Ухвала

від 09.02.2022 по справі 1-7/2010

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-7/2010

Провадження № 1-в/452/5/2022

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2022 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах засудженого ОСОБА_4 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, що належить йому на праві приватної власності, та про скасування арешту майна,

встановив :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 звернувся в суд із вказаним клопотанням. В обґрунтування клопотання зазначив, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2011 року даний вирок залишено без змін, відтак, такий набрав законної сили.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року (справа

№ 461/527/16-к) засудженому ОСОБА_4 зараховано у строк покарання у виді 9 (дев`ять) років позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 31 грудня 2007 року по 23 листопада

2011 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді 9 (дев`ять) років позбавлення волі, призначеного вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

12 березня 2008 року Стрийською державною нотаріальною конторою на підставі постанови слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України від 06 березня 2008 року зареєстровано заборону на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження 6766802).

З моменту набрання вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від

28 грудня 2010 року, тобто, з 23 листопада 2011 року, коли такий був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області, пройшло вже понад 10 років.

Таким чином, строк давності виконання вироку за вчинення злочину ОСОБА_4 закінчився, що є підставою для звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання та скасування арешту майна (рухомого і нерухомого), яке належить ОСОБА_4 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, не заперечуючи проти його задоволення.

Адвокат ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4 подали до суду заяви про підтримання клопотання та розгляд справи у їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_4 засуджено 28 грудня 2010 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області до позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності

Основне покарання у виді позбавлення волі засуджений ОСОБА_4 відбув, звільнений у зв`язку з відбуттям покарання, тобто в цій частині вирок суду виконано.

Що стосується виконання додаткового покарання у виді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить, засудженому ОСОБА_4 на праві приватної власності, то в цій частині вирок суду по даний час не виконано.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 КК України, строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324 кс 15 (постанова від 24 грудня 2015 року), ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

При цьому засуджений ОСОБА_4 не ухилявся від виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки таке виконання не залежало від його волі, а винятково від дій органів та посадових осіб державної виконавчої служби, а також не скоював інших злочинів, тобто, відсутні підстави для зупинення чи переривання перебігу давності виконання вироку.

Відповідно до ст. 48 КВК України, виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 152 КВК України, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Таким чином, строк давності виконання вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року (вступив в законну силу з 23 листопада 2011 року), яким ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, закінчився; обставини ухилення ОСОБА_4 від виконання покарання не встановлені, тому суд вважає, що наявні всі правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбуття додаткового покарання у виді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

12 березня 2008 року Стрийською державною нотаріальною конторою на підставі постанови слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України від 06 березня 2008 року зареєстровано заборону на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження 6766802).

Питання щодо подальшої долі арештованого майна, яке належить ОСОБА_4 , вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2011 року не вирішувалось.

Пунктом9Перехідних положень КПК Українипередбачено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення упорядку, що діяв до набраннячинності цим Кодексом (тобто впорядкуКПК України 1960 року).

Дана норма узгоджується з вимогами частини першоїстатті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про скасування арешту майна засудженого ОСОБА_4 , поширюються нормиКПК України 1960 року

Відповідно достатті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню слідчим, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Статтею 409 КПК України 1960 рокупередбачено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Враховуючи ті обставини, що встановлений законом строк давності виконання вироку в частині додаткового покарання у виді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності закінчився і наявні всі правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбуття цього додаткового покарання, суд дійшов висновку, що засудженого ОСОБА_4 слід звільнити від відбування додаткового покарання у виді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності та скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України б/н від 06 березня 2008 року на майно (рухоме і нерухоме) засудженого ОСОБА_4 , оскільки на цей час відпала потреба в застосуванні арешту зазначеного майна, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах засудженого ОСОБА_4 - слід задовольнити.

Керуючись ст. 80 КК України, розділом 11 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 126,409,411 КПК України(1960 року), суд,

постановив :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах засудженого ОСОБА_4 , - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2010 (справа № 1-7/2010).

Зняти заборону на нерухоме майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_2 , накладену 12 березня 2008 року Стрийською державною нотаріальною конторою на підставі постанови слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУМВС України від 06.03.2008 року, внаслідок звільнення його від відбування покарання у вигляді конфіскації однієї четвертої частини майна, що належить йому на праві приватної власності.

На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя