Постанова

від 27.01.2022 по справі 910/6360/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/6360/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представника Фонду державного майна України - Федорчука О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України за вх. № 11698/2021

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021

у складі колегії суддів: Корсака В.А. (головуючий), Попікової О.В., Зубець Л.П.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" про cтягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія"

до Фонду державного майна України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державної казначейської служби України

про стягнення 1 103 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Фонду державного майна України за вх. № 11698/2021, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/6360/20 - залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості/необґрунтованості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" (далі - ТОВ "Марія") до Фонду державного майна України (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державної казначейської служби України) про стягнення 1 103 000 грн, сплачених позивачем в якості гарантійного внеску за участь в електронному аукціоні, який судом визнано недійсним.

3. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

4. 28.01.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/6360/20 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов у справі задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Марія" грошові кошти у сумі 1 103 000 грн. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Марія" 16 545 грн судового збору за подачу позову та 24 817 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Подання заяви до суду.

5. 02.02.2021 (згідно штемпеля поштової установи на конверті) до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Марія" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, заявник вказував на наявність підстав для відшкодування за рахунок відповідача судових витрат понесених, у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" у Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді (по 40 000 грн у суді як першої, так і апеляційної інстанцій).

Розгляд справи судами.

6. 04.03.2021 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду заяву ТОВ "Марія" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Марія" 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 910/6360/20.

7. 13.05.2021 постановою Верховного Суду, серед іншого, скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/6360/20, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду в частині розгляду заяви ТОВ "Марія" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

8. 05.10.2021 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду заяву ТОВ "Марія" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Марія" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді першої інстанції, та 16 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді апеляційної інстанції.

9. Судове рішення мотивовано тим, що, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судових засіданнях, врахувавши заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн (із 40 000 грн заявлених до відшкодування) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та 16 000 грн (із 40 000 грн заявлених до відшкодування) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

10. 29.11.2021 згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес" (пошуковий ідентифікатор № 0113301121104) Фондом державного майна України надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

11. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у цій справі, скаржник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, зазначає, що не було враховано позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 14.01.2019 у справі № 926/26/18.

12. Крім того, Фонд державного майна України вважає, що слід відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-а, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджено фінансовий стан Фонду.

13. Також скаржник звертає увагу, що судом не досліджено наявності заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зроблену до закінчення судових дебатів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду.

А. Щодо суті касаційної скарги.

14. Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника учасника справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку про необхідність стягнення з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Марія" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді першої інстанції, та 16 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді апеляційної інстанції.

17. Судова колегія погоджується з цим висновком суду з огляду на таке.

18. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

22. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

23. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

24. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

25. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

26. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

27. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

28. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

29. Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

30. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

31. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

32. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

33. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

34. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

35. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

36. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

37. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

39. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

40. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

41. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

42. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, ретельно проаналізувавши подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, а також заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги (безпідставність включення деяких видів послуг до переліку наданих адвокатом послуг, неспівпадіння з реально затраченим часом послуг з складання письмових заяв по суті справи та клопотань), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді першої інстанції, та 16 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/6360/20 в суді апеляційної інстанції, відповідно зменшивши заявлений розмір цих витрат (по 40 000 грн у суді як першої, так і апеляційної інстанцій).

43. Наведене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо того, що суди не враховували позицію і доводи відповідача при розгляді питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

44. Суд касаційної інстанції констатує, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а суди повинні у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір цих витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат, що і було зроблено судом апеляційної інстанції у цій справі.

45. Доводи касаційної скарги про недослідження судом апеляційної інстанції заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зробленої до закінчення судових дебатів, є необґрунтованими, оскільки розглянута судом апеляційної інстанції заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу містить вказівку про те, що позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі заявлявся попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, що цілком відповідає положенням статті 124 ГПК України.

46. Посилання скаржника на те, що в кошторисі Фонду не передбачено коштів на забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються судовою колегією, оскільки державою повинні бути встановлені механізми для виконання обов`язку державного органу сплачувати судові витрати.

47. Доводи касаційної скарги про оформлення оскаржуваного судового рішення у формі постанови не є підставою для скасування правильного за змістом судового рішення. Крім того, текст вступної та резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 свідчить, що вона ухвалена у формі додаткової постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

48. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції. Тому касаційна скарга Фонду державного майна України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України за вх. № 11698/2021 залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/6360/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Білоус