Постанова

від 03.08.2007 по справі ас-13/185-06 (н.р. а-27/92-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/185-06 (н.р. А-27/92-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" серпня 2007 р.  о 11:00              Справа № АС-13/185-06 (н.р. А-27/92-05)

вх. № 4865/1-13 (н.р. 2753/1-27)

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

суддя Кононова О.В.

суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Кириленко М.Ю.

представників сторін :

Представник позивача - Гронь М.А., довіреність №б/н від 04.03.2005р.

Представник відповідача - Симонов А.А. дов. №5/10/10-025 від 09.01.2007 р.

по справі за позовом  Міська громадська організація "Центр Гуманітарної та Технічної освіти", м. Х-в   

до  ДПІ у Ленінському районі м. Харкова  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Міська громадська організація „Центр Гуманітарної та Технічної освіти”, звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000172620/0 від 22.02.2005р., як такого, що не відповідає  вимогам закону. Крім того,  позивач проcить  стягнути з відповідача судові витрати.  

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, не відповідають положенням чинного законодавства України, оскільки, рішення відповідача не засноване на об'єктивних, у повному обсязі документально обґрунтованих обставинах, про що свідчить той факт, що позапланова перевірка була проведена без забезпечення прав та законних інтересів позивача.

Також позивач вважає, що пільги з податку на додану вартість ним були застосовані правомірно, оскільки, здійснювана ним діяльність має ознаки видавничої діяльності, а діяльність з продажу навчальних посібників підпадає під пільги з податку на додану вартість, встановлені ст. 5 Закону України “Про додану вартість”.

Відповідач – ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у відзиві на позовну заяву та представники відповідача  в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних, зроблені на підставі ретельного аналізу господарсько-фінансової діяльності позивача, фінансові санкції розраховані у відповідності до вимог законодавства. Представники відповідача зазначають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохають у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2005р. позовні вимоги було задоволено повністю.

Харківський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого суду за апеляційною скаргою відповідача, своєю постановою від 25.05.2005р. залишив рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2005р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду касаційної скарги відповідача та касаційного подання прокурора Ленінського району міста Харкова своєю ухвалою від 05.04.2006р. касаційні вимоги задовольнив частково, скасувавши рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2005р., направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи попередні судові рішення Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновки суду першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального України, яким суди керувалися при вирішенні спору, не ґрунтувалися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зокрема, це стосується обставин щодо походження навчальних посібників, продаж яких здійснював позивач, та обставин законності діяльності позивача по виготовленню та розповсюдженню видавничої продукції.   

У судовому засіданні оголошувались перерви 16.07.07р. до 24.07.07р. та 24.07.07р. до 25.07.07р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що податковим повідомленням – рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 22.02.2005р. № 0000172620/0 на підставі акту позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.  № 56/26-217 від 17.02.2005р., позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку на  додану вартість у розмірі 950174 грн., з них:

- основний платіж –  633336 грн.,

- штрафні (фінансові) санкції – 316838 грн.     

В акті перевірки представники відповідача зазначають, що, в перевіреному періоді позивач (МГО "„Центр Гуманітарної та Технічної освіти”),  згідно договорів отримувало від НОУ СГІ м. Москва навчальну продукцію та консультаційні послуги (інформацію) у вигляді типографської продукції (печатна продукція, учбово методичні посібники у вигляді брошур та учбові посібники у вигляді активних семінарів згідно вантажно-митної декларації №341143 від 30.04.2002р.) та засобами супутникового зв'язку із подальшою трансформацією у електронний вигляд. Позивач за отриману навчальну продукцію та консультаційні послуги (інформацію) від НОУ СГІ м. Москва у перевіреному періоді перерахувало грошові кошти у рублях Російської Федерації в розмірі 4931390 рублів (886833,40 грн.)

Відповідач в акті перевірки стверджує, що розробником та виробником навчальної продукції у вигляді підручників, навчальних посібників, брошур тощо, відповідно видавничої ліцензії ЛР №071765 від 07.12.1998 р. є НОУ СГІ м. Москва.

Отриману таким чином навчальну продукцію позивач тиражував для подальшого постачання підприємству громадської організації “Гуманітарно-технічний інститут”. Тиражування здійснювалося за допомогою копіювальної техніки. Виконавцями тиражування були ДП НОЗ “Сучасний Гуманітарний Інститут” (постачальник)  ДП “Універсал-Офіс-Сервіс” (виготовлювач) відповідно до договору поставки №1 від 29.07.2002р. та суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа Прищепа О.Л. за договором №1 про тиражування учбових матеріалів.

Виконавцям за виконані роботи з тиражування у перевірений період сплачено позивачем:

- ДП “Універсал-офіс-сервіс” 155586,55 грн. в т.ч. ПДВ – 16635,82 грн.

- СПД-ФО Прищепі О.Л. – 464757,46 грн. без ПДВ.

Отримання позивачем продукції від виконавців здійснювалося за накладними та актами прийому-передачі та обліковувалося за рахунком 28 (товари).

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 28 передача учбових матеріалів до підприємства громадської організації “Гуманітарно-технічний інститут” здійснювалося за актами прийому-передачі.

В акті перевірки зазначено, що позивач за навчальні матеріали, навчально-методичні послуги, виконані роботи та консультаційні послуги отримало за перевірений період від підприємства громадської організації “Гуманітарно-технічний інститут” грошові кошти у сумі 2586722,66 грн. без визначення ПДВ. При цьому, позивач, отримавши вказані кошти податок на додану вартість не нараховував та не сплачував.

В наданих до відповідача деклараціях з ПДВ за перевірений період позивач податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ не відображав. Згідно звітів форми 1-ПП “Про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку” та довідок розшифровок неоподаткованого обігу за відповідний податковий період наданих відповідачу позивач застосовував пільгу з ПДВ згідно ст. 5 п. 5.1 пп. 5.1.2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В акті перевірки також вказано, що у перевіреному періоді позивач згідно договору №01-11 від 01.09.2002р. отримувало від нерезидента – НОУ СГІ м. Москва консультаційні послуги (інформацію) за актами виконаних робіт №1 - №7 послуг на загальну суму у рублях Російської Федерації в розмірі 4436299 (800894,28 грн.). митне оформлення отриманих послуг від нерезидента позивач не запровадив. Податок на додану вартість з послуг, отриманих від нерезидента за ставкою 20% не нараховувався та не сплачувався.

Таким чином, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивач не здійснював операцій, звільнених від оподаткування, тобто проведені господарські операції з надання навчальних матеріалів, навчально-методичних послуг, виконаних робіт та консультаційних послуг, згідно пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України  “Про додану вартість” оподатковуються за ставкою 20% бази оподаткування, визначеною статтею 4 цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних  підстав.

Відповідач заперечуючи проти правомірності застосування позивачем положень ст. 5 п. 5.1 пп. 5.1.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, виходить з того, що навчальні матеріали, які поставляв позивач, не є вітчизняного походження, оскільки, вони були рекомендовані Міністерством загальної та професійної освіти Російської Федерації в якості учбових посібників для студентів вищих навчальних закладів  та вони не зареєстровані Книжковою палатою України.

Між тим, така позиція не може вважатися обґрунтованою.

Відповідно до протоколу про спільну діяльність в сфері дистанційної освіти від 17.09.1998р., який є додатком до Угоди між Міністерством загальної та професійної освіти Російської Федерації та Міністерством освіти України про співробітництво в області освіти від 27.02.1998р., його сторони домовились здійснювати спільну діяльність в області дистанційної освіти, що, зокрема включає створення та розвиток взаємно-інтегрованої системи дистанційної освіти Росії та України з використанням сучасних освітніх та телекомунікаційних технологій з метою розширення можливостей громадян обох країн по отриманню професійної освіти.

Згідно з наданими позивачем примірниками навчальних посібників, які були виготовлені шляхом тиражування та поставлені позивачу ДП НОЗ “Сучасний Гуманітарний Інститут” (постачальник)  ДП “Універсал-Офіс-Сервіс” (виготовлювач) відповідно до договору поставки №1 від 29.07.2002р. та СПД ФЛ Прищепою О.Л. відповідно до договору про тиражування учбових матеріалів №1 від 07.06.2003р., вказані навчальні посібники є складовою навчально-методичних комплектів щодо здійснення дистанційної освіти за напрямками “Економіка”, “Лінгвістика”, “Психологія” та “Юриспруденція” освітньо-професійних програм Російської Федерації.

З матеріалів наданих позивачем вбачається, що усі вказані навчально-методичні комплекти були погодженні Міністерством освіти та науки України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 27 Закону України “Про видавничу справу” Книжкова палата здійснює бібліографічну реєстрацію централізовану каталогізацію видань. Таким чином, посилання на те, що факт реєстрації або не реєстрації видання може підтверджувати або спростовувати факт вітчизняного походження є безпідставним, оскільки, мета реєстрації, а також компетенція такого державного органу як Книжкова палата не передбачають права на встановлення походження такої продукції як навчальні посібники.

Вказане свідчить, що навчально-методичні матеріали, які позивач поставляв підприємству громадської організації  “Гуманітарно-технічний інститут” є навчальними посібниками вітчизняного виробництва, а тому, й застосування позивачем положення ст. 5 п. 5.1 пп. 5.1.2 Закону України “Про податок на додану вартість” є правомірним.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову також вважає, що для застосування положень Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо звільнення операцій від оподаткування, позивач повинен бути зареєстрований в Державному реєстрі видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки, безпосередньо у Законі України “Про податок на додану вартість” мова йде саме про операції з виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, на зміст яких факт реєстрації або не реєстрації позивача в Державному реєстрі видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції не може впливати.

В листі від 24.09.2001р. №12762/7/15-1217 ДПАУ було наголошено, що положення п. 7.19 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” поширюється на суб'єктів видавничої справи, включених до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції незалежно від форм власності та організаційно-правових форм. Крім того, у наведеному листі також було вказано, що на видавничу діяльність, яка проводиться як неосновний вид діяльності і відбувається без включення до Державного реєстру, зазначена пільга не поширюється. Листом ДПАУ від 14.02.2002 р. №2685/7/15-1217 обмеження щодо застосування платниками податків, які займаються видавничою діяльністю як неосновним видом діяльності, пільгових положень закону були повністю скасовані.

Оскільки, будь-якого конкретного роз'яснення щодо порядку застосування положень Закону України “Про податок на додану вартість” у сфері видавничої діяльності не надавалося, та беручи до уваги той факт, що відповідно до статті 3 Закону України “Про систему оподаткування” одним із принципів побудови та призначення системи оподаткування є єдиний підхід  -  забезпечення  єдиного  підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг, можна зробити висновок, що відсутність реєстрації позивача у Державному реєстрі видавців, виготовлювачів  і розповсюджувачів видавничої продукції не впливає на можливість застосування ним пільг з ПДВ щодо операцій у видавничій сфері.

Виходячи з вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення – рішення ухвалено необґрунтовано, з порушеннями чинного законодавства,  та підлягає скасуванню.

Відповідно до  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої відбулося рішення, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про додану вартість”, п. 7.19Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 5 п. 5.1 пп. 5.1.2 Закону України “Про податок на додану вартість”ст.ст. 86, 94, 160-   163  Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000172620/0 від 22.02.2005р.

3. Стягнути з державного бюджету на користь позивача –Міської  громадянської організації „Центр гуманітарної-технічної освіти” ( 61093, м. Харків, вул. Кандаурова, 2, р/р 26005820000241 ХОФАКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016,код 23913074) суму судового збору в розмірі 3,40 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 03.08.2007р. о 16:00.

Головуючий суддя                                                                     Хачатрян В.С.

суддя           Кононова О.В.

суддя           Здоровко Л.М.