Ухвала

від 01.02.2022 по справі 202/34801/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 202/34801/13

провадження № 61-70ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Іна Миколаївна, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною довіреності, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2021 року ОСОБА_2 , діюча в інтересах ОСОБА_1 ,засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.

Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 392 ЦПК України, оскільки скаржником не було належним чином зазначено підстави касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Касаційна скарга відповідно до вимог статті 392 ЦПК України містить посилання як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вищевказана норма передбачає, що крім іншого скаржнику необхідно зазначати також норму права, з застосуванням судом апеляційної інстанції якої скаржник не погоджується, а правові висновки Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах не були враховані судом апеляційної інстанції.

Скаржником не було чітко виконано вищевказані дії, не зазначено в повному обсязі підстави касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції за результатами касаційної скарги надає оцінку діям судів попередніх інстанцій щодо застосування цієї норми права у спірних правовідносинах та правовий висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму права, з застосуванням якої не погоджується скаржник, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та на підставі вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш