Рішення

від 06.08.2007 по справі 21/354-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/354-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2007 р.                                                            Справа № 21/354-07

вх. № 7698/5-21

Суддя господарського суду Інте Т.В. 

при секретарі судового засідання Бабіч С.І.

за участю представників сторін:

позивача - Шмигло О.О., дов. № 831 від 12.07.07р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат"  

до  ТОВ "Зачепилівський молокозавод", с. Високий  

про стягнення 171658,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ВАТ „Звенигородський сироробний комбінат” звернувся до судуз позовом про стягнення з відповідача –ТОВ „Зачепилівський молокозавод”, з урахуванням уточнень, прийнятих судом як таких, що заявлені з додержанням встановлених законом вимог, 165815,44 грн., в тому числі, 162500 грн. основного боргу по оплаті товару,  1740,75 грн. пені за прострочення оплати, 1267,50 грн. інфляційних нарахувань, 307,19 грн. – 3% річних та відшкодування судових витрат по справі.

Відповідач в призначене судове засідання не з*явився, проте, на адресу суду поштовим відділенням було повернуто ухвали суду від 02.07.07 р. та від 16.07.07 р., направлені на його адресу, з довідкою поштового відділення 6 „ за даною адресою не існує”.

Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача – смт Високий, вул.. Ощепкова, 52, Харківський район, Харківська область, у відповідності з даними, вказаними у позовній заяві.

У виконання ухвали від 16.07.07 р. позивач надав довідку  Головного управління статистики в Харківській області від 01.08.07 р., якою підтверджена державна реєстрація позивача в ЄДРПОУ та його юридична адреса, яка відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд визнає відповідача повідомленим про час та місце слухання справи та визнає можливим провести її розгляд у його відсутність, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами, визнаними судом достатніми.

Дослідивши надані документи та докази, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

20.02.07р., між сторонами по справі було укладено договір № 20/207 (а.с.9-11), відповідно до умов якого позивач зобов"язався продати, а відповідач прийняти та оплатити молочну продукцію на умовах та у строки передбачені договором.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу вказану продукцію на загальну суму 286000,00 грн., що підтверджується накладними № 874 від 22.02.07р. та № 1200 від 12.03.07р. (а.с.12-14).

За довіреностями ЯНИ № 097509 від 20.02.07р. та ЯНИ № 097512 від 12.03.07р. (а.с.13,15) вказаний товар отримала уповноважена відповідачем особа.

Відповідно до п.4.4 вказаного договору, розрахунок за продукцію відповідач зобов"язався провести

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково, в сумі 123500,00 грн.

17.04.07р. відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 25 (а.с.16), в якому гарантує погашення заборгованості у строк до 15.05.07р.

Позивач проти оплати відповідачем заборгованості у строк до 15.05.07р. не заперечував.

Проте, відповідач решту вартості поставленого товару позивачу не сплатив, а, отже, заборгованість відповідача перед позивачем склала 162500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 162500,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості.

Отже, врахувуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 15.05.07р. прострочив виконання зобов"язання з оплати поставленного позивачем товару, за договором № 20/207 від 20.02.07р., який було укладено між сторонами по справі.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 162500,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Відповідно до п.7.2 вищевказаного договору, за порушення строків проведення розраунків, відповідач зобов"язався сплатити позивачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов"язання, за кожен день прострочення оплати, починаючи з наступного дня, що йде за днем, коли відповідач повинен був провести таку оплату.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 1740,53 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1267,50 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 307,19 грн., визнаються судом правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч.1 ст.612, ч. ст. 624, ст. 625  ЦК України, ст. ст. 193,198 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зачепилівський молокозавод” (вул. Ощекова,52, с. Високий, Харківський район, Харківська область, 61038, код в ЄДРПОУ 34056302, р/р 260430114933 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) на користь Відкритого акціонерного товариства „Звенигородський сироробний комбінат” (вул. К. Маркса, 35-а, м. Звенигородка, Черкаської області, 20200, код в ЄДРПОУ 00447818, р/р 260013916, у Звенигородському відділенні "Аваль", МФО 354411) 162500 грн. основного боргу по оплаті товару,  1740,75 грн. пені за прострочення оплати, 1267,50 грн. інфляційних нарахувань, 307,19 грн. – 3% річних, 1661,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 10 серпня 2007 року.

Суддя                                                                                            Інте Т.В.