Ухвала

від 11.02.2022 по справі 2-353/10

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-353/10

Провадження №6/512/2/22

11.02.22

У Х В АЛ А

11 лютого 2022 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бростовської Н.О.,

секретаря - Пустовіт С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Подільського району, Одеської області, заяву стягувача ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Савранського районного суду Одеської області від 28.10.2010р. було задоволено її позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячно, починаючи з 18.10.2010р. по день їх повноліття. На підставі цього рішення було видано виконавчий лист та Савранським ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження. У зв`язку з обіцянкою боржника сплатити аліменти у добровільному порядку нею було подано до відділу державної виконавчої служби заяву про зупинення стягнення аліментів, але боржник своєї обіцянки не дотримався, жодних коштів на утримання дітей не надав. При цьому, виконавчий лист з відділу державної виконавчої служби їй не повертався. Заявниця звернулася до Савранського ВДВС із запитом щодо перебування вказаного виконавчого листа на примусовому виконанні, на що отримала відповідь про те, що 16.12.2013р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.10 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження , а саме виконавчий документ було направлено за належністю до Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ, оскільки встановлено, що боржник проживає в м.Одесі. Заявниця звернулася з запитом до Першого Приморського ВДВС щодо вказаного виконавчого листа, але отримала відповідь про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа у відділі не перебуває. У зв`язку з цим заявниця позбавлена можливості повторно звернутися до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

До своєї заяви заявниця додала Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з якого вбачається, що після розірвання шлюбу рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.05.2018р. їй було залишено прізвище ОСОБА_5 .

Суд, розглянувши вказану заяву, прийшов до наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у ст.18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997р. у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) (п.40), від 20.07.2004р. у справі Шмалько проти України ).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Розглянувши вказану заяву стягувача, суд вважає, що вона є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст.258, ст.260, ч.1 ст.431, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дублікат виконавчого листа , виданого на підставі рішення Савранського районного суду Одеської області від 28.10.2010р. по справі №2-353/10 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (ч.1 ст.354, ст.355, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України).

СУДДЯ