Ухвала

від 09.02.2022 по справі 344/2110/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2110/22

Провадження № 1-кс/344/913/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12021090010000118 від 25 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021090010000118 від 25 січня 2021 року за ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України за фактами викрадення та незаконного позбавлення волі людей, вчинених організованою групою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок отримання грошової винагороди під виглядом надання реабілітації хворим від наркотичної та алкогольної залежностей, з травня 2018 року організував та забезпечив функціонування закладу закритого типу для примусового утримання в умовах ізоляції осіб указаної категорії.

Враховуючи складність утримання великої кількості нарко- та алкозалежних осіб, ОСОБА_6 у різний період часу зустрічався з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і пропонував їм вступити в злочинне об`єднання, яке він очолив.

Знаючи про мету створення цієї злочинної групи (незаконне викрадення та позбавлення волі громадян), прагнучи мати засоби для існування шляхом отримання частини від отриманих доходів від такої діяльності, які складались із пожертв, що надходили у готівці та на особисті рахунки співучасників, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 увійшли до складу організованої ОСОБА_6 групи й активно брали участь у її діяльності та злочинах, які вона вчиняла. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у «центрах» закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Усі члени групи були об`єднані єдиним планом із розподілом функцій її учасників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам. Злочинне об`єднання, яке створив ОСОБА_6 , з метою здійснення викрадення та незаконного позбавлення волі громадян характеризувалось стійкістю, що виражалось у його згуртованості та стабільності.

Учасники організованої групи з метою виконання узгодженого спільного плану відповідно до відведених їм ролей разом або у визначеному ОСОБА_6 складі брали участь у її діяльності: підшуковували осіб з кола нарко- та алкозалежних у межах України, проводили серед них, їх близьких родичів та членів сімей агітацію під виглядом психологічної допомоги.

При цьому ОСОБА_6 , діючи з відома інших співучасників організованої групи, підшукав для розміщення в так званих «реабілітаційних центрах» цокольне приміщення за адресою АДРЕСА_1 , з власником якого ОСОБА_9 уклав письмовий договір про оренду житлових і господарських приміщень за вказаною адресою, а також приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому не розкриваючи перед орендодавцями дійсного призначення та протиправного характеру тримання осіб, які будуть проживати в них.

Отримавши доступ до вказаного об`єкта нерухомого майна,

ОСОБА_6 , діючи як керівник організованої злочинної групи, реалізовуючи узгоджений всіма учасниками організованої групи план протиправної діяльності, з відома та за необхідності з участю учасників організованої групи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) з метою систематичного незаконного позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману, зловживання довірою та погроз фізичною розправою під виглядом надання допомоги хворим від різного виду залежностей організували на території м. Івано-Франківська так званий «реабілітаційний центр», який в дійсності був приватним закладом закритого типу для незаконного тримання осіб проти їх волі протягом тривалого часу.

Вказаний заклад представляв собою приміщення для тривалого чи короткострокового спільного проживання осіб із залежностями з обмеженням особистої свободи, а саме позбавленням права на самостійне залишення цього закладу, що забезпечувалось організованою системою охорони з кола інших учасників організованої групи, які здійснювали цілодобовий контроль за поміщенням до цього центру так званих «реабілітантів».

При цьому ОСОБА_6 як організатор та інші учасники злочинної групи незаконно створили для мешканців «реабілітаційного центру» режим позбавлення волі, обмеження прав на особисту недоторканність, невтручання в особисте життя, свободу пересування і права на вільний вибір місця проживання, а також пов`язані з цим розпорядок у цих закладах, систему покарань за їх порушення, позбавлення звичайного повноцінного харчування, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

Організатор злочинної групи ОСОБА_6 здійснював безпосереднє керівництво діями учасників створеної ним організованої групи, обов`язки і завдання уточнювали під час безпосереднього здійснення конкретного злочину для досягнення спільної злочинної мети, в тому числі обирали та викрадали з місць проживання й тимчасового перебування або залучали шляхом обману осіб із кола нарко- та алкозалежних, показував та координував шляхи під`їзду до місць учинення викрадень і шляхи безпечного від`їзду після їх здійснення, розподіляли функції між учасниками групи під час скоєння кожного злочину.

Крім того, у ході вербування та агітації потенційних «реабілітантів» учасники злочинної групи шляхом обману, зловживання довірою при проведенні перемовин із родичами та членами сім`ї громадян із кола нарко- та алкозалежних осіб повідомляли їм недостовірну інформацію про характер та методику реабілітації, замовчували про закриті умови, позбавлення волі, недостатній раціон харчування.

Разом з тим, як самим так званим «реабілітантам», так і їх близьким родичам ОСОБА_6 та учасники організованої ним злочинної групи до поміщення до «реабілітаційних центрів» обіцяли повну добровільність запланованих заходів реабілітації, повноцінний харчовий раціон, можливість на свій розсуд у будь-який момент залишити центр у разі незгоди з умовами та методами реабілітації. При цьому умовами перебування «реабілітантів» у таких центрах була грошова винагорода нібито за лікування, яку на місяць сплачував так званий «реабілітант» або його близькі родичі.

Інші учасники організованої групи: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , надавши згоду на участь у цьому злочинному об`єднанні на етапі його створення та приєднавшись до нього, усвідомлюючи, що всі вони входять в організовану злочинну групу, своїми діями, у тому числі під час учинення незаконного позбавлення волі громадян, підтвердили реальність своїх намірів, так як безпосередньо в активній формі брали участь у викраденнях осіб, відповідно до плану і відведених їм ролей, виконували конкретні дії, спрямовані на досягнення спільної злочинної мети, а також брали безпосередньо участь у вчиненні злочинів.

Учасники організованої групи протягом усієї злочинної діяльності особисто та за допомогою засобів мобільного зв`язку інформували один одного про підготовлювані злочини, під час здійснення яких діяли з розподілом ролей за заздалегідь розробленим та схваленим усіма планом.

Так, для реалізації єдиного злочинного умислу щодо незаконного позбавлення волі осіб учасники організованої злочинної групи під керівництвом ОСОБА_6 забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщення «центру» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, установлення металевих решіток у місцях, через які можна було залишити вказану будівлю, тобто пристосували приміщення для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось упровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «центрі», заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечували системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема, й таких, що мали ознаки катувань.

Крім того, за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосовувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема, дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примушування до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом із потерпілими, заборона курцям курити, примушування до написання однієї фрази або речення близько 300 разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я.

З метою максимально тривалого перебування осіб у «центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусового вилучення особистих речей, грошових коштів та будь-яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас, розуміючи, що реалізація злочинного умислу неможлива без введення в оману членів сім`ї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «центрі» та стану здоров`я утримуваних осіб, зловмисники встановили жорсткі обмеження побачень і телефонних розмов потерпілих із родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях.

Пошук осіб із залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет» і паперових оголошень у публічних місцях.

Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_6 мали неухильно дотримуватися правил поведінки як між собою, так і у взаємостосунках з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема, мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів, з метою обміну інформацією в спілкуванні учасниками групи використовувались умовності та наперед обумовлені фрази й вислови, відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків месенджерів, які функціонують із використанням ресурсів «Інтернет».

Задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз, у тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень, вимагали в залежних осіб підписання письмових договорів та заяв щодо добровільності поміщення їх до «центру», однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання, так як були написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_6 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28, 29, 32, 43 Конституції України, згідно з якими кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, учасники організованої ОСОБА_6 злочинної групи ігнорували вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», згідно яких примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування або продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно яких у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах органів охорони здоров`я. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Національної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров`я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Також, учасникам організованої ОСОБА_6 злочинної групи було відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність, не передбачено.

Крім того, ОСОБА_6 з 04 травня 2018 року за участю учасників організованої групи діяли від імені та в інтересах ТзОВ «Фланмед», код ЄДРПОУ 42109620. За вказаний період часу організована ОСОБА_6 злочинна група неодноразово вчиняла викрадення громадян і їх подальше тривале незаконне позбавлення волі та була викрита правоохоронними органами.

Так, реалізовуючи єдиний злочинний умисел щодо швидкого збагачення за рахунок осіб із різного роду залежностями, зловмисники забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де утримували там проти їх волі під виглядом надання платних медичних послуг із лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримували щомісячну плату в розмірі від 7 до 10 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

ОСОБА_6 відвів собі роль організатора і керівника та в ході вчинення злочинних дій виконував наступні функції:

- забезпечував утримання в користуванні житлового будинку, в якому розміщувалися «центри»;

- особисто або під час спілкування з використанням мобільного зв`язку керував діями інших співучасників під час вчинення злочинів, викрадення потерпілих з використанням мобільного зв`язку, контролював та вдосконалював систему незаконного утримання осіб в «центрах», шляхом надання вказівок;

- організовував рекламу діяльності «центрів» та залучення нових клієнтів, зокрема, в мережі Інтернет шляхом розклеєння оголошень та в групах в соціальних мережах;

- розпоряджався коштами, які надходили в якості оплати за перебування потерпілих в «центрах», та розподіляв їх між іншими учасниками групи;

- забезпечував дотримання встановлених правил поведінки між учасниками групи, зокрема, щодо додержання заходів конспірації, як при спілкуванні між собою, так і з потерпілими особами та їх близькими родичами;

- давав поради та консультації щодо забезпечення конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця, здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця, здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатор ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 , згідно відведеної йому організатором ролі виконавця, здійснював наступні функції:

- здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_6 ;

- повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «центрах»;

- застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

- організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

- здійснював видачу медичних препаратів, реабілітантам під приводом так званого лікування;

- виконував інші вказівки ОСОБА_6 .

Окрім того, за необхідності, учасники організованої злочинної групи взаємозамінювали один одного.

Так, 24 серпня 2020 року у вечірню пору доби ОСОБА_7 та невстановлена особа, діючи умисно, відповідно до узгодженого всіма членами організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до місця проживання потерпілого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому, шляхом обману та, зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_10 , посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в м. Івано-Франківську, вул. Горбачевського, 47, де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_10 його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Крім цього, 05 вересня 2020 року в нічну пору доби невстановлені особи, діючи умисно, відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_11 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому, шляхом обману та, зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 , силоміць вивели із зазначеної квартири та посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки та, тримаючи руки, запобігаючи таким чином його втечі, проти його волі перевезли до «центру», що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_11 , у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_11 його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 07 грудня 2020 року невстановлені особи, діючи умисно, відповідно до узгодженого всіма членами організованої групи плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули, за адресою: м. Заліщики, Чортковського району, Івано-Франківської області. В подальшому, шляхом обману та, зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_12 , силоміць посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в м. Івано-Франківську, вул. Горбачевського, 47, де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_12 його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому «реабілітаційному центрі».

Крім того, 28 грудня 2020 року близько 17 год. невстановлені особи, діючи умисно, відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з членами організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_13 , виконуючи вказівки організатора ОСОБА_6 щодо поміщення потерпілого до так званого «реабілітаційного центру», прибули до житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . В подальшому, шляхом обману та, зловживаючи довірою, вчинили психологічний тиск з метою незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_13 , силоміць вивели із зазначеної квартири та посадили його до салону автомобіля, невстановленої на даний час марки, на якому приїхали та перевезли до «центру», що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію останнього від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_13 у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_13 його близькі родичі оплачували 8000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи умисно, відповідно до узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_14 , який самостійно звернувся за медичною допомогою 08 січня 2021 року, останнього за вказівкою організатора ОСОБА_6 було поміщено до так званого «реабілітаційного центру» під приводом надання так званого лікування, що знаходився в АДРЕСА_1 , де забезпечили ізоляцію ОСОБА_14 від навколишнього світу до 26 лютого 2021 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_14 у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_14 його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

Крім цього, учасники організованої групи, діючи умисно, відповідно до узгодженого плану, реалізуючи спільний з учасниками організованої групи корисливий умисел на протиправне збагачення шляхом незаконного позбавлення волі ОСОБА_15 , який самостійно звернувся за медичною допомогою 09 січня 2022 року, останнього за вказівкою організатора ОСОБА_6 було поміщено до так званого «реабілітаційного центру» під приводом надання так званого лікування, що знаходився в АДРЕСА_2 , де забезпечили ізоляцію ОСОБА_15 від навколишнього світу до 08 лютого 2022 року.

У ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_15 у зазначений період часу ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань, внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму, повному та тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у примусі до господарчих робіт, утримували потерпілого за даною адресою, не даючи змоги його покинути, завдяки системі незаконного утримання осіб, здійснювали постійний нагляд за його поведінкою, застосовували погрози та інше психологічне насильство, а також покарання за недотримання встановлених правил поведінки.

В якості оплати за так зване лікування ОСОБА_15 його близькі родичі оплачували 7000 гривень за 21 день його перебування у так званому реабілітаційному центрі.

08лютого 2022року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тазареєстрованого АДРЕСА_6 ,жителя АДРЕСА_7 ,українця,громадянина України,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,раніше несудимого,затримано впорядку ст.208Кримінального процесуальногокодексу Українита цьогож дняповідомлено пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.146Кримінального кодексуУкраїни, а саме у незаконному позбавлені волі та викрадені людини, вчинених з корисливих мотивів, щодо двох та більше осіб за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюваних протягом тривалого часу, вчинених організованою групою.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті десять років позбавлення волі.

Згідно з частиною другою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та проведеними впізнанням осіб за участю вказаних потерпілих; протоколами проведених слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ; протоколом проведених обшуку житла та іншого володіння, що за адресою АДРЕСА_1 ; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

?пунктом 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території м. Івано-Франківськ, крім того, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

?пунктом 3 - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування стануть відомі повні анкетні дані осіб, згідно показів яких було встановлено причетність останнього до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України, після чого він шляхом вмовлянь, погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування;

?пунктом 5 вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_4 офіційного та постійного джерела прибутку не має, а тому є підстави вважати, що він з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним позбавленням волі та викраденням людини.

До органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим неможливо застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Інший вид запобіжного заходу заставу застосувати відносно підозрюваного також неможливо, оскільки він не працює та відсутня інформація щодо постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Особисте зобов`язання, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов`язаного з незаконним позбавленням волі.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання на території Івано-Франківської області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.

З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, посилаючись на викладені у ньому обставини, просила клопотання задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, посилаючись на те, що прокурором не доведено ризики, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно достатті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 pоку,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства, кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною першою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу Українивизначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

?пунктом 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території м. Івано-Франківськ, крім того, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

?пунктом 3 - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування стануть відомі повні анкетні дані осіб, згідно показів яких було встановлено причетність останнього до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України, після чого він шляхом вмовлянь погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування;

?пунктом 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_4 офіційного та постійного джерела прибутку не має, а тому є підстави вважати, що він з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним позбавленням волі та викраденням людини.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, що містяться у протоколах допиту потерпілих, а також іншими доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до категорії тяжких, за вчинення якого, відповідно до ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні, не зменшилися і не зникли.

Доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному м`якшого запобіжногозаходу і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження, і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Обрання інших, більш м`якших запобіжних заходів також є неможливим в силу того, що їх реалізація передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного і в даному конкретному випадку буде не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільнимзадля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

В той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сумазаставиповинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухиленнявід слідствата суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбитиуособи,щодоякоїзастосовано заставу,якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, наявність місця роботи та стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480,00 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень нуль копійок.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України,строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту взяття під варту, а саме з 08 лютого 2022 року.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08 квітня 2022 року включно в межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установівиконання покарань (№12).

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480,00 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень нуль копійок у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158201720355259002000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 08 квітня 2022 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 11 лютого 2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1