Рішення

від 07.02.2022 по справі 905/2272/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2022р. Справа №905/2272/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Демідової П.В ., розглянувши матеріали справи №905/2272/21

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Лиман,

до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 , м.Вугледар, Донецької області,

про стягнення штрафу у розмірі 44840,00 грн.,-

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» , в особі регіональної філії Донецька залізниця акціонерного товариства Українська залізниця , звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 про стягнення штрафу у сумі 44 840,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилається на порушення відповідачем правил перевезення вантажу, в частині невірного зазначення в залізничній накладній маси вантажу, внаслідок чого під час зважування встановлена недостача, що стало підставою для накладення штрафу.

Ухвалою суду від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2272/21; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.; встановлено відповідачу строк 15 днів для надання відзиву на позовну заяву з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження; встановлено позивачу строк 10 днів для надання відповіді на відзив з моменту отримання позивачем відзиву на позовну заяву від відповідача.

Згідно з положеннями ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть впинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі приписів ч.2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова.

Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.

Позивачу та відповідачу в установленому порядку була направлена ухвала суду від 03.12.2021 про відкриття провадження у справі рекомендованими листами з повідомленням 08.12.2021.

Відповідач надав відзив, проти позовних вимог заперечує зважаючи на те, що комерційний акт, на який в обґрунтування своїх доводів посилається позивач, йому не направлявся; зважування вантажу на підприємстві здійснювалось на 200 тонних вагонних вагах, а на станції переваження на 150 тонних вагах без урахування похибки та вивантаження вугілля з вагонів шляхом виведення різниці в масі вантажу в результаті простих арифметичних дій. Відповідач також зазначив, що в акті загальної форми не зазначено, яким способом було встановлено недовантаження вугілля у спірних вагонах і маса вантажу у вагонах не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів, а отже вчинене правопорушення не створювало небезпеку під час перевезення. У наданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір застосованого штрафу, оскільки визначений штраф фактично позбавляє його на отримання будь - якої економічної вигоди від цієї господарської операції.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Враховуючи перебування судді на дистанційній роботі у зв`язку контактом з особою, яка захворіла на COVID, рішення підписано 07.02.2022 року.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 року зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці відповідач, згідно залізничної накладної №48557789 відправив вагон №67901520 із вантажем - вугілля кам`яне, із визначенням станції призначення - Роти Донецька область. У накладній зазначено, що поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркірований подовжньою смугою жовтого кольору 20мм по всій довжині вагону.

Згідно розділу 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) Заводський №37536 відправником і складає 385600кг.

22.05.2021р була складена досильна накладна №45128808, згідно якої маса вантажу у вагоні №67901520 склала 65600кг і зазначено, що вантаж розміщено й закріплено згідно із п.2.3 гл.14 Додатка 3 до СМГС; насипом; досилається до основної відправки ст. Південнодонбаська Донецької області №48557789 от 20.05.2021р; отримувач ТОВ Миронівська теплоелектроцентраль ; вугілля кам`яне не пойменовано в алфавіті; поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону; вантаж промаркірований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону. Маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) Заводський №37536 вантажовідправником.

На станції призначення -Роти Донецької області при комісійному зважуванні було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67901520 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми №175 від 29.05.2021 та комерційний акт №496100/105 від 29.05.2021.

В акті загальної форми зазначено, що при комісійному огляді встановлено: вагон в технічному справному стані, вантаж промаркірований, сліди розкрадання не виявлені. При комісійному зважені вагону фактично встановлено, що тара дорівнює 22400кг, нето- 64320кг, брутто - 86720кг, отже нето на 1280кг менше ніж зазначено у провізних документах.

Відповідно до комерційного акту № 496100/105 від 29.05.2021, на станції Роти Донецької залізниці, одержувачем здійснено переважування вантажу у вагоні №67901520, який прибув 28 травня 2021р, вагон у технічному стані виявився справним; вантаж завантажено засобами відправника; маса вантажу при завантаженні визначена відправником на вагонних весах (150т).

В Розділ Г комерційного акту зазначено, що на підставі до акту ГУ -23 №175 від 29.05.2021р ст.Роти по відправці зазначеної на лицевій стороні даного акту, проведене контрольне комісійне зважування вагонів на тензометричних вагах Миронівська ТЕЦ зав.№497 ВЄТ 150ВСД, повірених 29.03.2021р.

Розділ Д комерційного акту містить наступну інформацію: при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В.. а/ком Дяченко М.В., вагони технічно справні вантаж вугілля кам`яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону. Вантаж промаркірований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося вагон №67901520 по документу тара 22400кг, нето 65600кг по вагам тара 22400кг, брутто 86720кг, нетто 64320кг що менше документів на 1280кг.

Комерційний акт підписаний ДС Мороз А.Б., а/ком Дяченко М.В., стар.а/ком Рачкова О.М., зам.нач.ТТЦ МиронТЕЦ Двацатов Ю.В. Посада начальнику вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.

