Рішення

від 01.02.2022 по справі 904/6965/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022м. ДніпроСправа № 904/6965/21 за позовом Керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, с. Миколаївка Дніпропетровської області

до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та ії повернення

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Маціюк В.М., представник

Від відповідача-2: Межена О.В., адвокат

Від прокуратури: Бойко Т.М., прокурор відділу прокуратури, Риженко В.О., прокурор відділу прокуратури

С У Т Ь С П О Р У :

У серпні 2021 року керівник Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким, з урахуванням заяв про зміну предмета позову від 02.09.2021 та від 06.09.2021 (вх. №43399/21, а.с.2-5 том 2), просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-533/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0962 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649229;

- скасувати державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути земельну ділянку загальною площею 5,0962га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області.

Також прокурор просить поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказав на те, що звернення з цим позовом спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, в порушення земельного законодавства Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, а тому оскаржуване розпорядження про передачу спірної земельної ділянки в оренду, на підставі якого в подальшому був укладений договір оренди, прийнято з перевищенням повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України. У зв`язку з тим, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось, а тому визначення орендної плати за земельну ділянку без проведення її нормативно грошової оцінки, є порушенням чинного законодавства та, відповідно, підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Марковим Д.О. 29.01.2016, із зобов`язанням ФОП Маркова Д.О. повернути земельну ділянку на користь Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Позивач, Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області просить прийняти рішення відповідно чинного законодавства. При цьому посилається на те, що не має достатніх фактів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка віднесена до земель резервного фонду.

Відповідач-1, Петропавлівська районна державна адміністрація, відзиву на позовну заяву не надала.

Відповідач-2, Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександровича, проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:

- прокурором не надано доказів належності спірної земельної ділянки до земель резервного фонду. З наданих до позовної заяви доказів не вбачається, яким чином встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 №004503, спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані КСП у постійне користування. Державний акт на право постійного користування землею не встановлює межі земель резервного фонду та не може вказувати на належність до них спірної земельної ділянки. Крім того, Державний акт від 21.05.1997 втратив свою чинність узв`язку з припиненням КСП ім. Чкалова своєї діяльності і не може слугувати доказом порушення чинного законодавства з боку відповідачів. Відповідач -2 посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 368/548/16-ц від 26.08.2020;

- прокурор безпідставно посилається на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 №004503, серії І-ДП, спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу Дмитрівської сільської ради із земель, які були передані КСП у постійне користування. На думку відповідача-2, акт перевірки вимог земельного законодавства за спірним об`єктом від 31.08.2017 №193-ДК/245/АП/09/01/-17 не може бути визнано судом належним доказом. Відповідно до Акту не підтверджено факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012 до не витребуваних паїв. Позивач стверджує, що перевірку проведено в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 06.07.2017. Однак на даний час не існує вироку суду, який набрав би законної сили;

- на час укладення спірного договору, нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, проте Петропавлівською РДА визначено розмір орендної плати, виходячи з вартості земельної ділянки та з урахуванням положень Податкового кодексу України, яким регламентовано визначення орендної плати з урахуванням нормативно грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь та коефіцієнта індексації. Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.12.2018 № 605 "Про внесення змін до Додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1471/32923, відповідачем-2 отримано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.06.2021, тобто до відкриття провадження у справі. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на дату подання позову складає 123337,35грн. З огляду на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного договору оренди, ФОП Марков Д.О. не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним та, відповідно, повернення спірної земельної ділянки державі;

- відповідач-2 вважає, що прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском позовної давності, строк позовної давності сплинув 19.11.2018. Прокурор не наділений повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку позивача, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду;

- посилаючись на приписи статті 23 Закону України " Про прокуратуру", відповідач-2 вказує на те, що прокурор не звертався до Миколаївської сільської ради з вимогою про усунення стверджувальних порушень законодавства, при цьому, його лист від 11.06.2021 фактично є запитом на отримання інформації. Відповідь Миколаївської сільської ради є запереченням підстав звернення прокурора з позовом до суду.

У письмових поясненнях від 18.10.2021 (а.с.36-46 том 2) прокурор стверджує, що земельна ділянка площею 102,672 га належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради, і не є такою, що складається з не витребуваних паїв. У лютому 2008 року відбувся протиправний поділ земельної ділянки площею 102,672га на 22 окремі земельні ділянки та внесені неправдиві відомості до офіційних документів. У зв`язку з чим і було розпочато досудове розслідування за фактом внесення службовими особами Петропавлівської РДА недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених (не витребуваних) паїв. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, однак має враховуватись в землях резервного фонду, а не в землях невизначених (не витребуваних) паїв. Стосовно висновків, закріплених в Акті перевірки від 31.08.2017 прокурор зазначає, що станом на теперішній час цей Акт не оскаржувався, є чинним, а висновки, викладені в ньому мають доказове значення. Прокурор заперечує проти посилань відповідача-2 на положення Податкового кодексу України, що регламентують визначення розміру орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь та коефіцієнта індексації, вважає, що ці положення у даному випадку не можуть бути застосовані. Відповідно до Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов`язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. У даному випадку технічна документація з нормативної грошової оцінки, радою не затверджувалася.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 справу № 904/6965/21 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.08.2021.

20.08.2021 від Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до господарського суду надійшла заява, якою просить замінити позивача - Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області на Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в інтересах Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

З 20.08.2021 підготовче засідання відкладено на 02.09.2021.

02.09.2021 прокурор надав пояснення на клопотання виконавчого комітету Миколаївської сільської ради про заміну позивача, просив відмовити в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 відмовлено Виконавчому комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в задоволенні заяви про заміну позивача - Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області; продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/6974/21 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 19 жовтня 2021 року.

11.10.2021 прокурор надав пояснення в порядку ст. 169 ГПК України (а.с. 21-31 том 2).

19.10.2021 Миколаївська сільська рада надала клопотання про долучення до матеріалів справи копію договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.05.2003 між Марковим О.Я. та Петропавлівською райдержадміністрацією (а.с.49-55 том 2).

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2021, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. на лікарняному.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 повідомлено учасників справи про призначення наступного підготовчого засідання на іншу дату після повернення судді з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 призначено підготовче засідання на 16 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 16.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 09.12.2021.

09.12.2021 відповідач-2 надав клопотання про долучення до матеріалів справи постанову про закриття кримінального провадження від 31.03.2021 (а.с.87-92 том 2).

З 09.12.2021 оголошувалась перерва до 12.01.2022, з 12.01.2022 до 01.02.2022.

25.01.2022 до господарського суду надійшло клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 42 від 21.01.2022.

Позивач у судове засідання не з`явився, явку повноважних представників не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду № 4930019411941 міститься в матеріалах справи).

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

За наслідком судового засідання 01.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У 1997 році на замовлення Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.4.4 та п. 1.5 технічної документації за КСП ім. Чкалова надано на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду та зазначено, що землі резервного фонду є державною власністю та використовуються за цільовим призначенням.

14.05.1997 Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області прийнято рішення, яким затверджено науково-технічну документацію згідно з протоколом зборів КСП ім. Чкалова № 2 від 30.04.1997, у відповідності до цільового призначення на території господарства виділені категорії земель, зокрема, землі державного резервного фонду площею 263,7 га та передано: у колективну власність 5537,8 га земель, із них в населених пунктах 6,8 га; в постійне користування 616,2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263,7 га.

21.05.1997 на підставі вищевказаного рішення Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області КСП ім. Чкалова видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 004503, відповідно до якого підприємству надано у постійне користування 616,2 га, з них: державний резервний фонд 263,7 га (а.с. 30-31 т.1).

Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616,2 га, яка передається у постійне користування КСП ім. Чкалова, складається в тому числі, із земель державного резервного фонду - 263,7 га, земель лісового фонду - 135,3 га, земель природоохоронного фонду - 161,8, земель водного фонду - 55,4 га.

Згідно наявних у справі графічних матеріалів, передана КСП ім. Чкалова в постійне користування ділянка, в частині площі 263,7 га земель резервного фонду, поконтурно складається з полів площею 106,7 га, 72,9 га, 26,8 га, 57,3 га.

У 2000 році на замовлення КСП ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею, а також схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області. У вказаній схемі визначено місце розташування земель КСП ім. Чкалова, зокрема, і земель резервного фонду, до складу яких входить і спірна земельна ділянка (а.с. 62-63 т.1).

19 квітня 2000 року Дмитрівською сільською радою прийнято рішення № 101-17/ХХІІІ "Про надання дозволу на обмін земельними ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду", яким вирішено при розробці схеми поділу земель колективної власності КСП ім. Чкалова врахувати обмін земель колективної власності і резервного фонду Дмитрівської сільської ради (п.2 рішення), а.с.58 том 1.

Обмін земель колективної власності був врахований при розробці Схеми поділу - земельні ділянки резервного фонду площами 106,7га та 72,9га були розпайовані (відомість поділу земель, що паюються на частки (паї) КСП ім. Чкалова міститься в матеріалах справи). Проте факт обміну земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8га та 57,3га відсутній. На схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка складається з 4 карт, спірна земельна ділянка знаходиться у нижній правій частині загальної карти білого кольору і позначена номерами 57,3 та 26,8 з написом "резервний фонд". Тобто, в картографічних матеріалах (Схемах поділу) ці земельні ділянки зазначені землями резервного фонду Дмитрівської сільської ради.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд) (ч. 4 ст. 25 Земельного кодексу України) .

За приписами ч.ч. 10,11 ст. 25 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 - на час видачі Державного акту) сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Як зазначено прокурором в позовній заяві, у 2002 році КСП ім. Чкалова припинило свою діяльність. На момент припинення діяльності земельні ділянки, що входять до земель державного резервного фонду мали бути передані до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району.

Разом з тим, земельна ділянка площею 102,672га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, була поділена на 22 земельні ділянки та обліковані як нерозподілені (невитребувані) паї та, відповідно до договору від 15.05.2003, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Марковим О.Я., передана останньому в оренду на два роки сім місяців.

На підставі розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації № 109-р-05 від 26.01.2006 ПП Маркову Олександру Яковичу передано в оренду земельну ділянку площею 102,672 га, про що між Марковим О.Я. та Петропавлівською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі, в п. 1.1. якого зазначено, що вказана земельна ділянка надається в строкове платне користування як земельна ділянка з не витребуваних паїв Дмитрівської сільської ради (а.с. 35-36 т.2).

Вказані вище обставини підтверджуються документами, які містяться у реєстраційній справі 2006 року щодо надання приватному підприємцю Маркову О.Я. земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, а саме: викопіюванням плану розташування земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а також схемою розподілу спірної земельної ділянки, масштаб 1:25000, затвердженою головою Петропавлівської районної державної адміністрації, головою Дмитрівської сільської ради, начальником Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів та приватним підприємцем Марковим О.Я.

24 грудня 2015 року головою Петропавлівської районної державної адміністрації видано Розпорядження № Р-533/0/350-15 від 24.12.2015, яким:

- затверджено ФОП Маркову Дмитру Олександровичу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №1012 площею 5,0962 га з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради;

- надано ФОП Маркову Дмитру Олександровичу в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради;

- встановлено розмір орендної плати 4% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с.25 т.1).

На підставі вказаного розпорядження №Р-533/0/350-15 від 24.12.2015 між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Орендодавець, відповідач-1) та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки від 29.01.2016 (а.с.26-29 т.1).

За умовами пп. 2.1.-3.2. цього договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі невитребуваних паїв), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. В оренду передана земельна ділянка загальною площею: 4,7018 га - ріллі; кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1021.

Пунктами 4.1. 4.2. передбачено, що договір укладено строком на 30 років. Термін оренди та площу орендованої земельної ділянки може бути зменшено у разі отримання власниками невитребуваних паїв державних актів на право власності на земельні ділянки (за письмовим повідомленням орендодавця).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, встановлюється відповідно до ст.ст. 272,288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Петропавлівському району.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2 договору земельна ділянка передана в оренду із земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.01: - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.3. договору передачу земельної ділянки в оренду здійснено на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації 24.12.2015 №Р-533/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

У відповідності з п.8.1. договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації речового права оренди (п.14.1. договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін, зареєстровано 12.03.2016, відповідно є таким, що набрав чинності з наведеної дати.

Відповідно до листа Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів № 7/09-309 від 08.02.2008 (а.с. 43 т.1), згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 102,672 га ріллі, яка пропонується для надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва враховується в землях запасу Дмитрівської сільської ради. Шифр рядка згідно форми 6зем - 94 - землі запасу. Земельна ділянка правами третіх осіб не обтяжена, до цього часу нікому не була продана, не подарована, у спорі і під забороною відчуження не перебуває.

Відповідно до Інформації Петропавлівської районної державної адміністрації від 29.12.2017 №2440/0/349-17 нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді у ФОП Маркова Д.О. загальною площею 102,672 га, до складу якої входить і земельна ділянка площею 5,0962га не проводилася, технічна документація не виготовлялася (а.с.76 том 1).

06.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42017041880000033 та розпочато досудове розслідування за фактом внесення службовими особами Петропавлівської районної державної адміністрації недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв до офіційних документів, а саме: до розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації та договорів оренди землі, що стало підставою для незаконної, за межами конкурентних засад, передачі в оренду фізичній особі-підприємцю Маркову Д.О. земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (а.с.78 том 1) .

31.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в тому числі, щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012, про що складено акт № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 (а.с. 68-69 т.1).

За результатами перевірки встановлено, що на підставі розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" спірну земельну ділянку, в тому числі, було передано в оренду фізичній особі-підприємцю Маркову Д.О., у зв`язку з чим, укладено договори оренди земельної ділянки від 29.01.2016 на 30 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області; на час проведення перевірки Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області не підтверджено факт віднесення, в тому числі, спірної земельної ділянки до невитребуваних паїв; згідно з наявною інформацією, запитувані земельні ділянки не відносились до невитребуваних паїв, внаслідок чого вищезазначені розпорядження видані з порушенням вимог ст. 122 Земельного кодексу України.

03.10.2017 Петропавлівська районна державна адміністрація направила Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист (а.с.70 т.1), в якому посилалась на те, що останньою встановлено порушення передачі земельних ділянок в оренду, у зв`язку з чим, для з`ясування обставин, просила Управління надати копії документів, які спростовують віднесення, в тому числі спірної земельної ділянки, до невитребуваних паїв.

На вказаний вище лист 11.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь про те, що в рамках проведення заходів державного контролю встановлено, що земельні ділянки на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в тому числі, з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012, не відносяться до невитребуваних паїв, оскільки Петропавлівською районною державною адміністрацією під час передачі земельних ділянок було затверджено землевпорядну документацію з висновками Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів № 7/09/307 від 08.02.2008, відповідно до яких оформлення права відбувалося за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 71 т.1).

Листом № 35/308-18 від 23.03.2018 (а.с. 72-73 т.1) відділ у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надав до відома Павлоградській місцевій прокуратурі службовий лист спеціалістів відділу про доцільність віднесення земельної ділянки площею 102, 672 га до земель резервного фонду, відповідно до якого працівники відділу повідомили про наступне.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею № 004503 від 21.05.1997 КСП ім. Чкалова було передано у постійне користування 263,7 га земель резервного фонду, в тому числі поконтурно: 106,7 га, 72,9 га, 26,8 га. 57,3 га. На кожному з етапів приватизації КСП ім. Чкалова проводились обміни земельними ділянками колективної власності та резервного фонду, уточнення кількості громадян, які мають право на одержання земельної частки (паю), та уточнення площ орних угідь, що підлягають паюванню. Так, зокрема, про здійснення обміну земель колективної власності КСП ім. Чкалова та земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради свідчить рішення № 101 сільської ради від 19.04.2000 "Про надання дозволу на обмін земельними ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду". Цей обмін був врахований при розробці схеми поділу - земельні ділянки резервного фонду площами 106,7 га та 72,9 га були розпайовані. Але факт обміну земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8га та 57,3 га відсутній та в картографічних матеріалах (схемах поділу, розроблених в 2000 році) ці земельні ділянки зазначені землями резервного фонду Дмитрівської сільської ради. Виходячи з вищенаведеного, відділ вважає, що земельні ділянки площами 26,8 га та 57,3 га (на даний момент враховуються в земельному масиві загальною площею 102,6720 га) станом на 20.03.2018 доцільно віднести до земель резервною фонду Дмитрівської сільської ради.

Листом № 01-07/553 від 15.05.2018 ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило, що у 2000 році було розроблено технічну документацію та схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району. Додані експлікації повністю відповідають картографічним матеріалам, які містяться у технічній документації, зокрема і за земельним ділянкам за номерами 57.3 та 26.8. Зміни та доповнення до технічної документації не вносились (а.с.85 том 1).

Прокурор просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" від 24.12.2015 № Р-533/0/350-15, як таке, що видано без достатніх повноважень. Повноваження щодо передачі земельних ділянок, що відносяться до земель резервного фонду належить виключно центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Також прокурор вказує, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось, а тому визначення орендної плати за земельну ділянку без проведення її нормативно грошової оцінки, є порушенням чинного законодавства.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин законності прийняття головою Петропавлівської районної державної адміністрації розпорядження № Р-533/0/350-15 від 24.12.2015 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради", наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки позивачу.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації.

Обгрунтовуючи вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації прокурор зазначає, що розпорядження видано без достатніх повноважень. Повноваження щодо передачі земельних ділянок, що відносяться до земель резервного фонду належить виключно центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті: індивідуального дачного будівництва (пп. 3,4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015).

Згідно пункту 31 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п.1. п.п.13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також в порядку обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст.3 Закону).

Відповідно до ст. 13 цього Закону (в редакції станом на дату прийняття спірного розпорядження) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду (п.12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" №122 від 04.02.2004).

Установлено, що земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить й спірна земельна ділянка, є одним цілісним земельним масивом та відноситься до земель державної форми власності, та не була віднесена до невитребуваних паїв. Те, що в подальшому ця земельна ділянка була поділена на 22 земельні ділянки, які обліковані як нерозподілені (не витребувані), не змінює її правового статусу.

Таким чином, Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) паїв. Відповідно, передача земельної ділянки в оренду без проведення торгів відбулася незаконно.

Не зважаючи на те, що Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в порушення земельного законодавства, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.

У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У пункті 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 зазначено, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Суд звертає увагу, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації не є ефективним способом захисту, адже дане розпорядження не є правовстановлюючим документом, а задоволення такої вимоги не призведе до відновлення прав позивача, зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди - п.47 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №925/642/19 від 02.02.2021.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Водночас слід наголосити, що виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки хоча й здійснюється заявником (відповідачем-2) з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки (подібні висновки містяться, зокрема у п.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц).

При цьому, позивач (прокурор) у межах розгляду справи про повернення земельної ділянки вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною зокрема, у постановах від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №925/642/19 від 02.02.2021 зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації задоволенню не підлягають.

Крім вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Вимога мотивована тим, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось, а тому визначення орендної плати за земельну ділянку без проведення її нормативно грошової оцінки, є порушенням чинного законодавства та, відповідно, підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Марковим Д.О. 29.01.2016, із зобов`язанням ФОП Маркова Д.О. повернути земельну ділянку на користь Миколаївської сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вказаних норм, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (частина друга статті 135 Земельного кодексу України).

Таким чином, частина друга статті 134 Земельного кодексу України та інші законодавчі акти у редакції, чинній на день укладення оспорюваного договору не передбачали можливості передачі спірної земельної ділянки, з урахуванням встановленого судом статусу землі, поза процедурою земельних торгів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у п. 70 постанови № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс) від 29 вересня 2020 року.

Відповідно до пунктів "б", "ґ" статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам (п.п.74-77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 688/2908/16-ц від 29.09.2020).

Водночас, у даній справі земельні торги проведені не були.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому, відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України, є нікчемним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)).

За таких обставин, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 29.01.2016 задоволенню не підлягає.

Щодо вимог прокурора про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на земельну ділянку та повернення земельної ділянки Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є нотаріус.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов висновку про те, що зайняття земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України треба розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, не пов`язане з позбавленням правомочності володіння.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3773/16-ц.

Так, 12.03.2016 о 10:33:08 державним реєстратором Петропавлівського районного управління юстиції Руденок Ю.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28690835.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.02.2021, підставою для державної реєстрації є: договір оренди землі, серія та номер №б/н, виданий 29.01.2016, видавник - Петропавлівська РДА; ФОП Марков Д.О.; рішення місцевого органу державної виконавчої влади, серія та номер № Р-533/0/350-15, виданий 24.12.2015 Петропавлівською РДА.

З наведеного вбачається, що речове право Маркова Д.О. зареєстровано в реєстрі, а фактичне користування земельною ділянкою відбувається на підставі договору оренди, який є нікчемним.

Отже у даному випадку ефективним способом захисту є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на вказану земельну ділянку та повернення такої ділянки.

При цьому, враховуючи положення п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, повернення спірної земельної ділянки має відбуватися на користь Миколаївської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Щодо юридичної кваліфікації спірних відносин суд зазначає таке. Згідно принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на земельну ділянку та повернення земельної ділянки Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи відповідач-2 заявив про застосування позовної давності, подав відповідну заяву.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З огляду на те, що в задоволенні вимог прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору відмовлено, позовна давність в цій частині застосуванню не підлягає. В частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, позовну давність не пропущено, такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав позивача.

Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд звертає увагу на наступне.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді, було предметом вирішення виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду, яка в постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 сформулювала наступні правові висновки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, 11.06.2021 прокурор звернувся до Миколаївської сільської об`єднаної територіальної громади з листом №04/64-887вих-21, яким повідомив про виявлені порушення вимог законодавства під час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору оренди щодо земельної ділянки, яка належить до земель відповідної територіальної громади.

З урахуванням викладених у листі обставин, прокурор просив у строк до 18.06.2021 року надати повідомлення чи вживалися Миколаївською сільською об`єднаною територіальною громадою заходи цивільно-правового характеру на захист порушених інтересів, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

14.06.2021 Миколаївська сільська рада повідомила, що заходи цивільно-правового характеру, про які йдеться в листі прокурора радою не вживалися, через те, що з наявних у Миколаївської сільської ради документів, не вбачається порушення інтересів держави.

З урахуванням наведених вище обставин, слід дійти висновку, що Миколаївська сільська рада, яка одержала вичерпну інформацію про стверджувані прокурором порушення інтересів держави з повідомленням від 11.06.2021, в розумний строк самостійно не звернулась з позовом до суду, що достатньою мірою свідчить про його бездіяльність та підтверджує існування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Під час звернення до суду прокурором сплачено судовий збір у сумі 6810,00грн згідно платіжного доручення №2173 від 26.07.2021 та 2270,00грн згідно платіжного доручення № 42 від 21.01.2022 (заявлено 4 вимоги немайнового характеру).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2 - Маркова Д.О. в сумі 4540,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,0962 га, кадастровий номер1223881500:02:001:1012, розташована на території Дмитрівської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, проведену за фізичною особою - підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення № 28690835 від 12.03.2016 державного реєстратора Руденок Юлія Петрівна Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на вказану земельну ділянку (номер запису про речове право 13649229).

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку загальною площею 5,0962га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський (Петропавлівський) район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 182, ідентифікаційний код 04339066), видати наказ.

В задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації № Р-533/0/350-15 від 24.12.2015 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.03.2016 - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА228201720343160001000000291, ідентифікаційний код 02909938) 4540,00 грн. витрат зі сплати судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.02.2022

Суддя Н.М. Євстигнеєва