Рішення

від 07.02.2022 по справі 193/1461/21

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1461/21

Провадження 2/193/164/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 лютого 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Томинця О.В.,

секретаря судового засідання Хомич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Козіної Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

30.11.2021 ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом до відповідача Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (надалі Центрально-Міського ВДВС) за яким просила зняти арешт з усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номер 1225287700:02:005:0171, площею 7,7791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Іншими співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Приводом та підставою звернення ОСОБА_5 до суду з позовом стало виявлення наявності на всьому належному їй майні (невизначеному), у тому числі згаданої земельної ділянки, обтяження у вигляді арешту із забороною його відчуження, накладені на підставі постанови державного виконавця Центрально-Міського ВДВС. Іншого майна на праві власності ОСОБА_1 не належить.

Наголосила, що в результаті накладення арешту на вказану земельну ділянку грубо порушується її гарантоване конституційне право приватної власності, тому позивач просила ухвалити судове рішення за яким зняти відповідний арешт.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи без її участі та позивача, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, Центрально-Міський ВДВС, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, заяв про розгляд справи за відсутності представника відділу до суду теж не направив.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 , 281 ЦПК України .

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 1225287700:02:005:0171, площею 7,7791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташованана території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Іншими співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.12.2019, виданого державним нотаріусом Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. (а.с. 15-20).

Між тим, маючи намір відчужити вказану земельну ділянку, позивачці стало відомо, що на це нерухоме майно накладено арешт згідно постанови державного виконавця Центрально-Міського ВДВС від 12.11.2010, серії АЕ № 920536.

Факт наявності такого обтяження підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відомостями з реєстру заборон відчуження по суб`єкту ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 10479593, реєстратор - Дніпропетровська філія ДП Інформаційний центр МЮУ (а.с.24).

Як вбачається з повідомлення Центрально-Міського ВДВС від 18.11.2021, наданого під час звернення позивачки, під час перевірки Автоматизованої системі виконавчих проваджень відділом встановлено, що відсутні дані щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , які були відкриті у період накладення обтяження, тобто надати інформацію щодо виконавчого провадження у рамках якого було накладено обтяження з майна можливості не має. Крім того, відділ повідомив, що відповідно до наказу №2274/5 від 25.12.2008 року п.9.9 Про затвердження правил органів діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах , в установах організаціях строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення , строк зберігання яких становить понад 1 (один) рік та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна (а.с. 21).

Будь-якої заборгованості у позивачки не має, що засвідчується даними Єдиного реєстру боржників, роздруківка з сайту додається (а.с. 22).

Незважаючи на встановлені вище обставини, запис про арешт належного ОСОБА_1 нерухомого майна до цього часу так і не був скасований.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР ), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється державним реєстратором, яким у відповідності до п.3 ч.1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є також і державний виконавець.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру (при цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 Про затвердження порядку ведення державного земельного кадастру , чинного станом на кінець 2008 року, Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування земельною ділянкою) та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

4) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

5) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

6) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, державний реєстратор при внесенні записів до державного реєстру, здійснює перевірку наданих документів та використовує відомості інших державних реєстрів.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, для вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна, необхідною умовою є першочергове звернення з відповідною заявою до державного реєстратора.

Відповідно ч.2 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, в тому числі посилання на відкриті виконавчі провадження, які б підтверджували обґрунтованість існування арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Проте, всупереч вказаним нормам Центрально-Міський ВДВС не вчинив жодних дій щодо скасування та/або вилучення вказаного запису з державного реєстру.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України Про виконавче провадження за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України Про виконавче провадження з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту. У зв`язку з тим, що був накладений арешт, позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, яке належить йому на праві власності.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не вчинив жодних дій, щодо скасування вчиненого запису про припинення обтяження, а тому останній повинен бути скасовано в судовому порядку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує категорію справи, а також те, що представник позивача просить витрати з оплати судового збору в розмірі 908,00 грн. покласти на ОСОБА_1 , тому суд вважає, що судові витрати доцільно покласти на позивача.

На підставі викладеного, згідно ст. 3 , 15 , 16 , 321 , 328 , 391 ЦК України , керуючись ст. 6-13 , 81 , 258 , 259 , 263- 265 , 279 , 354 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Козіної Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Центрального-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна, - задовольнити повністю.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1225287700:02:005:0171, площею 7,7791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, накладений постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області, серії АЕ №920536 від 12.11.2010 з оголошенням заборони на його відчуження, із реєстрацією обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за типом обтяження арешт майна 12.11.2010 року за №10479593 Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 07 лютого 2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України :

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась в м. Кривому Розі, Дніпропетровська область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34545876, юридична адреса: вул. Петра Калнишевського, буд. 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50024

Суддя О.В. Томинець