Постанова

від 09.02.2022 по справі 420/1963/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2022 року

Київ

справа № 420/1963/19

провадження № К/9901/827/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Іванової Е.А. від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Турецької І.О., Стас Л.В., Шеетенко Л.П. від 25 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

1. Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач листом відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що підстав у наданому проекті землеустрою відсутня підстава для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2. Зважаючи на підстави та предмет позову, а також мотиви, якими суди попередніх інстанцій обґрунтовували рішення, Суду слід відповісти на такі ключові питання: 1) які підстави визначено нормативно-правовими актами для відмови у затвердженні проекту землеустрою, та чи містить ці підстави оскаржуване рішення? 2) яким розпорядчим документом оформлюється рішення при вирішенні питань у відносинах землеустрою? 3) чи є лист про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належним розпорядчим документом суб`єкта владних повноважень, у розумінні нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини? 4) чи належний спосіб захисту порушеного права обрано судами попередніх інстанцій?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) від 29 грудня 2018 року відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України Про адміністративні послуги ;

- визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3590;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3590.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19р.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3590 ОСОБА_1 .

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

6. В оскаржуваному рішенні від 11 березня 2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 не зазначено, вимогам яких законів чи нормативно-правових актів не відповідає проект землеустрою, не зазначено підставу відмови у його погодженні, також не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частинами шостою, восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України.

7. Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

8. Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

9. Суд не взяв до уваги доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

10. Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача, на думку суду, є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України, орієнтовною площею 0,9931 га для ведення особистого селянського господарства на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

13. Протягом строку встановленого абзацом 3 пункту 7 статті 118 Земельного кодексу та статтею 10 Закону України Про адміністративні послуги відповіді від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою отримано ним не було.

14. Не дочекавшись від відповідача відповіді щодо надання чи ненадання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, ним було укладено договір на розробку проекту землеустрою та письмово повідомлено відповідача про початок розробки зазначеного проекту, що підтверджується повідомленням від 05 лютого 2019 року, яке було отримано Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 11 лютого 2019 року.

15. Позивачем за власні кошти розроблено проект землеустрою, погоджено його з суміжними землекористувачами, погоджено з земельним відомством та внесено ділянку до Державного земельного кадастру та відповідно присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:002:3590.

16. Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з відзиву на адміністративний позов Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 29 січня 2019 року № С-86/0-730/0/37-19 було надано відповідь позивачу, у якому зазначено, що на виконання доручень Уряду України Головне управління здійснює заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в тому числі і земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність. Враховуючи вищевикладене, Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17. Ураховуючи те, що позивачу не було відомо про існування вищезазначеної відповіді відповідача від 29 січня 2019 року № С-86/0-730/0/37-19, позивач 22 лютого 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передавання її безоплатно у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України земельну ділянку площею 0,9931 га для ведення особистого селянського господарства на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

18. Листом від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19 позивачу було відмовлено в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зазначено, що в наданому проекті землеустрою відсутня підстава для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

19. Уважаючи протиправною відмову зазначену в листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19 щодо незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваний лист від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19 прийнято Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області з дотриманням вимог чинного законодавства України.

22. Скаржник зазначає що 27 лютого 2019 року на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 від 22 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). Тоді як, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки площею 0,9931 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 надано Головним управлінням 05 вересня 2019 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 420/799/19 (наказ від 05 вересня 2019 року № 15- 5048/13-19-СГ).

23. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не прийнято до уваги той факт, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17 червня 2019 року № 15-3145/13-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3,8161 га, які розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, передані у комунальну власність. До складу земельних ділянок, які Головне управління передало, увійшла земельна ділянка, яку бажав отримати у власність ОСОБА_1 , а тому Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не є розпорядником вказаних земель, та відповідно, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та надати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_1 не може.

24. Також відповідач зазначає, що за результатами перевірки, встановлено, що за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу, який Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не приймався, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3590.

25. Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 серпня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манютою С.В. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,9931 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:3590. Підстава виникнення права власності: наказ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , серія та номер: 15-3899/13-19- СГ, виданий 31 липня 2019 року, видавник: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

26. Таким чином, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3590 за ОСОБА_1 здійснена державним реєстратором всупереч Земельному кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права

27. Згідно із пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

28. Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

29. Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

30. Приписами статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

31. Відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

32. Згідно зі статтею 30 Закону України Про землеустрій погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

33. Частинами першою, шостою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

36. При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України убачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

37. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

38. Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року справа №1640/2592/18 та від 22 жовтня 2020 року справа №808/3083/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 821/146/17.

39. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач, не отримавши відповіді за результатами розгляду питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, скориставшись правом, наданим їй абзацом 2 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, замовив розроблення проекту землеустрою, про що письмово повідомила відповідача.

40. Згідно із висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки від 18 лютого 2019 року № 1717/88-19, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу погоджений експертом державної експертизи.

41. Згодом позивач подав розроблений проект землеустрою на затвердження відповідачу, проте відповідач листом від 11 березня 2019 року № С-2345/0-1454/0/37-19 відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначивши, що в наданому проекті землеустрою відсутня підстава для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

42. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (надалі - Положення).

43. Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

44. Згідно із пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

45. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2013 року за № 742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

46. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або про відмову у затвердженні проекту землеустрою, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.

47. В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

48. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

49. Колегія суддів дійшла висновку, що наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

50. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 420/973/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 1440/1624/18 та від 20 грудня 2021 року у справі № 804/5834/17.

51. Зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не прийняло жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , а лише надіслало йому лист, у якому повідомило про відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, суд касаційної інстанції не перевіряє вказаних у цьому листі підстав відмови, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

52. З огляду на вищезазначене, протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у його затвердженні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Частинами першою-третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

54. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язати відповідача розглянути вказане клопотання із прийняттям за наслідками його розгляду по суті відповідного наказу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3590.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3590 та за результатами такого розгляду прийняти відповідне мотивоване рішення у формі наказу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець