Постанова

від 10.07.2007 по справі ас-49/247-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-49/247-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" липня 2007 р.                Справа № АС-49/247-07

вх. № 6785/1-49

Суддя господарського суду Харківської області Кононова О.В.

за участю секретаря судового засідання

представників сторін :

позивача - Горелкова В.М., дов. № 0610-343/1373 від 04.06.2007 року

відповідача - не з'явився

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в   

до  КЖЕП-201 Фрунзенського р-ну м. Харкова  

про стягнення 6855,08 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків, звернулось до суду з позовом до Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 201 Фрунзенського району м. Харкова про стягнення штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2006 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але фактично у 2006 році на підприємстві відповідача було створено лише 1 робоче місце для інвалідів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму 6855,08 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, прохав суд їх задовольнити

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон), встановлено, що Для підприємств, установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив  робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 48 осіб, яка вказана у поданій державній звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ) за 2006 р. відповідач повинен був створити у 2006 р. 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 1 особа, оскільки один інвалід відпрацював 1 повний місяць, а другий 7 повних місяців.

Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до діючої у 2006 році редакції ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила 6800 грн.

Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в 2006 році не подавав статистичну звітність по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць вакантних посад) та потребу в працівниках" до Фрунзенського районного центру зайнятості.

Фрунзенський районний центр зайнятості в листі № 808 від 07.05.07 року повідомив позивача, що відповідач в 2006 році не подавав інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не надав суду доказів подачі в 2006 році статистичної звітності по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" та доказів повідомлення уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідачем не вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.

Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не створив робочих місць в 2006 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Таким чином, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 6800 грн.

Крім того, позивачем правомірно нарахована пеня за несвоєчасну оплату адміністративно - господарських санкцій у розмірі 55,08 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6855,08 грн. обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні”, статтями 86, 94, 98, 160 -  163 п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 201 Фрунзенського району м. Харкова (юридична адреса: 61099, м. Харків, вул. Рибалка, 49"Д", р/р 260073001419 в АКБ "Меркурій", МФО 351663, код ЄДРПОУ 31449499) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, у тому числі р/р 31219230700003 управління Держказначейства у Дзержинському районі, код 24134567 МФО 851011 ГУДК у Харківській області) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 6855,08 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 16.07.2007 року.

Суддя                                                                                            Кононова О.В.