Постанова

від 16.07.2007 по справі ас-05/352-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-05/352-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" липня 2007 р.   о 11:48 годині              Справа № АС-05/352-07

вх. № 7107/1-05

Суддя господарського суду Харківської області Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Федорова Т.О.

представників сторін :

прокурора - не з'явився;

позивача - Шебаніц Н.М., гол. спеціалістюр. сектору за довіреністю №06ю-6/79 від 16.01.2007 року;

відповідача - не не з'явився.

по справі за позовом  Прокурора Вовчанського району  Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в  

до  Білоколодязького комбінату комунальних підприємств, смт. Білий Колодязь  

про стягнення 3359,09 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вовчанського району Харковської області в особі Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом, в якому прохає стягнути з відповідача  адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 3359,09 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році відповідач, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 11 осіб, повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, а оскільки середньо облікова чисельність працюючих у відповідача інвалідів становила 0 осіб, то відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.

Прокурор в судове засідання не з'явився,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що строк розгляду справи, встановлено статею 122 КАС України закінчується  суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ в редакції станом на 23.02.06 р., для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до поданої державної звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2006р.  відповідач повинен був створити у 2006 р.  1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 11 осіб.

Фактично, згідно списку працюючих інвалідів –штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 р. (розділ ІІ) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2006 році працював 0 інвалід. Таким чином, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у 2006 році становить 0 осіб. Отже, відповідачем не виконано норматив 1  робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за 2006 рік становить 6718,18 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році становить 3359,09 грн..

Загальна сума заборгованості складає 3359,09 грн..

Згідно статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що не заперечується відповідачем.

Позивач надав лист Вовчанського районного центру зайнятості № 1171 від 16.05.07 р., в якому вказується, що відповідач за спірний період не подавав інформацію та звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не надав суду доказів подачі в 2006 році статистичної звітності по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" та доказів повідомлення уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідачем не вчинялися заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, які здійснюють працевлаштування інвалідів.

Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не створив робочих місць в 2006 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити всі заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила  6718,18 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 3359,09 грн..

Відповідач не надав суду доказів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати державного мита і не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Керуючись 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статтями 86, 94, 98, 160 - 163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Білоколодязького комбінатукомунальних підприємств смт. Білий Колодязь (62540, Харківська обл.,  Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул . Леніна, 31 код ЄДРПОУ № 30955029, (у т.ч. р/р 26001000023 в ХОД "Райфайзенбанк "АВАЛЬ", м. Харків, МФО 350589) на користь Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ № 14070760 ( у т.ч. р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському районі м. Харкова, МФО 851011) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 3359,09 грн..

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 18.07.2007 року.

Суддя                                                                                            Здоровко Л.М.