Постанова

від 09.02.2022 по справі 908/1320/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1320/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Приватного підприємства "ВЛАДІС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 (прийняте суддею Федоровою О.В.) у справі № 908/1320/21

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до відповідача Приватного підприємства "ВЛАДІС"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "ВЛАДІС" про стягнення пені у розмірі 188 849,30 грн. за порушення строків поставки.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21:

- позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до відповідача приватного підприємства "Владіс" про стягнення 188 849,30 грн. задоволено частково;

- стягнуто з Приватного підприємства "ВЛАДІС" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 149 042,90 грн. пені, 2 235,64 грн. судового збору;

- відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 39 806,40 грн.;

- судовий збір у розмірі 597,10 грн. покладено на позивача.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної та повної поставки товару, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.

Оскільки суду надані докази поставки 29.04.2021 відповідачем щебеню в рамках договору №215(5)20УК від 18.05.2020 за видатковими накладними № 3 на суму 290 062,08 грн. та №4 на суму 436 487,04 грн, суд прийшов до висновку про безпідставне нарахування позивачем пені на суму невиконаного зобов`язання у розмірі 1 592 255,81 грн. за період прострочення з 06.04.2021 по 30.04.2021. У зв`язку з чим вимоги про стягнення пені у розмірі 39 806,40 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, судом задоволено вимоги про стягнення пені за період прострочення поставки товару (на суму 2 284 797,29 грн.) з 18.12.2020 по 05.04.2021 у розмірі 149 042,90 грн.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у сумі 39 806, 40 грн. та покладеного на позивача судового збору у сумі 597, 10 грн.

Приватне підприємство "ВЛАДІС" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" посилається на ті обставини, що здійснюючи арифметичний підрахунок, суд допустив помилку у визначенні вартості недоставленої продукції, зазначивши 869 706,69 грн, замість 865 706,69 грн, яка залишилась непоставленою станом на 29.04.2021 (2 284 797,29 грн - 692 541,48 грн - 290 062,08 грн - 436 487,04 грн = 865 706,69). Крім того, суд в оскаржуваному рішенні (арк. 5) невірно зазначив період нарахування з 06.04.2020 по 29.09.2021. Оскільки в позовній заяві Позивач зазначив період нарахування пені з 18.12.2020- по 30.04.2021, суд фактично зменшив період нарахування пені, за який позивач просив стягнути у позовній заяві.

Апелянт зазначає, що 06.04.2021 відповідач частково поставив продукцію вартістю 692 541,48 грн, отже, залишок непоставленої продукції за Договором (станом на 06.04.2021) склав 1 592 255,81 грн (наступна поставка 29.04.2021).

29.04.2021 відповідач частково поставив продукцію вартістю 726 549,12 грн, отже, залишок непоставленої продукції за Договором (станом на 29.04.2021) склав 865 706,69 грн.

Враховуючи вищезазначені поставки продукції за Договором, позивачем здійснюється наступний розрахунок пені:

- 1 592 255,81 грн х 0,1% х 23 днів (з 06.04.2021 по 28.04.2021) = 36 621,89 грн;

- 865 706,69 грн х 0,1% х 2 днів (з 29.04.2021 по 30.04.2021) = 1 731,41 грн.

Загальна сума дорівнює 38 353,10 грн.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення суд, з врахуванням встановлених обставин справи, безпідставно відмовив у стягненні пені в розмірі 38 353,10 грн.

Крім того, оскільки суд допустив помилку у визначенні розміру суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і сума судового збору, що стягнута з позивача, також судом невірно розрахована.

Приватне підприємство "ВЛАДІС" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що станом на 14 червня 2021 року за позивачем обліковується основна заборгованість за поставлений товар в сумі 1419090,6грн.

Відповідач зазначає, що неодноразово повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання поставки у повному обсязі у зв`язку з запровадженими карантинними заходами. Підприємство-виробник не мало можливості забезпечити видобування та постачання щебеню в адресу ПП "Владіс". Окрім того, станом на перший квартал 2021р., всі вантажні судна були задіяні у Національному проекті "Велике будівництво" - масштабна розбудова інфраструктури України, здійснюється перевезення щебеню, піску та іншого матеріалу для будівництва об`єктів.

Отже, відповідач не міг поставити вказану продукцію, оскільки вирішувалось питання з покупцем про змінення умов договору, а саме зміну виробника продукції (додаткова угода №2). Відразу після підписання додаткової угоди ПП "Владіс" розпочало постачання продукції яку перевезено річковим транспортом. Також скаржник зазначає, що зобов`язання за договором вже виконані на 80%, тобто майже всі.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Сторони у справі не надали відзиви на апеляційні скарги.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВЛАДІС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників провадження у справі; об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВЛАДІС" з раніше поданою апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21.

7.Встановлені судом обставини справи.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція (покупець) та Приватне підприємство "Владіс" (постачальник) уклали Договір поставки продукції № 215(5)20УК/53-121-01-20-09400 від 18.05.2020 (підписаний сторонами 29.05.2020).

Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти й оплатити продукцію, визначену п. 1.1 Договору на загальну суму 2 284 797,29 грн. (в т.ч. ПДВ 380 799,55 грн.).

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк поставки продукції: червень-серпень 2020.

28.08.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою погоджено п. 1.2 Договору у наступній редакції Строк поставки: червень - жовтень 2020 року .

Додатковою угодою №2 до договору від 30.03.2021 сторони погодили пункт 1.1 договору викласти у новій редакції. Пункт 4.1 договору викласти у наступній редакції: "Поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад), вантажоодержувач ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад), відповідно до правил Інкотермс 2010".

Відповідач зобов`язання щодо поставки товару в обумовлені договором строки виконав частково, а саме

06.04.2021 згідно видаткової накладної №2 поставив на адресу позивача товар вартістю 692 541,48 грн.,

29.04.2021 згідно видаткових накладних №3 та №4 поставив позивачу товар на суму 290 062,08 грн. та на суму 436 487,04 грн.

внаслідок чого невиконаними залишилися зобов`язання щодо поставки товару на суму 865 706,69 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції по якій допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання по день його фактичного виконання.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 18.12.2020 по 30.04.2021 у розмірі 188 849,30 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи узгоджені сторонами умови оплати та поставки товару, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 31.10.2020 включно.

Проте, товар було поставлено 06.04.2021 та 29.04.2021 лише частково на загальну суму 1 419 090, 60 грн., що підтверджується вищенаведеним видатковими накладними.

За порушення строків поставки товару або недопоставку продукції відповідно до п. 7.2. Договору постачальник сплачує покупцю, зокрема, пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції по якій допущено прострочення поставки за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок з урахуванням здійснених часткових поставок та з урахуванням заявленого позивачем періоду, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі заявленої до стягнення пені у розмірі 188 849,30 грн., оскільки не зважаючи на допущені позивачем помилки при розрахунку, заявлена до стягнення пеня є меншою, ніж правильно розрахована (287 369, 19 грн.):

з 18.12.2020 по 05.04.2021 від суми прострочення 2 284 797, 29 грн. розмір пені становить 249 042, 90 грн.

з 06.04.2021 по 28.04.2021 від суми прострочення 1 592 255, 81 грн. розмір пені становить 36 621, 88 грн.

з 29.04.2021 по 30.04.2021 від суми прострочення 865 706, 69 грн. розмір пені становить 1 731, 41 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасної та повної поставки товару за договором, колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування та стягнення з відповідача пені у сумі 188 849,30 грн. за загальний період прострочення з 18.12.2020 по 30.04.2021.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені за період 06.04.2021-30.04.2021, оскільки суд першої інстанції не був позбавлений можливості виправити помилки у розрахунку позивача за цей період.

Окрім того, суд першої інстанцій навів у мотивувальній частині взаємовиключні висновки щодо стягнення пені зазначивши, що задоволенню підлягають лише вимоги по стягнення пені за період з 18.12.2020 по 05.04.2021 у сумі 149 042, 90 грн. (два останні абзаци на стор. 5 рішення) та вказавши, що оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 188 849, 30 грн. пені за період з 18.12.2020 по 29.04.2021 підлягають задоволенню (абзац 3 на стор. 5 рішення). При цьому у резолютивній частині рішення зазначено про задоволення пені у сумі 149 042, 90 грн. та відмову у задоволенні 39 806, 40 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Наявність прострочення позивача з оплати поставленого товару не є предметом даного спору та не впливає на його вирішення. За наявності таких обставин відповідач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду в окремому провадженні. Те ж саме стосується і взаємовідносин відповідача та виробника продукції.

Стосовно посилань відповідача на неможливість своєчасно виконати умови договору, у зв`язку з введенням карантину на території України, вирішенням питання з покупцем про зміну виробника продукції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірний договір підписаний сторонами в період дії карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 р. №530-IX до переліку форс-мажорних обставин, визначених у ст. 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" було включено карантин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

З огляду положення ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, очевидним є те, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину, не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та невиконанням нею зобов`язань.

З зазначеного слідує, що на момент укладання договору поставки відповідач був обізнаний про введення карантину та обмеження дій деяких господарчих підприємств та свідомо зобов`язався виконати поставку товару на умовах, взаємно визначених учасниками правочину. Погоджуючи додатковою угодою № 2 зміну виробника продукції сторони, у свою чергу, не продовжували попередньо визначені строки поставки.

Жодних належних доказів того, що діяльність виробника призупинялась, а транспортування товару було неможливим, окрім власних листів, відповідач не надав.

Окрім того, за положеннями статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню; апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні пені у сумі 39 806, 40 грн., як таке, шо у цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині та нового розподілу судових витрат за подання позову.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача; судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги позивачем підлягають стягненню з відповідача на користь позивача; судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем підлягають віднесенню на останнього.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВЛАДІС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 скасувати в частині відмови у стягненні пені у сумі 39 806, 40 грн. та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення вимог з покладенням судового збору за подання позову на відповідача.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 у справі № 908/1320/21 викласти у наступній редакції:

" 1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до відповідача Приватного підприємства "Владіс" про стягнення 188 849,30 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВЛАДІС" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 35, ідентифікаційний код 31312734) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) пеню у сумі 188 849 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 30 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 74 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили."

Стягнути з Приватного підприємства "ВЛАДІС" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 35, ідентифікаційний код 31312734) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги Приватного підприємства "ВЛАДІС" віднести на апелянта.

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов