Ухвала

від 07.02.2022 по справі 160/14224/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 160/14224/20

адміністративне провадження № К/9901/44006/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів - Білак М.В., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/14224/20 за адміністративним позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро", Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний велетень" про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/14224/20 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин зволікання з повторними зверненнями з касаційними скаргами до суду касаційної інстанції та поданням доказів їх поважності.

На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому заявник просить поновити процесуальний строк.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 20 вересня 2021 року та 28 жовтня 2021 року касаційні скарги повернуто скаржнику та роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Також вказує на те, що в зазначених ухвалах Верховного Суду скаржник вбачає неточності та суперечності. Враховуючи, що вперше касаційну скаргу Міністерством було подано в межах строку на касаційне оскарження, а в подальшому із касаційною скаргою Міністерство зверталося до Верховного Суду без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копій ухвал про їх повернення, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження та відкрити касаційне провадження.

У зв`язку з перебуванням судді Калашнікової О.В. (наказ від 17.11.2021 №84-к) та Білак М.В. (наказ від 11.01.2022 №4-кв та від 28.01.2022 №15-кв) у відпустці питання про можливість відкриття касаційного провадження вирішується в перший день після виходу суддів з відпустки.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з такого.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Першу касаційну скаргу скаржником подано до Верховного Суду 27 серпня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року первинна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень не були належним чином обґрунтовані.

Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її 20 жовтня 2021 року за допомогою засобів поштового зв`язку. Проте ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року вказану касаційну скаргу повторно повернуто, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень повторно не були належним чином обґрунтовані.

Копію зазначеної ухвали Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року скаржник отримав 03 листопада 2021 року, а втретє подав касаційну скаргу 29 листопада 2021 року.

Суд звертає увагу скаржника, що в ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Однак при поданні касаційних скарг скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

При цьому, суд касаційної враховує тривалість пропущеного строку - майже чотири місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України ).

У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/14224/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/14224/20 за адміністративним позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро", Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний велетень" про визнання протиправним та скасування наказу.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО. А. Губська СуддіМ. В. Білак О. В. Калашнікова