Постанова

від 26.01.2022 по справі 700/317/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 700/317/20

провадження № 61-5406св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року у складі судді Яценко Г. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Єльцова В. О., Василенко Л. І.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (далі - ТОВ Наше Зерно Плюс ), державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання недійним договору оренди землі та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Позов мотивувала тим, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345.

Клопотання зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 30 липня 2019 року за вх. № У-5510/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3041/14-19 СГ про надання

ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачка зазначала, що через свого представника уклала договір із сертифікованим інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_5 відповідно до висновку від 08 листопада 2019 року №15050/82-19.

ОСОБА_1 вказувала, що через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року подала заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області, а до заяви долучила витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 02 січня 2020 року № 23-45/14-20- СГ, яким було відмовлено позивачці у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну.

Позивачка зазначала, що із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 15 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., за земельною ділянкою з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35044123.

Згідно з довідкою, підставою для реєстрації права власності, був наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року №23-3712/14-19-СГ.

З цієї ж інформаційної довідки позивачка дізналася, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50797142 від 24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ: 43184117) (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, номер запису про інше речове право: 35172654. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20 січня 2020 року б/н.

Вважаючи, що накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02 січня 2020 року про відмову позивачці у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі є недійсними, з метою відновлення порушених прав, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГК Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-45/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0345, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6712/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0345) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659960 від 15 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2020 року, запис за номером 35044123;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0345, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50797142 від 24 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35172654;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0345, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада

2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-45/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0345, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року

№ 23-6712/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0345) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659960 від 15 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ОСОБА_2 та припинено усі права та їх обтяження ОСОБА_2 на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2020 року, запис за номером 35044123.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0345, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50797142 від 24 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнано припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35172654.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ТОВ Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Б. А. на користь держави по 840,80 грн судового збору з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після проходження всіх етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою у позивачки виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки, які передбачені чинними нормами законів України, та на які поширюється режим існуючого майна .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишено без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада

2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив про те, що враховуючи, що позивачка з відповідною заявою звернулася раніше ніж ОСОБА_2 , а також те, що її дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України, тобто ОСОБА_2 позбавив позивача на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

01 квітня 2021 року предстаник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог .

Касаційна скарга мотивована тим, що надання одночасно двом особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки не суперечить вимогам чинного законодавства України, так як отримання дозволу є лише стадією процесу безоплатної приватизації земельної ділянки та не гарантує особі чи не визначеному колу осіб набуття такого права у майбутньому. Відповідачем значно раніше за позивача було замовлено розроблення свого проекту землеустрою, погоджено його в установленому порядку та подано на затвердження, тобто відповідачем першим було пройдено всю відповідну процедуру та отримано правомірні очікування і легітимні сподівання на отримання у власність спірної земельної ділянки. Дані обставини безпідставно не були взяті до уваги судами попередні інстанцій. Таким чином, єдиною вирішальною обставиною для вирішення даного спору суди попередніх інстанцій визначили дослідження виключно тієї обставини, хто з фізичних осіб останнього разу першим подав свою заяву на затвердження проекту землеустрою без належного дослідження та правової оцінки попередніх дій та поведінки усіх учасників спірних правовідносин.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16, постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/24410/17, постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17, постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 527/2036/18, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 817/586/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі

№ 688/2908/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня

2020 року у справі № 750/3917/17, постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі

№ 127/93/17-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня

2018 року у справі № 372/51/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду

від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 757/39920/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня

2019 року у справі № 520/17304/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі

№ 805/2857/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 587/2326/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судами неповно досліджено матеріали справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

18 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Лисянського районного суду Черкаської області.

Зупинено виконання рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 27 листопада 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду

від 03 березня 2021 рокув частині стягнення судового збору, а в іншій частині - зупинити дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 27 листопада 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду

від 03 березня 2021 рокудо закінчення касаційного провадження.

11 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345.

Вказане клопотання, зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 30 липня 2019 року за вх.№У-5510/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16 серпня 2019 року №23-3041/14-19 СГ про надання

ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На замовлення ОСОБА_1 , інженером-землевпорядником ФОП

ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із висновку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від

08 листопада 2019 року № 15050/82-19, вбачається, що після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_5

16 грудня 2019 року позивачка через управління надання адміністративних послуг подала заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року

№23-45/14-20-СГ вбачається, що позивачці було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку .

Як вбачається із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2020 року №198447207, що 15 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659960 від 15 січня 2020 року, за земельною ділянкою під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35044123.

Згідно з довідкою підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-3712/14-19-СГ.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2020 року № 198366189 також вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50797142 від

24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди

ТОВ Наше Зерно Плюс (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, номер запису про інше речове право: 35172654. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20 січня 2020 року б/н.

Згідно з довідкою підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року №23-6699/14-19-СГ.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2020 року № 198373610 також вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50816380 від

27 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди

ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, номер запису про інше речове право: 35191019. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20 січня 2020 року б/н.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Судом установлено, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 16 серпня

2019 року, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 липня 2019 року за

вх. № У-5510/0/94-19, та наказом від 16 серпня 2019 року № 23-3041/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Також, 16 серпня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області розглянуто заяву ОСОБА_2 вх. № Б-6009/0/94-19 від 13 серпня 2019 року та наказом № 23-3006/14-19-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер. Зазначене підтверджується Довідкою із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 року № 123/167-18. Вказане також підтверджується даними із проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення наданими як

ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , оскільки в них міститься висновок, що земельні ділянки вже сформовані в НКС (Національній кадастровій системі)

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зміни її цільового призначення із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03) у порядку статті 50 Закону України Про землеустрій , а тому посилання відповідача на те, що ним розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше ніж позивачем правового значення для правильного вирішення цієї справи немає, так як спірну земельну ділянку вже було сформовано та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленим за замовленням відповідача проектом землеустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс 20 зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судами встановлено, що після розроблення проекту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_1 16 грудня 2019 року подала до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідь на яку нею отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з тих підстав, що вказану земельну ділянку вже було передано у власність іншій особі. Разом з тим, ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 19 грудня 2019 року і наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року йому затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність зі зміною цільового призначення.

З огляду на викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно виходили з того, що незважаючи на те, що заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передувала подачі заяви ОСОБА_2 , їй було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з підстав її затвердження ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення .

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає також правильними висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , щодо земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345, так як під час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України, є правовою підставою для визнання оспореного договору оренди землі недійсним.

При таких обставинах обґрунтованими є і висновки судів попередніх інстанцій про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659960 від 15 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ОСОБА_2 та державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50797142 від 24 січня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнано припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0345.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 02 червня

2021 року у справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21), від 17 червня 2021 року у справі № 700/297/20 (провадження № 61-3502св21), від 12 липня 2021 року у справі № 700/294/20 (провадження № 61-3376св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 700/311/20 (провадження № 61-7747св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 700/318/20 (провадження № 61-6443св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 700/319/20 (провадження № 61-10346св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 700/303/20 (провадження № 61-8524св21),

від 01 листопада 2021 року у справі № 700/293/20 (провадження

№ 61-9951св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 700/306/20 (провадження № 61-3594св21), від 03 листопада 2021 року у справі

№ 700/295/20 (провадження № 61-4427св21), від 10 листопада 2021 року у справі № 700/299/20 (провадження № 61-8514св21), від 11 листопада 2021 року у справі № 700/482/20 (провадження № 61-3391св21) та від 24 листопада

2021 року у справі № 700/302/20 (провадження № 61-3355св21).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачений статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв`язку із цим оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог, пред`явлених до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 ,

ТОВ Наше Зерно Плюс про визнання незаконним та скасування наказів

ГУ Держгеокадастру, рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі є обґрунтованими і підстав для їх скасування в цій частині немає.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, пред`явлених до Державного реєстратора виконавчого комітету Мошківської сільської ради Черкаської області Цьопи Б. А., оскільки державний реєстратор є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі

№ 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області,

ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс щодо відведення у власність земельної ділянки, а тому державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопа Б. А. є неналежним відповідачем у цій справі. Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення вимог, пред`явлених до державного реєстратора, хоча за обставинами цієї справи у задоволенні вимог до нього належало відмовити через їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог до державного реєстратора підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Постановив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання недійним договору оренди землі залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду

від 03 березня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов