Постанова

від 10.07.2007 по справі ас-41/161-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-41/161-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" липня 2007 р.  10-10              Справа № АС-41/161-07

вх. № 4950/1-41

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Антоненко Д.О. дов.

відповідача - Онопрієнко Л.М., Сліденко А.В. дов.

по справі за позовом  ПП "Фатон", м. Х-в   

до  ДПІ у Київському районі м. Харкова  

про скасування рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «Фатон», м. Харків, звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000202305/0 від 20.11.2006 р., № 0000202305/1 від 09.01.2007 р., № 0000202305/2 від 19.03.2007 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Фатон» посилається на те, що постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. у справі № АС-13/517-06 було встановлено, що позивач правомірно користувався пільгою з ПДВ, передбаченою абз. 1 п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим твердження відповідача про непідтвердження підприємством зазначеної пільги в червні 2006 р. він вважає необґрунтованим. Позивач також зазначає, що ним була здійснена фактична надмірна сплата ПДВ у складі сум, які були перераховані постачальникам підприємства, і вважає, що така сплата надає йому право на бюджетне відшкодування у відповідних сумах.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позов, акті перевірки. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що суми фактично сплаченого податкового кредиту попередніх податкових періодів, які були використані при розрахунках бюджетного відшкодування у липні і серпні 2006 р., є меншими від тих, які були визначені позивачем в податкових деклараціях, в зв'язку з чим ДПІ правомірно зменшена сума бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.08.2006 р. позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за липень 2006 р. В розрахунку бюджетного відшкодування, який додано до вказаної декларації, зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (червня 2006 р.) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (липень 2006 р.), становить 560536,0 грн. В рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 р. податковий кредит попереднього податкового періоду (червень 2006 р.), фактично сплачений у попередньому податковому періоді (червень 2006 р.), визначено позивачем в сумі 680867,0 грн., а бюджетне відшкодування – в сумі 471480,0 грн. (рядок 4 розрахунку).

20.09.2006 р. позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за серпень 2006 р. В розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (липень 2006 р.) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (серпень 2006 р.), становить 902208,0 грн. В рядку 3 розрахунку зазначено, що податковий кредит попереднього податкового періоду (липень 2006 р.), фактично сплачений у попередньому податковому періоді (липень 2006 р.), становить 818571,0 грн., а бюджетне відшкодування серпня 2006 р. – 818571,0 грн. (рядок 4 розрахунку).

ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено перевірку ПП «Фатон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування  у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період липень – серпень 2006 р. За результатами перевірки 08.11.2006 р. було складено акт перевірки № 3124/23-33411273. При перевірці встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 3.1.2 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 11.37 ст. 11, абз. «а» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а саме, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2006 р. на 462708,0 грн., за серпень 2006 р. на 806822,0 грн. за рахунок відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання та проведення зарахування сплати в рахунок сплати за товар, а не в рахунок погашення кредиторської заборгованості, не підтвердження пільги з ПДВ за кодом 14010296 у червні 2006 р. в сумі 47902,00 грн., у липні 2006 р. - 167340 грн., в серпні 2006 р. – 101327,00 грн.

На підставі акту перевірки 20.11.2006 р. відповідачем було прийнято та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у липні 2006 р. на 462708,0 грн., а в серпні 2006 р. – на 806822,0 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 20.11.2006 р. до ДПІ у Київському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 29.12.2006 р. № 14742/10/25-010 та рішенням ДПА у Харківській області № 771/10/25-103 від 07.03.2007 р., які були прийняті за результатами розгляду первинної та повторної скарг ПП «Фатон»,  повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 20.11.2006 р. було залишено без змін.

За результатами розгляду первинної та повторної скарг ПП «Фатон» на податкове повідомлення відповідачем з тих же підстав були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 р. № 0000202305/1 і від 19.03.2007 р. № 0000202305/2.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що до суми податку, фактично сплаченої позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам за товари (послуги), яка використовується для розрахунку бюджетного відшкодування, він відносить лише ті суми сплаченого податкового кредиту, право на які виникло у платника податку виключно в такому податковому періоді і які були сплачені платником податку в межах того ж податкового періоду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пп. 7.7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ» вказує, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. В п. 7.7.2 „а” ст. 7 Закону встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон пов'язує право платника податку отримати бюджетне відшкодування з фактом проведення оплати за отримані товари (роботи, послуги) в попередньому звітному періоді.  Отже, відповідно до п. 1.8 ст. 1 і пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ» суд приходить до висновку, що відшкодуванню підлягає та сума, яка фактично у попередньому податковому періоді була сплачена не безпосередньо в бюджет, а постачальнику товарів (послуг).

Суд не приймає також твердження відповідача про те, що до суми сплаченого в попередньому періоді податку, яка використовується для розрахунку бюджетного відшкодування, відносяться лише ті суми сплаченого податкового кредиту, право на які виникло у платника податку виключно в такому попередньому податковому періоді і які були сплачені платником податку в межах того ж податкового періоду.

Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ», для визначення бюджетного відшкодування враховується фактично сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) сума податку, а не сума податкового кредиту (тобто податку, сплаченого лише в межах такого податкового періоду).

Як свідчать надані позивачем документи і це не спростовано відповідачем, постачальникам товарів підприємством були сплачені кошти у безготівковій формі в сумах, заявлених до відшкодування, а тому в діях позивача відсутні порушення вимог п. 7.7.2 „а” ст. 7 Закону.

В абз. 2 п. 11.37 ст. 11 Закону «Про ПДВ» зазначено, що у разі нецільового використання товарів, визначених пунктом «о» ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф",  платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів.

Наведена норма передбачає необхідність збільшення податкових зобов'язань лише у випадку нецільового використання товарів, імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ. Невикористання цих товарів відповідно до вказаної норми не тягне за собою обов'язок збільшити податкові зобов'язання. Цільове призначення товарів, при імпорті яких ПП «Фатон» не сплачувало ПДВ, зазначено, зокрема в описі товарів, який наведено безпосередньо в п. «о» ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Наведене свідчить, що перевіряючі помилково ототожнювали поняття «цільове використання» і «використання у власній господарській діяльності».

Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідач не вказав, в чому саме полягало нецільове використання устаткування, де воно використовувалося і з якою ціллю, відмінною від виготовлення видавничої та книжкової продукції.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. у справі № АС-13/517-06, яка ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 р. була залишена без змін і набрала законної сили, було встановлено відсутність порушень, які відповідно до абз. 2 п. 11.37 ст. 11 Закону «Про ПДВ» тягнуть за собою обов'язок позивача збільшити податкове зобов'язання з ПДВ на суму цього податку, що мала бути сплачена в момент імпорту відповідних товарів.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що за результатами розгляду первинної та повторної скарг ПП «Фатон» на податкове повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000202305/0 від 20.11.2006 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 р. № 0000202305/1 і від 19.03.2007 р. № 0000202305/2 з тими ж самими сумами нарахувань, що і в попередньому. При цьому податкове повідомлення від 20.11.2006 р. № 0000202305/0 не було змінене чи скасоване за результатами розгляду скарг ПП «Фатон», внаслідок чого воно не може вважатися відкликаним відповідно до п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 р. № 0000202305/1 і від 19.03.2007 р. № 0000202305/2 видані відповідачем з перевищенням повноважень, в зв'язку з чим також підлягають скасуванню.

Зважаючи на положення ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дані податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Такі дії відповідача не можуть ґрунтуватися на положеннях підзаконних нормативних актів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, яким є і органи Державної податкової служби, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не на підставі ними ж виданих підзаконних актів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 25000, 0 грн. На підтвердження здійснених витрат до матеріалів справи надано договір № 1/03 від 19.03.2007 р. про надання правової допомоги, що було укладено з Костівим Т. З., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 378 від 06.05.2005 р., і акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 02.07.2007 р. Відповідно до договору його предметом є надання правової допомоги, пов'язаної з вирішенням спору між позивачем і відповідачем щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202305/0 від 20.11.2006 р., № 0000202305/1 від 09.01.2007 р., № 0000202305/2 від 19.03.2007 р. З акту здачі-приймання наданих послуг вбачається, які саме послуги були надані за договором. Вартість послуг визначена договором в сумі 25000 грн. Факт сплати зазначеної суми підтверджується відповідними видатковими ордерами позивача. З наданих документів встановлено, що для представництва інтересів позивача в суді виконавцем договору про надання правової допомоги за його згодою було залучено іншу особу – Антоненка Д. О.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати i звільнення вiд сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Стаття 90 КАС України вказує, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.  Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Зазначеному відповідають положення постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». З п. 2. даної постанови випливає, що встановлені даною постановою граничні розміри компенсації поширюються лише на ті випадки, коли сторона звільнена від сплати судових витрат.

Оскільки сторони по справі відповідно до законодавства не звільнені від сплати судових витрат, то у відношенні таких витрат в даному випадку не можуть бути застосовані граничні розміри їх компенсації. В ч. 1 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі наведеного, суд вважає клопотання позивача нормативно та документально обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 8, 17, 86, 90, 94, 160 – 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000202305/0 від 20.11.2006 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000202305/1 від 09.01.2007 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000202305/2 від 19.03.2007 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Фатон» (61002, м. Харків, вул. Артема, 2, п/р 26005036072200 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005; код ЄДРПОУ 33411273) 25003,40 грн. судових витрат.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення такого строку.

Повний текст постанови виготовлений 16.07.2007 р.

Суддя                                                                                            Мінаєва О.М.