нотаріально посвідченим договором позики від 16.10.2008 44 460 гривень, що було еквівалентним 9000 доларів США. При цьому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 48 275 грн 94 коп. (заборгованість з урахуванням інфляції) та 1556 грн 10 коп. - три відсотки річних (аркуш 3 справи № 2-1126/10).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 48 275 грн заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, 1556 грн трьох відсотків річних, 500 грн судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (аркуші 32-33 справи № 2-1126/11).

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз`яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 484/770/18 (провадження №61-47165св18).

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України в редакції, що діяла станом на час ухвалення рішення 20.11.2011, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто здійснюючи правосуддя суд позбавлений можливості самостійно визначати способи захисту права особи, обмежуючись лише тим способом, який особа обрала у власній позовній заяві.

В позовній заяві 14.07.2010 ОСОБА_1 обрав способом захисту свого права стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором від 16.10.2008 у гривні, зазначивши при цьому, що кошти він позичав у розмірі 44 460 грн, що було еквівалентно 9000 доларів США. Не вказавши у прохальній частині позовної заяви, що кошти підлягають стягненню з ОСОБА_2 у доларах США, ОСОБА_1 самостійно визначив суму у гривнях, яку належало стягнути з відповідача.

Суд у рішенні від 20.01.2011 в межах заявлених ОСОБА_1 вимог задовольнив його позов, стягнувши з ОСОБА_2 заборгованість у гривні.

У заяві про роз`яснення рішення від 20.01.2011 представник ОСОБА_1 просить не усунути неточності резолютивної частини рішення суду, що ускладнюють його виконання, а фактично змінити суму стягнення, визначену рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2011 року. Тому суд першої інстанції ухвалою від 24.06.2021 правильно відмовив йому у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували. Тому у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 належить відмовити, ухвалу суду від 24.06.2021 - залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук