Ухвала

від 10.02.2022 по справі 344/2108/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2108/22

Провадження № 1-кс/344/911/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження № 12021090010000118,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021090010000118 від 25.01.2021 року, за ч. 3 ст. 146 КК України, за фактами викрадення та незаконного позбавлення волі людей, вчинених організованою групою. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок отримання грошової винагороди під виглядом надання реабілітації хворим від наркотичної та алкогольної залежностей, з травня 2018 року організував та забезпечив функціонування закладу закритого типу для примусового утримання в умовах ізоляції осіб указаної категорії.

Як зазначено у клопотанні, враховуючи складність утримання великої кількості нарко- та алкозалежних осіб, ОСОБА_6 у різний період часу зустрічався з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і пропонував їм вступити в злочинне об`єднання, яке він очолив. Знаючи про мету створення цієї злочинної групи (незаконне викрадення та позбавлення волі громадян), прагнучи мати засоби для існування шляхом отримання частини від отриманих доходів від такої діяльності, які складались із пожертв, що надходили у готівці та на особисті рахунки співучасників, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 увійшли до складу організованої ОСОБА_6 , групи й активно брали участь у її діяльності та злочинах, які вона вчиняла. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у «центрах» закритого типу протягом максимально тривалого часу. Всі члени групи були об`єднані єдиним планом із розподілом функцій її учасників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам. Злочинне об`єднання, яке створив ОСОБА_6 , з метою здійснення викрадення та незаконного позбавлення волі громадян, характеризувалось стійкістю, що виражалось у його згуртованості та стабільності. Учасники організованої групи, з метою виконання узгодженого спільного плану, відповідно до відведених їм ролей, разом або у визначеному ОСОБА_6 , складі брали участь у її діяльності: підшуковували осіб з кола нарко- та алкозалежних у межах України, проводили серед них, їх близьких родичів та членів сімей, агітацію під виглядом психологічної допомоги. При цьому ОСОБА_6 , діючи з відома інших співучасників організованої групи, підшукав для розміщення в так званих «реабілітаційних центрах» цокольне приміщення, за адресою АДРЕСА_1 , з власником якого ОСОБА_9 уклав письмовий договір про оренду житлових і господарських приміщень за вказаною адресою, а також приміщення за адресою АДРЕСА_2 , при цьому не розкриваючи перед орендодавцями дійсного призначення та протиправного характеру тримання осіб, які будуть проживати в них. Отримавши доступ до вказаного об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_6 , діючи як керівники організованої злочинної групи, реалізовуючи узгоджений всіма учасниками організованої групи план протиправної діяльності, з відома та за необхідності з участю учасників організованої групи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), з метою систематичного незаконного позбавлення волі людей, за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману, зловживання довірою та погроз фізичною розправою, під виглядом надання допомоги хворим від різного виду залежностей організували на території м. Івано-Франківська так званий «реабілітаційний центр», який в дійсності був приватним закладом закритого типу для незаконного тримання осіб проти їх волі протягом тривалого часу. Вказаний заклад представляв собою приміщення для тривалого чи короткострокового спільного проживання осіб із залежностями з обмеженням особистої свободи, а саме позбавленням права на самостійне залишення цього закладу, що забезпечувалось організованою системою охорони з кола інших учасників організованої групи, які здійснювали цілодобовий контроль за поміщенням до цього центру так званих «реабілітантів».

Вказується на те, що при цьому ОСОБА_6 як організатор та інші учасники злочинної групи, незаконно створили для мешканців «реабілітаційного центру» режим позбавлення волі, обмеження прав на особисту недоторканність, невтручання в особисте життя, свободу пересування і права на вільний вибір місця проживання, а також пов`язані з цим розпорядок у цих закладах, систему покарань за їх порушення, позбавлення звичайного повноцінного харчування, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Організатор злочинної групи ОСОБА_6 здійснював безпосереднє керівництво діями учасників створеної ним організованої групи, обов`язки і завдання уточнювали під час безпосереднього здійснення конкретного злочину для досягнення спільної злочинної мети, в тому числі обирали та викрадали з місць проживання й тимчасового перебування або залучали шляхом обману осіб із кола нарко- та алкозалежних, показував та координував шляхи під`їзду до місць учинення викрадень і шляхи безпечного від`їзду після їх здійснення, розподіляли функції між учасниками групи під час скоєння кожного злочину. Крім того, у ході вербування та агітації потенційних «реабілітантів» учасники злочинної групи шляхом обману, зловживання довірою при проведенні перемовин із родичами та членами сім`ї громадян із кола нарко- та алкозалежних осіб повідомляли їм недостовірну інформацію про характер та методику реабілітації, замовчували про закриті умови, позбавлення волі, недостатній раціон харчування. Разом з тим, як самим так званим «реабілітантам», так і їх близьким родичам ОСОБА_6 , та учасники організованої ним злочинної групи до поміщення до «реабілітаційних центрів» обіцяли повну добровільність запланованих заходів реабілітації, повноцінний харчовий раціон, можливість на свій розсуд у будь-який момент залишити центр у разі незгоди з умовами та методами реабілітації. При цьому умовами перебування «реабілітантів» у таких центрах була грошова винагорода нібито за лікування, яку на місяць сплачував так званий «реабілітант» або його близькі родичі. Інші учасники організованої групи - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надавши згоду на участь у цьому злочинному об`єднанні на етапі його створення та приєднавшись до нього, усвідомлюючи, що всі вони входять в організовану злочинну групу, своїми діями, у тому числі під час учинення незаконного позбавлення волі громадян, підтвердили реальність своїх намірів, так як безпосередньо в активній формі брали участь у викраденнях осіб, відповідно до плану і відведених їм ролей, виконували конкретні дії, спрямовані на досягнення спільної злочинної мети, а також брали безпосередньо участь у вчиненні злочинів. Учасники організованої групи протягом усієї злочинної діяльності особисто та за допомогою засобів мобільного зв`язку інформували один одного про підготовлювані злочини, під час здійснення яких діяли з розподілом ролей за заздалегідь розробленим та схваленим усіма планом.

Зазначено, що для реалізації єдиного злочинного умислу щодо незаконного позбавлення волі осіб учасники організованої злочинної групи під керівництвом ОСОБА_6 забезпечив цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщення «центру» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, установлення металевих решіток у місцях, через які можна було залишити вказану будівлю, тобто пристосував приміщення для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось упровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «центрі», заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечували системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й таких, що мали ознаки катувань. Крім того, за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей. Зазначені покарання застосовувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примушування до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом із потерпілими, заборона курцям курити, примушування до написання однієї фрази або речення близько 300 разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я.

У клопотанні вказано, що з метою максимально тривалого перебування осіб у «центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусового вилучення особистих речей, грошових коштів та будь-яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів. Водночас, розуміючи, що реалізація злочинного умислу неможлива без введення в оману членів сім`ї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «центрі» та стану здоров`я утримуваних осіб, зловмисники встановили жорсткі обмеження побачень і телефонних розмов потерпілих із родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях. Пошук осіб із залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет» і паперових оголошень у публічних місцях. Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_6 мали неухильно дотримувалися правил поведінки як між собою, так і у взаємостосунках з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів, з метою обміну інформацією, в спілкуванні учасниками групи використовувались умовності та наперед обумовлені фрази й вислови, відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків месенджерів, які функціонують із використанням ресурсів «Інтернет». Задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз, у тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень, вимагали в залежних осіб підписання письмових договорів та заяв щодо добровільності поміщення їх до «центру», однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання, так як були написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_6 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28, 29, 32, 43 Конституції України, згідно з якими кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як вказується, окрім цього, учасники організованої ОСОБА_6 , злочинної групи ігнорували вимоги ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» згідно яких, примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування або продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах органів охорони здоров`я. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Національної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров`я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України. Також, учасники організованої ОСОБА_6 злочинної групи було відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність не передбачено.

Зазначено, що крім того, ОСОБА_6 з 04 травня 2018 року за участю учасників організованої групи, діяли від імені та в інтересах ТзОВ «Фланмед» код ЄДРПОУ:42109620. За вказаний період часу організована ОСОБА_6 злочинна група неодноразово вчиняла викрадення громадян і їх подальше тривале незаконне позбавлення волі, та була викрита правоохоронними органами. Так, реалізовуючи єдиний злочинний умисел щодо швидкого збагачення за рахунок осіб із різного роду залежностями, зловмисники забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де утримували там проти їх волі під виглядом надання платних медичних послуг із лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримували щомісячну плату в розмірі від 7 до 10 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

ОСОБА_6 , відвів собі роль організатора і керівника та в ході вчинення злочинних дій виконував наступні функції:

- забезпечував утримання в користуванні житлового будинку, в якому розміщувалися «центри»;

- особисто або під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, керував діями інших співучасників під час вчинення злочинів, викрадення потерпілих з використанням мобільного зв`язку, контролював та вдосконалював систему незаконного утримання осіб в «центрах», шляхом надання вказівок;

- організовував рекламу діяльності «центрів» та залучення нових клієнтів, зокрема в мережі Інтернет, шляхом розклеєння оголошень та в групах в соціальних мережах;

- розпоряджався коштами, які надходили в якості оплати за перебування потерпілих в «центрах» та розподіляв їх між іншими учасниками групи;

- забезпечував дотримання встановлених правил поведінки між учасниками групи, зокрема щодо додержання заходів конспірації, як при спілкуванні між собою, так і з потерпілими особами та їх близькими родичами;

- давав поради та консультації щодо забезпечення конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- здійснював видачу медичних препаратів, реабілітантам під приводом так званого лікування;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатор ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

Окрім того, за необхідності, учасники організованої злочинної групи взаємозамінювали один одного.

У клопотанні вказано, що 24 серпня 2020 року, у вечірню пору доби ОСОБА_7 та невстановлена особа, діючи умисно відповідно до узгодженого всіма членами організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до місця проживання потерпілого ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому, шляхом обману та зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_10 , посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в м. Івано-Франківську, вул. Горбачевського, 47, де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_10 , його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

У клопотанні зазначено, що крім цього, 05 вересня 2020 року, в нічну пору доби невстановлені особи, діючи умисно відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_11 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому, шляхом обману та зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 , силоміць вивели із зазначеної квартири та посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки та, тримаючи руки, запобігаючи таким чином його втечі, проти його волі перевезли до «центру», що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_11 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_11 , його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 07 грудня 2020 року, невстановлені особи, діючи умисно відповідно до узгодженого всіма членами організованої групи плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули, за адресою: м. Заліщики, Чортковського району, Івано-Франківської області. В подальшому, шляхом обману та зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_12 , силоміць посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в м. Івано-Франківську, вул. Горбачевського, 47, де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_12 , його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому «реабілітаційному центрі».

Крім того, як зазначено, 28 грудня 2020 року, близько 17 год невстановлені особи, діючи умисно відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_13 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до житлової квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_5 . В подальшому, шляхом обману та зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_13 , силоміць вивели із зазначеної квартири та посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_13 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_13 , його близькі родичі оплачували 8000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Як зазначено, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи умисно відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_14 , який самостійно звернувся за медичною допомогою 08.01.2021 року, останнього за вказівкою організатора ОСОБА_6 , було поміщено до так званого «реабілітаційного центру», під приводом надання так званого лікування, що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію ОСОБА_14 від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_14 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_14 , його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

У клопотанні зазначається, що крім цього учасники організованої групи, діючи умисно відповідно до узгодженого плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_15 , який самостійно звернувся за медичною допомогою 09.01.2022 року, останнього за вказівкою організатора ОСОБА_6 , було поміщено до так званого «реабілітаційного центру», під приводом надання так званого лікування, що знаходився в АДРЕСА_2 , де забезпечили ізоляцію ОСОБА_15 від навколишнього світу до 08 лютого 2022 року. В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_15 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки. В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_15 , його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Матеріалами клопотання зазначається, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_6 , жителя АДРЕСА_7 , українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , раніше не судимого затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, а саме у незаконному позбавлені волі та викрадені людини, вчинених з корисливих мотивів, щодо двох та більше осіб за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюваних протягом тривалого часу, вчинених організованою групою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, покликаючись на викладені у ньому обставини, просила клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечила щодо клопотання, вказавши на необґрунтованість підозри. Як зазначила захисник, ОСОБА_4 діяв у межах та спосіб, передбачений законом, оскільки діяльність, яку провадив підозрюваний, була легалізована. Захисник вказала на безпідставність наведених у клопотанні ризиків. Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Як слідує кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті десять років позбавлення волі.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 08 лютого 2022 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та проведеними впізнанням осіб за участю вказаних потерпілих; протоколами проведених слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ; протоколом проведених обшуку житла та іншого володіння, що за адресою АДРЕСА_1 ; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурором в судовому засіданні наведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території м. Івано-Франківськ та Івано-Франківської області, крім того враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п. 3 - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування, стануть відомі повні анкетні дані осіб, згідно показів яких було встановлено причетність останнього до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, після чого він, шляхом вмовлянь, погроз зможе впливати на їх покази, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування; п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_4 офіційного та постійного джерела прибутку не має, а тому, є підстави вважати, що він, з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним позбавленням волі та викраденням людини.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14.10.2010 року суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, сімейний стан, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, необхідно визначити підозрюваному заставу у розмірі 48 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_4 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 08 квітня 2022 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Визначити заставу у розмірі 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКС України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

здати на зберігання до органів державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали складено 10.02.2022 року.