Ухвала

від 03.02.2022 по справі 486/1116/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» лютого 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018150000000051

за апеляційними скаргами прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 та представника потерпілого Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» ОСОБА_6

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2021 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Янгіюль, Узбекістан, персіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 , уродженця смт Врадіївка Миколаївської області, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, працює директором ПП ВКФ «Калімера», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України,

Учасник судового провадження:

прокурор ОСОБА_9 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2021 року, повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018150000000051 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» ОСОБА_6 , просять ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор значив, що дане кримінальне провадженнязнаходилось нарозгляді колегіїсуддів Арбузинськогорайонного судуМиколаївської області.В ходісудового розглядукримінального провадження,призначеного зарезультатами підготовчогосудового засідання, прокурором вжебуло оголошенообвинувальний акт, а суд вже з`ясовував, чи зрозумілим є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суть обвинувачення, на що останні відповіли, що обвинувачення є зрозумілим.

Прокурор ОСОБА_5 не погоджуєтьсяіз висновкомсуду про відсутність у обвинувальному акті фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки такі обставини, у межах встановлених під час досудового розслідування, детально викладені у змісті обвинувального акта.

Що стосується висновків суду про відсутність чіткого викладення формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також розмежування фактичних обставин інкримінованих останнім кримінальних правопорушень за епізодами, прокурор зазначив, що виконати це фактично нереально, адже правопорушення, вчинені обвинуваченими, являють собою ідеальну сукупність, знаходяться в прямому нерозривному зв`язку.

Вказав, що в ухвалі суд зазначає, що обвинувачення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має неконкретне формулювання через відсутність посилання на інших службових осіб, які підписували певні документи та їх дати, а також конкретні рахунки, на які планувались перераховуватись грошові кошти, намір на заволодіння якими був у обвинувачених.

Вважає такупозицію судупрямим порушеннямвимог ст.337КІІК України,згідно якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. На думку прокурора, більш детальне посилання на осіб та зазначення інших даних в даному випадку не має вирішального значення для кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України та не суперечить вимогам закону.

Зазначив, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наведені фактичні обставини, що у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з юридичною формулою. Конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не викликає сумнівів.

Представник потерпілого Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» ОСОБА_6 , вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Приймаючи рішення,суд першоїінстанції зазначив,що в обвинувальному акті фактично відсутнє чітке викладення формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України за кожним епізодом злочинної діяльності.

Суд першої інстанції вказав, що в обвинувальному акті обставини злочину викладені, як подання до комісії завідомо недостовірних документів з придбання кабелю, однак не зазначено, що саме це за документи та в чому полягає їх недостовірність. Зазначено про підписання ОСОБА_7 та відповідальними службовими особами довідки про вартість виконаних робіт, з метою заволодіння коштами, однак не зазначено ні дати підписання довідки, ні службових осіб, які підписали цю довідку.

Зазначено, що службові особи ПП ВКФ «Каміла» внесли завідомо недостовірні відомості до бухгалтерських документів, однак не зазначено, хто саме вчинив ці дії. Не вказано, хто саме планував перерахувати кошти, на які рахунки та чому ці рахунки є фіктивними.

Окрім того, суд вважав, що правова кваліфікація обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України є незрозумілою, фактичні обставини даного злочину в обвинувальному акті взагалі не викладено.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що формулювання висунутого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення є неконкретизованим.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_9 підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 до апеляційного суду не з`явились були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.

Від представника потерпілого ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам закону є безпідставними.

Суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокурору, виходив з того, що в обвинувальному акті фактично відсутнє чітке викладення формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України за кожним епізодом злочинної діяльності.

Разом з тим, суд не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.

Згідно п. 13 ч. 1 ст.3КПКУкраїни обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив, мета і наслідки вчиненого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступіть тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, тощо.

Що стосується обвинувального акта, то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що він містить у собі всі відомості, передбачені ст.291КПК,в томучислі івиклад фактичнихобставин кримінальногоправопорушення,правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Висновки судупершої інстанціїпро відсутність у обвинувальному акті фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтованими, оскільки такі обставини, у межах встановлених під час досудового розслідування, детально викладені у змісті обвинувального акта.

Посилання суду першої інстанції на те, що орган досудового розслідування в обвинувальному акті нечітко виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що, як зазначалось вище, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Висновки судупершої інстанціїпро те,що обвинуваченнящодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має неконкретнеформулювання черезвідсутність посиланняна іншихслужбових осіб,які підписувалипевні документита їхдати,а такожконкретні рахунки,на якіпланувались перераховуватисьгрошові кошти,намір назаволодіння якими,згідно обвинувальногоакта,був уобвинувачених,не відповідаютьвимогам ст.337КІІК України,якою передбачено,що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що більш детальне посилання в обвинувальному акті на інших службових осіб та зазначення інших даних, в даному випадку не має вирішального значення для кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України та не суперечить вимогам закону.

Крім того, на даній стадії кримінального провадження суд першої інстанції не наділений повноваженнями надавати оцінку викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам.

Зокрема, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд вважає, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наведені фактичні обставини, що у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з юридичною формулою. Конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не викликає сумнівів.

За наведеного, суд погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі наданої йому компетенції, пов`язаної із вирішенням питань, що стосуються підготовчого судового засідання.

Відтак, рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суперечить вимогам кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

За такого, апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 424, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 та представника потерпілого Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 24листопада 2021року щодо ОСОБА_7 ,обвинуваченого зач.2ст.15ч.5ст.191КК Українита ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3