Контрольне зважування вантажу у зазначеному вагоні було проведено на 150-тоних вагонних вагах станції Роти, які пройшли державну повірку та огляд -перевірку, що підтверджено копією технічного паспорту засобу ваговимріювальної техніки, доданого до позовної заяви і свідчить про те, що ваги знаходяться в справному стані та можуть бути використані для визначення маси без застосування похибок.

Невідповідність зазначеної в накладних маси вантажу фактично встановленій за результатами контрольного зважування, стало підставою для застосування штрафу.

Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, суд виходить з наступного.

На підставі приписів ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов`язків.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (ст.2 Статуту залізниць України).

На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) .

Згідно п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Правильність внесених відомостей до спірної накладної підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.

Згідно п. 24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктом 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається

одержувачу на його вимогу.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разінеобхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (п.10 Правил складання актів).

Комерційні акти складаються для засвідчення зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п.2 Правил складання актів).

Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції.

Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред`являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред`являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).

З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред`являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов`язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв`язку з чим посилання відповідача є безпідставними.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції Роти відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Залізнична накладна №48557789 та досильна накладна №45128808 не містить відомостей про те, що вантаж завантажено у сирому або вологому стані.

Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г загальна волога на робочий стан палива Wrt має бути не більше ніж 12,0 % (п. 4.1).

При цьому, природні властивості кам`яного вугілля марки Г-газове, класифіковані у відповідності до Інструкції про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання, затвердженої Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 19.10.2012 № 1157, не передбачають вмісту вологості як природної складової частини в даній речовині.

Отже, враховуючи визначення національними стандартами України вугілля кам`яного як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), що становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах, у зв`язку з чим посилання відповідача є безпідставними.

Таким чином, норма природної втрати вантажу у вагоні №67901520 складає 656кг (65600*1%/100). За даними комерційного акту нестача вантажу у вагоні №67901520 складає 1280кг, що більше норми природної втрати вантажу.

Таким чином, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.

Посилання відповідача на ті обставини, що зважування та завантаження вантажу у вагони здійснювалось на справних та повірених 200 тонних вагонних вагах, тоді як, переваження на станції Роти вчинено на 150 тонних вагах без урахування похибки та зважування тари (вагони) без вантажу, а різниця в масі виведена шляхом простих арифметичних дій, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Згідно п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу, адже іншим способом визначення маси вантажу є розрахунковий.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що у відзиві на позовну заяву він зазначив, що зважування та завантаження вугілля у вагони на підприємстві здійснювалось на 200 тонних вагонних вагах справних, а згідно комерційного акту переваження на станції Роти на 150 тонних вагах.

Проте, у п.26 накладної №45128808 та накладної №48557789 Спосіб визначення маси зазначені вагонні ваги (150т) заводський №37536; маса вантажу визначена вантажовідправником; завантажено вантаж у вагон вантажовідправником. За змістом комерційного акту №496100/105 від 29.05.2021, переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних вагонних вагах вказаної станції.

Відповідно до технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи, тензометричні ваги Миронівської ТЄЦ зав.№497 ВЄТ 150 ВСД, на який було здійснено переважування, пройшли державну повірку.

Позивач здійснив перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач - зважанням.

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд зазначає, що залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно складено комерційний акт щодо невідповідності показників маси у накладній та показниками зважування вагону.

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, згідно із статтею 118 цього Статуту.

З системного аналізу статей 118 та 122 Статуту вбачається, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки чи ні.

Провізна плата за перевезення вантажу, відповідно до відомостей вагонів за накладною №48557789 у вагоні №67901520 складає 8968,00грн.

Таким чином, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 44840,00грн (8968,00грн х5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.

В поданому відзиві відповідач просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати з огляду на те, що допущене порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників та могло створювати небезпеку на залізничному транспорті, крім того вартість вантажу відправленого за накладними складає 51010,60, а розмір штрафу заявлений до стягнення складає 44840,00грн, що фактично позбавляє відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку правову позицію сформував у постановах Верховний Суд від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, досліджуючи питання правомірності зменшення судом неустойки, заявленої залізницею.

З наданої відповідачем довідки, долученої до відзиву, вбачається, що загальна вартість відвантаженого вугілля складає загалом 51010,60грн, при цьому вартість заявленого до стягнення штрафу складає 44840,00рн, що майже рівнозначно вартості перевезеного вантажу та свідчить про неспіврозмірність заявлених вимог, оскільки невірне зазначення відомостей внесених до накладної не завдає будь-якої шкоди ані позивачу ані третім особам.

До того ж суд приймає ту обставину, що невірне зазначення маси вантажу відбулося в сторону її незначного зменшення, що ставить під сумнів наявність збитків позивача від такої помилки відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає що в зазначених умовах стягнення штрафу з відповідача в сумі 44840,00грн є надмірним та таким, що не відповідає принципу верховенства права, у зв`язку з чим, суд визнає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.

Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 8968,00грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу у розмірі 44840,00 - задовольнити частково.

Враховуючи ту обставину, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу у розмірі 44840,00грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815),в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) суму штрафу в розмірі 8968 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) гривень 00 коп.

3. В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2022 р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).