Постанова

від 04.10.2007 по справі 16/4278-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/4278-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" жовтня 2007 р.                                                            Справа №16/4278-А

За адміністративним позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Хмельницький

до Колективного виробничого підприємства „Виробничник”, м.Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 3853,33 грн. адміністративно-господарських санкцій та 51,57 грн. пені

                                                                              Суддя  Димбовський В.В.  

                                                                          Секретар судового засідання Гороховська О.В.

Представники сторін:

від позивача: Мороз Т.М. –за довіреністю №01-02/8 від 12.01.2007 року

від відповідача: не з'явився

за участю: прокурор відділу прокуратури області –Шкадько В.В.

          Суть спору: Прокурор в інтересах позивача у позовній заяві , повноважний представник позивача та прокурор в судовому засіданні просять суд стягнути з відповідача 3853,33 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 51,57 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Позивачем зазначається, що відповідно до вимог ст.20 вказаного Закону підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 Закону, зобов'язані щорічно сплачувати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Стягнення пені регламентовано Порядком нарахування пені та ЇЇ сплати, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223.

Відповідач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвали про відкриття провадження у справі, про перехід до судового розгляду, про відкладення судового розгляду, повістки про виклик учасників адміністративного процесу до суду, направлені на його адресу рекомендованими листами,  в судове засідання не з'явився,  письмову позицію з приводу поданого позивачем адміністративного позову на розгляд суду не надав . З врахуванням викладених обставин, на підставі п.8,9 ст.35 КАСУ, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов без участі повноважного представника відповідача .

Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

У 2007 році відповідачем поданий до позивача Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 15 осіб, зазначено кількість інвалідів-штатних працівників та  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до вимог ст.19 Закону. Фонд оплати праці штатних працівників 1 особа, зазначено фонд оплати праці штатних працівників  в сумі 57,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –3853 грн..

На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3853,33 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Крім того, за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій  позивачем нараховано відповідачу за період з 17.04.2007 року по 31.05.2007 року пеню  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка становить 51,75 грн..

На момент розгляду справи по суті адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не погашені.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р. встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, для підприємств з кількістю працюючих від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Відповідно створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи  працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, відповідач вимоги закону не виконав. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік хоча і зазначив кількість інвалідів-штатних працівників та  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях згідно вимог ст.19 Закону, але не створив на підприємстві робочі місця для інвалідів з відповідною їх атестацією. Крім того, відповідач не проінформував місцеві органи соціального захисту населення та центр зайнятості про створені ним робочі місця та вакантні посади для інвалідів, про що свідчать відповідні довідки даних організацій. Зазначене підтверджується листами Шепетівського міськрайонного  центру зайнятості  №20-03/1238 від 30.05.2007р., управління  праці та соціального захисту  населення  виконавчого комітету Шепетівської міської ради  № 1377 від 15.05.2007р..

Згідно ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де   кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює більше 15 осіб в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації за робоче місце, не зайняте інвалідом

При цьому  судом враховується також те, що  ст. 20 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні “ в ред. від  21.03.91р. із змінами та доповненнями  не передбачає  випадків звільнення підприємств   від  сплати штрафних санкцій, а єдиною підставою  їх застосування  зазначає факт  наявності  у підприємства  кількості працюючих інвалідів меншою, ніж установлено нормативом.

Крім того, згідно ч. 3, 4 ст. 20 Закону сплата адміністративно-господарських санкцій підприємства         ( об'єднання ), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів ( обов'язкових платежів ). У разі відсутності коштів адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно  підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку передбаченому законом. Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання, а тому відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу не сплачені штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача в частині заявленої адміністративно-господарської санкції у розмірі 3469,57 грн., обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені в розмірі 51,57 грн., судом приймається до уваги наступне:

Порушення термінів    сплати    адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).     Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

На підставі даного позивачем звіту правомірно нараховані штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 3853,33 грн. .

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій в добровільному порядку у встановлені законодавством терміни позивачем обґрунтовано  нараховано пеню  за період з  17.04.2007 року по 31.05.2007 року в розмірі 51,57 грн. .

          Відповідачем всупереч вимог сч.1 ст.71 КАС України не надані докази, що спростовують доводи позивача та підтверджують відсутність порушення норм чинного законодавства, натомість позивачем доведений факт порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та обґрунтованість застосування адміністративно-господарських санкцій і пені.

         За таких обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86,  104,  158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД, -  

П О СТ А Н О В И В   :

Позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Хмельницький до Колективного виробничого підприємства „Виробничник”, м.Шепетівка Хмельницької області про стягнення 3853,33 грн. адміністративно-господарських санкцій та 51,57 грн. пені  задовольнити .

Стягнути з  Колективного виробничого підприємства „Виробничник”, м.Шепетівка Хмельницької області , вул.Войкова, 14 / код ЄДРПОУ 22780398 / на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький / вул. Грушевського, 87, код ЄДРПОУ 14149591 / 3853,33 грн. / три тисячі вісімсот п'ятдесят три гривень 33 коп. /  адміністративно-господарських санкцій та 51,57 грн. /п'ятдесят одна гривень 57 копійок/  пені .

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя