Рішення

від 08.02.2022 по справі 904/9092/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9092/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "Ілна", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 237 409, 27 грн. за договором поставки

Представники:

Від Позивача: Замараєв М.Г., представник

Від Позивача: Грабовський Д.С., представник

Від Відповідача: Вороненко А.А., представник

Від Відповідача: Снітько Н.Є., представник

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне підприємство "Ілна" про стягнення заборгованості у розмірі 237 409,27 грн. за договором №17026 від 22.09.2017, яка складається з: 140 926,75 грн. - основного боргу, 28 309,00 грн. -пені, 1 032,78 грн. - 3% річних, 16 162,74 грн. - інфляційних втрат, 50 978,00 грн. - штрафу.

Ухвалою від 25.11.2021 позовну заяву залишено без руху.

21.12.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи на 24.01.2022.

04.01.2022 відповідач надав відзив на позов.

20.01.2022 позивач надав відповідь на відзив.

20.01.2022 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

24.01.2022 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.02.2022.

08.02.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

08.02.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне підприємство "Ілна" укладено договір №17026 від 22.09.2017 (далі - договір).

На виконання умов договору позивач поставив товар та надав послуги на суму 156 651,12 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 466 від 17.02.2020 на суму 19 167,72 грн.;

- актом надання послуг № 467 від 17.02.2020 на суму 3 933,00 грн.;

- видатковою накладною № 642 від 28.02.2020 на суму 51 295,32 грн.;

- актом надання послуг № 643 від 28.02.2020 на суму 10 707,00 грн.;

- видатковою накладною № 1359 від 18.05.2020 на суму 17 791,08 грн.;

- актом надання послуг № 1360 від 18.05.2020 на суму 3 693,00 грн.;

- видатковою накладною № 1412 від 18.05.2020 на суму 999,60 грн.;

- видатковою накладною № 1440 від 01.06.2020 на суму 24 242,10 грн.;

- актом надання послуг № 1441 від 01.06.2020 на суму 5 074,50 грн.;

- видатковою накладною № 1877 від 27.07.2020 на суму 16 444,80 грн.;

- актом надання послуг № 1878 від 27.07.2020 на суму 3 303,00 грн.

Відповідач вартість поставленого товару сплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 140 926,75 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 28 309,00 грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 16 162,74 грн.;

- 3% річних за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 1 032,78 грн.;

- штраф 10% на суму 50 978,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що згідно укладеного між сторонами договору № 17026 від 22.09.2017 покупець здійснював закупку матеріалів для виробництва та транспортував одразу на адресу виробництва постачальника. Постачальник повинен подавати звіт про використання давальницької сировини покупцеві, але такий звіт був наданий покупцеві лише 29.11.2017.

Оскільки у відповідача відсутні документи про фактичне використання сировини, він змушений виставити давальницьку сировину, яку оплачено, як борг позивача перед відповідачем у розмірі 389 477,02 грн.

Постачальник відправив лист-вимогу № 101 від 07.10.2021, який покупець отримав 15.10.2021 з вимогою про погашення заборгованості. В свою чергу, відповідач надав відповідь на вимогу з проханням переглянути Акти по двом договорам та зробити перерахунок заборгованості.

Відповіді на лист позивач не надав.

Відповідач зазначає, що 25.03.2019 між сторонами підписаний також договір № 7, за яким утворилась заборгованість на користь відповідача у розмірі 22 400,00 грн.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що, відповідно до положень договору позивач не має зобов`язання перед відповідачем щодо подачі звіту про використання давальницької сировини, відповідач не надавав претензії чи запиту щодо використання або наявних залишків давальницьких матеріалів за весь час співробітництва.

Крім того, позивач зазначив, що не має документів, які б підтверджували передачу давальницьких матеріалів від відповідача, а останній не надав ні суду, ні позивачу копії документів, які б підтверджували, що давальницькі матеріали на суму 389 477,02 грн. були передані. Отже суму, на яку посилається відповідач є нез`ясованою та неприйнятною.

Також позивач зазначив, що правовідносини за договором № 7 від 25.03.2019 не є предметом позову по справі № 904/9092/21.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначив, що позивач повинен надати звіт про використання давальницької сировини та в позасудовому порядку з підписанням додаткової уоди врегульвати спір.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, до предмету доказування у даній справі у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору в частині розрахунків за поставлений товар; наявність або відсутність підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне підприємство "Ілна" (далі-покупець) укладено договір №17026 від 22.09.2017 (далі-договір).

Предмет договору. Предметом цього договору є виготовлення та поставка продукції (товарів) (далі - товар).

За цим договором постачальник зобов`язується відповідно до замовлень покупця виготовляти та передавати у власність (постачати) покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, котрі погоджуються сторонами в специфікації та додатках, які є невід`ємними частинами цього договору (п.п. 1.1, 1.2. договору).

Ціна договору. загальна ціна договору визначається, виходячи із загальної вартості товару, поставленого за умовами цього договору, що визначається на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.

Ціна товару, що підлягає поставці за умовами цього договору, визначається та узгоджується сторонами в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 5.2., 5.3. договору).

Строк. Сторони домовились, що договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом одного календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань. У випадку, якщо до жодної із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору від жодної із сторін не надійде пропозиції щодо завершення дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Це правило є чинним невизначену кількість разів. (п. 10.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Виготовлення та поставка товару здійснюється згідно з замовленнями покупця до місць поставки, що вказані у відповідних замовленнях на поставку певної партії товару, погоджених постачальником. Постачальник інформує покупця про виготовлений товар шляхом відправлення йому повідомлення за реквізитам, зазначеними в п. 2.3. договору. (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, приймання товару здійснюється покупцем в момент його передачі постачальником. Товар вважається прийнятим покількості відповідно до товарної (видаткової) накладної постачальника, що відповідає замовленню покупця.

Передача товару від позивача до відповідача на суму 156 651,12 грн. підтверджується:

- видатковою накладною № 466 від 17.02.2020 на суму 19 167,72 грн.;

- актом надання послуг № 467 від 17.02.2020 на суму 3 933,00 грн.;

- видатковою накладною № 642 від 28.02.2020 на суму 51 295,32 грн.;

- актом надання послуг № 643 від 28.02.2020 на суму 10 707,00 грн.;

- видатковою накладною № 1359 від 18.05.2020 на суму 17 791,08 грн.;

- актом надання послуг № 1360 від 18.05.2020 на суму 3 693,00 грн.;

- видатковою накладною № 1412 від 18.05.2020 на суму 999,60 грн.;

- видатковою накладною № 1440 від 01.06.2020 на суму 24 242,10 грн.;

- актом надання послуг № 1441 від 01.06.2020 на суму 5 074,50 грн.;

- видатковою накладною № 1877 від 27.07.2020 на суму 16 444,80 грн.;

- актом надання послуг № 1878 від 27.07.2020 на суму 3 303,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно факту поставки позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Оплата товар покупцем здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару або в інший термін, узгоджений сторонами в додатках до цього договору. (п. 5.7 договору).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд констатує, що строк оплати за видатковими накладними та актами надання послуг є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив вартість товару за видатковою накладною № 466 від 17.02.2020, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 140 926,75 грн.

Доказів оплати вартості товару в сумі 140 926,75 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 140 926,75 грн. підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 6.3. договору визначено, що у випадку допущення покупцем порушення строку оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за товар за кожен день прострочення незалежно від вини за весь період прострочення.Покупець за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію зобов`язаний сплатити постачальнику суму, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 28 309,00 грн.

Відповідач контррозрахунок пені не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок, суд виявив помилки в визначенні періоду нарахування, а тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за договором у розмірі 9 275,81 грн. за загальний період з 20.03.2020 по 27.02.2021.

В частині стягнення пені у розмірі 19 033,19 грн. слід відмовити.

5. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 1 032,78 грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимоги не заперечив.

Господарський суд при перевірці розрахунку встановив, що позивачем невірно вказано суми боргу при нарахуванні, а саме, в розрахунку вказані наступні суми боргу:

- за видатковою накладною № 642 від 28.02.2020 суму 51,00 грн., замість 51 295,32 грн.;

- за видатковою накладною № 1359 від 18.05.2020 суму 17,00 грн., замість 17 791,08 грн.;

- за актом надання послуг № 1360 від 18.05.2020 суму 3,00 грн., замість 3 693,00 грн.;

- за видатковою накладною № 1412 від 18.05.2020 суму 999,00 грн., замість 999,60 грн.;

- за видатковою накладною № 1440 від 01.06.2020 суму 24,00 грн., замість 24 242,10 грн.;

- за актом надання послуг № 1441 від 01.06.2020 суму 5,00 грн., замість 5 074,50 грн.;

- за видатковою накладною № 1877 від 27.07.2020 суму 16,00 грн., замість 16 444,80 грн.

Таким чином розмір 3% річних за вказаними накладними та актами за розрахунком суду більший, ніж заявлено позивачем, однак, суд зазначає, що не може виходити за межі позовних вимог.

Крім того, суд виявив помилки в визначенні дати початку нарахування, а тому до стягнення підлягає три проценти річних за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 1 026,90 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 5,88 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 16 162,74 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат більший, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні втрати за загальний період прострочення з 20.03.2020 по 29.10.2021 на суму 16 162,74 грн.

Щодо нарахування штрафу.

Позивач нарахував штраф 10% на суму 50 978,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При нарахуванні штрафу, позивач посилається на гарантійний лист від 21.07.2021, наданий йому відповідачем, в якому останній зобов`язується сплатити штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

Суд зазначає, що даний вид штрафних санкцій не передбачений умовами договору № 17026 від 22.09.2017, а тому ця вимога не підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 140 926,75 грн. - основного боргу, 9 275,81 грн. - пені, 16 162,74 грн. - інфляційних втрат, 1 026,90 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 19 033,19 грн. - пені, 5,88 грн. - 3% річних, 50 978,00 грн. - штрафу слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "Ілна" про стягнення заборгованості у розмірі 237 409, 27 грн. за договором поставки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілна" (49074, м. Дніпро, вул. Киснева, буд.3-А, код ЄДРПОУ 34681408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров`я" (61124, м. Харків, вул. Зернова, буд. 6, кв. 168, код ЄДРПОУ 32867888) 140 926,75 грн. - основного боргу , 9 275,81 грн. - пені, 16 162,74 грн. - інфляційних втрат, 1 026,90 грн. - 3% річних та 2 510,88 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 19 033,19 грн. - пені, 5,88 грн. - 3% річних, 50 978,00 грн. - штрафу та 1 050,26 грн. - судового збору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 10.02.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко