Рішення

від 08.02.2022 по справі 379/1060/21

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1060/21

Провадження № 2/379/66/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Музиченко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бакал О.А.,

представника позивачки - адвоката Гайдаша Є.В.,

представника відповідача Горбуненка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Агро-Проперті про розірвання договору оренди земельної ділянки, в обґрунтування якого вказала, що 01.11.2016 між нею та відповідачем ТОВ Агро-Проперті було укладено договір оренди земельної ділянки № 3 (далі - Договір) загальною площею 2,1600 га з кадастровим номером: 3224488200:03:006:0010. Згідно п. 3.1 Договору він укладений на 7 (сім) років. Пунктом 9.4 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Пунктом 14.6 Договору визначено, що він набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивачці стало відомо, що договір оренди земельної ділянки № 3 від 01.11.2016, укладений між нею та ТОВ Агро-Проперті , зареєстрований відповідачем 20.02.2019 згідно рішення державного реєстратора Таращанської районної державної адміністрації Шпири О.Л. індексний номер: 45663717. Оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання Договору - 01.11.2016, а державна реєстрація Договору була здійснена відповідачем майже через 3 (три) роки - 20.02.2019, позивачка була позбавлена можливості розраховувати на те, що строк дії Договору закінчиться у 2023 році, як сторони обумовили в Договорі. Позивачка вважає, що дії відповідача призвели до штучного збільшення строку дії договору без урахування інтересів орендодавця та фактично створили умови, за яких строк дії договору збільшився з 7 років, визначених умовами договору, до майже 10 років. У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору позивачка просить суд розірвати цей договір оренди земельної ділянки № 3 від 01.11.2016, укладений між нею і відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 03.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами /а.с.20-21/.

23.11.2021 судом отримано від представника відповідача ТОВ Агро-Проперті Горбуненка В.С. відзив на позовну заяву з додатками /а.с.26-29/. У відзиві вказано, що згідно п.14.6. Договору оренди землі, укладеного між сторонами спору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно усталеної практики Верховного Суду строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. За ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення між позивачем та відповідачем Договору) моментом укладення договору був момент здійснення його державної реєстрації, а тому строк дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки починаєсться з моменту державної реєстрації, оскільки при укладенні цього договору сторонни досягли згоди щодо почтку дії його строку саме з цього моменту. Також зазначено, що відповідач був позбавлений можливості зареєструвати спірний договір оренди земельної ділянки № 3 раніше, оскільки до цього діяли договірні відносини із спадкодавцем позивачки. Після закінчення строку дії попереднього договору оренди перешкоди для реєстрації відпали. Вказує на те, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.02.2019, а саме реєстрацію договору оренди з ТОВ Агро-Проперті , який долучає до справи позивачка, суперечить актуальним відомостям із Державного реєстру. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2021 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами - в розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 22.12.2021, що за клопотанням представника позивача було відкладено до 13.01.2022 /а.с.31-32/.

10.01.2022 судом отримано від представника позивачки - адвоката Гайдаша Є.В. пояснення щодо строків позовної давності з додатками /а.с.57-82/. У свої поясненнях представник позивачки зазначив, що 29.07.2017 позивачка ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ТОВ Агро-Проперті заяву про дострокове розірвання договору оренди. Згодом, у відповідь на пропозицію відповідача від 10.01.2019 про продовження договору оренди, 29.01.2019 позивачка надіслала лист, в якому відмовилася від пропозиції збільшити строк оренди, після чого ОСОБА_1 уклала договір емфітевзису щодо своєї земельної ділянки з ТОВ Агросленд . У травні 2020 року ОСОБА_1 отримала від Таращанського районного суду Київської області позовну заяву ТОВ Агро-Проперті про визнання недійсним зазначеного вище договору емфітевзису, до якої було додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 185588019 від 22.10.2019 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157317832 від 22.02.2019. З даних документів позивачка дізналася, що право оренди відповідача за договором оренди земельної ділянки від 01.11.2016 № 3 було зареєстроване відповідачем 20.02.2019, тобто після спливу більше ніж двох років з дати його укладення. У зв`язку з викладеним позивачкою заявлено вимогу про розірвання договору оренди в межах строків позовної давності.

В судовому засіданні 13.01.2022 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гайдаш Є.В. позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та додатково пояснив, що 01.11.2016 між сторонами було укладено договір оренди належної позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки. Умовами вказаного договору, зокрема п. 9.4, а також положенням ст. 25 Закону України Про оренду землі на орендаря ТОВ Агро-Проперті було покладено обов`язок провести державну реєстрацію цього договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідач свого обов`язку не виконав, зареєстрував договір оренди через три роки після його укладення - 20.09.2019, чим значною мірою позбавив позивачку, як орендодавця, того, на що вона розраховувала, оскільки такими діями відповідач штучно збільшив строк договору оренди. З цих підстав просив позов задовольнити. 08.02.2022 подав до суду заяву з проханням провести розгляд справи без участі позивача та його представника, на позовних вимогах наполягає.

04.02.2022 до суду надійшли від представника позивачки адвоката Гайдаша Є.В. письмові пояснення щодо строку дії договору оренди землі з доданими документами. У вказаних поясненнях представник посилається на положення статті 17 Закону України Про оренду землі в редакції Закону, чинній на момент укладення Договору оренди від 01.11.2016, відповідно до яких об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п.3.1. Договору він укладений на сім років, а тому у даному випадку початок перебігу строку дії договору обчислюється з дати державної реєстрації права оренди за відповідачем, тобто з 20.02.2019, і закінчується 20.02.2026. При здійсненні 17.11.2021 державної реєстрації відновлення запису в реєстрі речових прав про реєстрацію права оренди за відповідачем державним реєстратором було допущено помилку, оскільки невірно застосовано статтю 19 Закону України Про оренду землі в редакції від 16.01.2020 та включено до реєстраційного запису строк дії договору від дати його укладення - з 01.11.2016 до 01.11.2023. Однак, закон не має зворотної дії в часі і не може змінювати перебіг строку чинного на момент набрання чинності законом договору. Після передання орендарю земельної ділянки за актом приймання-передачі останній був зобов`язаний звернутись до державного реєстратора із заявою про реєстрацію його права оренди земельної ділянки. Проте, відповідач цього своєчасно не зробив, чим порушив права позивачки. Наведене просить врахувати і задовольнити позов /а.с. 107-6-124/.

В судовому засіданні 13.01.2022 представник відповідача ТОВ Агро-Проперті Горбуненко В.С. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що у 2016 році позивачка ОСОБА_1 , набувши у спадщину земельну ділянку, уклала договір оренди цієї земельної ділянки з їхнім товариством. Оскільки на той час ще був чинним договір оренди землі зі спадкодавцем і подвійна реєстрація була неможлива, - вони зареєстрували договір оренди з позивачкою в 2019 році - після закінчення строку дії договору зі спадкодавцем. Проте, в 2019 році позивачка ОСОБА_1 звернулась до реєстратора, який незаконно скасував державну реєстрацію укладеного між нею і ТОВ Агро-Проперті договору оренди від 01.11.2016. Після цього ОСОБА_1 уклала договір емфітевзису земельної ділянки з ТОВ Агросленд і зареєструвала його. ТОВ Агро-Проперті звернулось зі скаргою на дії державного реєстратора до Мін`юсту і його рішення про скасування державної реєстрації договору оренди було скасоване. Крім того, ТОВ Агро-Проперті оскаржило договір емфітевзису на орендовану ділянку в судовому порядку і рішенням суду, що нещодавно набрало законної сили, цей договір був визнаний недійним. 17.11.2021 після вказаного рішення суду державний реєстратор, враховуючи зміни в законодавстві, відновив реєстрацію оскаржуваного договору оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. З наданого державним реєстратором Витягу вбачається, що строк договору оренди від 01.11.2016 - 7 років, дата закінчення дії - 01.11.2023. Тобто, жодних прав позивачки не порушено, оскільки ніякого збільшення строку дії договору оренди немає. З цих підстав просив у позові відмовити. 26.01.2022 і 08.02.2022 подав до суду клопотання з проханням проводити подальший розгляд справи без його участі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.09.2016 за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,16 га, кадастровий номер: 3224488200:03:006:0010, розташовану на території Чернинської сільської ради Таращанського /на даний час Білоцерківського/ району Київської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що вбачається із наявної у матеріалах справи копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 67240094 від 03.09.2016 /а.с.5/.

01 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Проперті укладено договір оренди земельної ділянки № 3, об`єктом якого є земельна ділянка площею 2,16 га, кадастровий номер: 3224488200:03:006:0010 (п.2.1.), строком на 7 (сім) років (п.3.1.) /а.с.6-9/.

01.11.2016 орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Агро-Проперті прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, яка площею 2,1600 га, у тому числі ріллі 2,1600 га, що підтверджується копією акту приймання-передачі від 01.11.2016 /а.с.10/.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору здійснена 20.02.2019, що вбачається із наданої представником позивача копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 157317832, сформованого 22.02.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:006:0010 /а.с.11/.

Із наданої представником відповідача копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 284861826, сформованого 16.11.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:006:0010, вбачається, що 07.03.2019 державним реєстратором Першотавенської сільської ради Київської області Гречінською Н.П. було проведено державну реєстрацію іншого речового права - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) правокористувачем ТОВ Агросленд на підставі договору встановлення емфітевзису, укладеного 20.02.2019 між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ Агросленд строком на 10 років /а.с.28/.

Із наданої представником відповідача копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 285600875, сформованого 19.11.2021 щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:006:0010, вбачається, що 17.11.2021 державним реєстратором Таращанської міської ради було зареєстровано право оренди земельної ділянки за орендарем ТОВ Агро-Проперті , орендодавець ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі, виданого 01.11.2016; зміст, характеристика іншого речового права: дата державної реєстрації (до 2013): 01.11.2016, строк: 7 років, дата закінчення дії: 01.11.2023 з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) /а.с.56/.

Із наданої представником відповідача копії Інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 185588019, сформованого 22.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:006:0010, вбачається, що 19.02.2014 - до набуття позивачкою спадкових прав на земельну ділянку - щодо вказаної земельної ділянки було зареєстровано договір оренди землі строком на 5 років між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Агро-Проперті /а.с.74-77/.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09.08.2022 у справі № 379/446/20, що набрало законної сили 18.10.2021, було задоволено первісний позов ТОВ Агро-Проперті до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.02.2019, серія та номер б/н, укладений між ТОВ Агросленд та ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224488200:03:006:0010, площа 2,16 га, та визнано припиненим право користування земельною ділянкою, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45942837 від 14.03.2019, строк дії на 10 років. Цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ Агросленд , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ТОВ Агро-Проперті про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок /а.с.114-123/.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон України Про оренду землі .

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України Про оренду землі .

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Згідно положень статті 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи договір оренди земельної ділянки № 3 від 01.11.2016, сторони на власний розсуд погодили його умови.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації орендаря; взаємної згоди сторін; набрання чинності рішень суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством.

Відповідно до п. 12.3 Договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Надаючи правову оцінку аргументам позивача про те, що відповідачем ТОВ Агро-Проперті в порушення вимог ст. 25 Закону України Про оренду землі і п. 9.4. Договору було проведено державну реєстрацію укладеного сторонами 01.11.2016 договору оренди землі 20.02.2019 - із понад дворічною затримкою, що є істотним порушенням земельного законодавства згідно частини першої статті 211 Земельного кодексу України і слугує підставою для дострокового розірвання цього договору оренди, - суд зазначає наступне.

За змістом статті 25 Закону України Про оренду землі (у редакції від 19.10.2016 - чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Всупереч твердженню представника позивачки наведеним положенням Закону на орендаря не було покладено обов`язку щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі.

Відповідно до п. 9.4. Договору оренди земельної ділянки № 3 від 01.11.2016 сторони узгодили і поклали на орендаря такі обов`язки:

приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки;

використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, дотримуватись при цьому вимог чинного земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

здійснювати заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки у обсягах і строки, визначені окремою угодою сторін;

своєчасно здійснювати орендні платежі;

у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди а у випадку, якщо на момент припинення дії договору сільськогосподарські культури на земельній ділянці залишились не зібраними - повернути після збору урожаю;

відшкодовувати орендодавцеві заподіяну шкоду стану земельної ділянки на підставі документально підтверджених даних.

Зі змісту вищевикладеного п.9.4. Договору оренди вбачається, що сторони договору не узгоджували і не покладали такий обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору саме на орендаря.

Суд вважає, що передбачений п.9.4. Договору обов`язок орендаря приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди і підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки не можна ототожнювати з обов`язком провести державну реєстрацію договору оренди.

Отже, позиція позивачки щодо невиконання відповідачем його обов`язку не ґрунтується на законі і договорі. Ані договором, ані законом безпосередньо на відповідача не покладений обов`язок реєстрації договору. Відтак, і сама позивачка мала вчинити вказані дії за рахунок орендаря, чого вона також не зробила.

Судом також приймається до уваги те, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Згідно п. 14.6 Договору оренди земельної ділянки він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У пункті ї частини першої статті 211 Земельного кодексу України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі № 322/1178/17 Провадження № 14-338цс19.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/8819/18.

Судом встановлено, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.11.2016 було здійснено 20.02.2019, про що вчинено запис №30420788, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 157317832 від 22.02.2019 /а.с.11/.

За пунктом 14.6 вказаного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації /а.с. 9/. Згідно п.3.1. Договору оренди він укладений на 7 років /а.с. 6/.

Суд погоджується з позицію представника позивача про те, що строк дії даного договору згідно статті 17 Закону України Про оренду землі в редакції, що була чинною як на момент укладення договору, так і на момент проведення його державної реєстрації /20.02.2019/, - до 20.02.2026. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №332/1178/17 від 15.01.2020.

Водночас, судом враховується та обставина, що до дати проведення державної реєстрації договору оренди (до 20.02.2019) - 19.02.2014 був зареєстрований і діяв до 19.02.2019 (5 років) договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений ТОВ Агро-Проперті зі спадкодавцем позивачки ОСОБА_2 , що вбачається з розділу Деталізована інформація про інше речове право Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 185588019 від 22.10.2019 /а.с.76/.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09.09.2021 у справі №379/5445/20 встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 . Між спадкодавцем і ТОВ Агро-Проперті було укладено договір оренди земельної ділянки № 44/1 від 19.05.2013 строком на 5 років. ОСОБА_1 було відомо про існування вказаного договору. Право оренди згідно даного договору зареєстроване 19.02.2014 і діяло до 19.02.2019. Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом з правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі /а.с. 114/.

Отже, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і ТОВ Агро-Проперті була здійснена наступного дня після закінчення строку попереднього договору оренди, укладеного зі спадкодавцем позивачки (строк дії попереднього договору до 19.02.2019, а спірний договір зареєстровано 20.02.2019), що вказує на відсутність умисної бездіяльності відповідача щодо нереєстрації вказаного договору оренди.

Суд вважає, що за наведених обставин дії відповідача не можуть розцінюватись як ухилення від державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Положеннями частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку позивачкою не доведено неправомірності дій відповідача щодо нереєстрації договору оренди землі та не надано доказів його умисної бездіяльності щодо цього. Натомість, дослідженими в судовому засіданні доказами доведено обґрунтовану неможливість державної реєстрації Договору оренди землі № 3 від 01.11.2016 до 20.02.2019 у зв`язку із дією попереднього чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного зі спадкодавцем позивачки, до якої перейшли усі права та обов`язки за попереднім договором оренди. Суд також бере до уваги ту обставину, що ні договором, ні законом безпосередньо на відповідача обов`язок реєстрації договору оренди не покладений.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, виходячи із принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідачем ТОВ Агро-Проперті , є безпідставними і до задоволення не підлягають.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положенням ст. ст. 133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, при відмові у позові судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 93, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 11, 15, 16, 626-628, 631, 638, 640, 651, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 24, 25, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 02.11.1995 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області, місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті , код ЄДРПОУ: 34233252, місцезнаходження: вул. Набережна, 1, с. Улашівка, Білоцерківський /Таращанський/ район, Київська область.

Повне судове рішення складено 09.02.2022.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО