Ухвала

від 07.02.2022 по справі 2-1637/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1637/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/817/327/22 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 304090000

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

07 лютого 2022 р. м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-іпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року позов ПАТ Державний експортно-імпортний банк України задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованість у розмірі 19 961,40 доларів США, що еквівалентно 159 132,28 грн, та 249 950,36 грн, 1 700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд та скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року, у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

26 січня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пункті 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При таких обставинах загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 354 ЦПК апеляційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання повного судового рішення).

Відповідно до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із пропуском строку апеляційного оскарження заочного рішення.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При вирішенні заяви про перегляд заочного рішення у даній справі судами першої та апеляційної інстанції, з якими погодився Верховний Суд, встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час слухання справи за позовом ПАТ «Державний експортно-іпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; знав про існування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року та йому був відомий зміст цього рішення, про що свідчить його неодноразове звернення до суду протягом 2012-2013 років із різними питаннями щодо виконання цього рішення.

Таким чином, відсутні підстави, передбачені п.п.1, 2 ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Враховуючи викладене, незалежно від поважності причин пропуску ОСОБА_1 строків оскарження заочного рішення, у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити у зв`язку зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних правовідносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов»язків.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Таким чином, обгрунтоване застосування судами наслідків пропуску строків перегляду судових рішень не є порушенням права на доступ до суду.

Керуючись ст. ст. 287, 357,358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-іпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуюча

Судді