Рішення

від 07.02.2022 по справі 240/19081/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Житомир справа №240/19081/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення восьмої сесії VІІІ скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.07.2021 №268 "Про звернення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га";

- зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га;

- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені відповідачем підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення бажаної земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки право постійного користування нею інших осіб не підтверджено у встановленому законом порядку.

Ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що перед винесенням питання на розгляд сесії Оліївської сільської ради спеціалістами відділу земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища з виїздом на місце встановлено фактичне місце розташування земельної ділянки. При виїзді спеціалістами сільської ради в натурі на місцевості було визначено, що відповідно до графічних матеріалів, поданих позивачем до заяви, бажана земельна ділянка була передана у постійне користування протягом 2000-2001 року громадянам ОСОБА_2 площею 0,50 га, ОСОБА_3 площею 0,50 га, ОСОБА_4 площею 0,20 га, ОСОБА_5 площею 0,40 га, ОСОБА_6 площею 0,40 га, що підтверджується графічними матеріалами. А тому Оліївською сільською радою було прийнято рішення восьмої сесії VIII від 09.07.2021 № 268 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким залишено клопотання ОСОБА_1 без задоволення у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки (земельна ділянка перебуває у користуванні громадян).

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю будь-яких обтяжуючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1825684400:03:000:0041, відповідач не зміг надати суду докази щодо її передачі іншим особам у користування.

У запереченнях відповідач вказує на те, що у 2018 році наказом Головного управління Держгеокадастру Житомирської області по спрощеній процедурі без внесення відомостей до Публічної кадастрової карти України щодо земельних ділянок, які перебували у користуванні громадян, сформовані земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 1825684400:03:000:0041, які були передані сільській раді. Таким чином, у відання сільської ради були передані земельні ділянки, зайняті городами, за межами населених пунктів. Ці земельні ділянки перебувають у користуванні громадян, які мають право на їх приватизацію, незважаючи на відповідні записи з Публічної кадастрової карти України. Отже, відповідач вважає, що оскаржуване рішення відповідає приписам Земельного Кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що позивач звернувся до Оліївської сільської ради Житомирської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, долучивши до неї відповідні графічні матеріали.

Оліївською сільською радою було прийнято рішення восьмої сесії VIII від 09.07.2021 № 268 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", додатком 2 до якого залишено клопотання ОСОБА_1 без задоволення у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки (земельна ділянка перебуває у користуванні громадян).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок у власність громадянам визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Зміст наведеного правового регулювання вказує на те, що на етапі надання дозволу на розробку проекту відведення законодавець чітко регламентує підстави для відмови уповноваженим органом у задоволенні такого клопотання, оскільки на етапі затвердження погодженого проекту землеустрою їх висловлення не передбачено.

Отже, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки уповноважений на це орган в контексті норм частин 6-7 статті 118 ЗК України повинен перевірити відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку; відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб).

Водночас, визначений у частині 7 статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним. У випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд вважає, що відмова Оліївської сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає вимогам щодо її належного мотивування. Так, як було зазначено, відповідач в якості підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки зазначив те, що земельна ділянка перебуває у користуванні громадян. Цей факт відповідач підтверджує виключно графічними матеріалами.

Таке обґрунтування відмови у задоволенні поданого позивачем клопотання не узгоджується з нормативними приписами ст. 125 Земельного кодексу України, згідно якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Отже, у розумінні положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Доказів щодо державної реєстрації права користування інших громадян земельною ділянкою з кадастровим номером 1825684400:03:000:0041 відповідачем суду надано не було. Так і само, як і не було вказано конкретних рішень органу місцевого самоврядування, які могли би бути реалізовані третіми особами як підстави для виникнення речових прав на цю земельну ділянку.

Отже, без зазначення таких конкретних юридичних фактів зміст відмови відповідача свідчить на користь висновку, що приймаючи оскаржуване рішення від 09.07.2021 №268, Оліївська сільська рада не зазначила підстави для такої відмови, передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, та не обґрунтувала належними доказами підстави для його прийняття.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що рішення восьмої сесії VIII скликання від 09.07.2021 №268 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині, яка стосується позивача, не містить законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині - задоволенню.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Оліївської сільської ради.

Суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню виключно шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання, зважаючи на таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Згідно з частиною 1 та частиною 4 вищезазначеної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, для зобов`язання відповідача вирішити питання щодо розпорядження земельною ділянкою суд має беззастережно переконатись у тому, що місце розташування бажаної земельної ділянки відповідає вимогам законів.

З цього приводу судом враховується, що відповідач вказує про передачу бажаної земельної ділянки до 01.01.2002 року у постійне користування фізичним особам.

Конституційний Суд України, розглядаючи подання з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 Земельного кодексу України, якими передбачається право постійного користування земельною ділянкою (право володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку), якого набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, і пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, своїм рішенням від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, суд не може виключити висновок про відсутність неоформлених прав третіх осіб щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:03:000:0041, що виключає можливість зобов`язання відповідача позитивно вирішити подане клопотання.

Факт отримання дозволу на розробку проекту землеустрою спрямований на реалізацію права особи на отримання земельної ділянки у власність та є початковою стадією такої процедури.

Водночас, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою без реальної перспективи його затвердження та досягнення кінцевої мети - отримання у власність бажаної земельної ділянки, не має жодного юридичного значення та не може бути реалізованим.

Таким чином, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області повторно розглянути його звернення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням викладених висновків суду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може умисно ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Л.Ступницького, 68, с. Оліївка Житомирського району Житомирської області) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії VІІІ скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.07.2021 №268 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області сплачений ним судовий збір у сумі 454,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 07.02.2022.

Суддя Н.М. Майстренко