Рішення

від 21.01.2022 по справі 140/11799/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11799/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підгайцівської сільської ради про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га; зобов`язання заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га розглянути повторно та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення; зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 23 червня 2021 року звернувся із письмовою заявою до Підгайцівської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га у виділеному місці на кадастровій карті, що знаходиться на території Підгайцівської сільської ради.

10 жовтня 2021 року позивач отримав витяг з рішення Підгайцівської сільської ради від 15 вересня 2021 року №10/9, згідно з яким йому відмовлено у наданні такого дозволу з тих підстав, що вказана земельна ділянка є земельною часткою (паєм) та передається у приватну власність відповідно до земельної сертифікації.

Позивач не погоджується з таким рішенням. Вважає, що за результатами розгляду вказаної вище заяви рішення у встановленому законом порядку та строки відповідачем не прийнято. Підгайцівська сільська рада не давала жодної відповіді на подану заяву, а лише за наполяганням позивача повідомила, що за результатами голосування ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що витяг з рішення від 15 вересня 2021 року не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

За переконанням позивача, Підгайцівська сільська рада, отримавши заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглянула її на сесії, однак відповідного рішення за результатами її розгляду (про надання дозволу або про мотивовану відмову у його наданні) не прийняла та вчинила протиправну бездіяльність.

За таких обставин позивач вважає, що належним способом захисту його прав є, зокрема, зобов`язання Підгайцівську сільську раду повторно розглянути заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти позитивне рішення за наслідками її розгляду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.32-35). В обґрунтування цієї позиції вказав, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ВЛ-1 від 29 листопада 1996 року належить до земель колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Колос . Згідно з проектом організації території земель Колективного сільськогосподарського підприємства Колос та додатка 1 до зазначеного державного акта, вказана позивачем в графічних матеріалах земельна ділянка є земельною часткою (паєм) ОСОБА_2 , а інша її частина - ОСОБА_3 . Бажана для отримання позивачем земельна ділянка перебуває у розпорядженні територіальної громади лише до отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідач також вказав, що оскаржуване рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято у передбаченій законом формі (є належним чином оформленим) повноважним на вирішення цього земельного питання органом.

Відповідач вважає, що наявні підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які наведені в рішенні Підгайцівської сільської ради, адже бажана для отримання земельна ділянка не є вільною, що вказує на невідповідність її місця розташування вимогам законодавства, містобудівної документації, схемам та проектам землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га у виділеному місці на кадастровій карті, що знаходиться на території Підгайцівської сільської ради (а.с.15). До заяви позивач додав, зокрема, витяг з публічної кадастрової карти України, на якій позначено бажану для відведення у власність земельну ділянку (а.с.16).

Рішенням від 15 вересня 2021 року №10/9 Підгайцівська сільська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з результатами голосування у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка є земельною часткою (паєм) та передається у приватну власність відповідно до земельної сертифікації (а.с.14).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами а , б статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту б частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини третьої статті 116 ЗК України).

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність), зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що результатом розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування одного із рішень, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України - про надання такого дозволу або про відмову у його наданні. При цьому перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою-другою статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом рішення Підгайцівської сільської ради від 15 вересня 2021 року №10/9, прийнятого за результатами голосування, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства через те, що бажана земельна ділянка є земельною часткою (паєм), яка передається у приватну власність відповідно до земельної сертифікації.

Твердження позивача про неприйняття відповідачем жодного рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставним, оскільки позивачем до позовної заяви було надано копію рішення Підгайцівської сільської ради від 15 вересня 2021 року №10/9. Зазначення на вказаному рішенні словосполучення витяг з рішення жодним чином не впливає на його форму, а свідчить лише про те, що на пленарному засіданні Підгайцівської сільської ради вирішувалось не лише питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .

Прийняття рішення з порушенням строку, встановленого частиною сьомою статті 118 ЗК України, не може бути підставою для скасування такого рішення. Тому суд вважає за необхідне вдатися до оцінки причин відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про які вказано у рішенні.

Матеріалами справи встановлено, що Колективному сільськогосподарському підприємству Колос , розташованому на землях Підгайцівської сільської ради, відповідно до рішення Підгайцівської сільської ради від 18 березня 1993 року №60 був виданий державний акт серії ВЛ-1 від 29 листопада 1996 року на право колективної власності на землю. Цим актом зазначеному підприємству передано у колективну власність 2031,5 га землі в межах згідно із планом (а.с.42-46, 52). Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №1 від 29 листопада 1996 року (а.с.41).

Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить Указ Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ №720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу №720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу №720/95).

Пунктом 1 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки визначено необхідність реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, окрім іншого, забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями.

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств.

Надані Колективному сільськогосподарському підприємству Колос у колективну власність угіддя загальною площею 1251,9 га для виробництва сільськогосподарської продукції підлягали паюванню відповідно до вимог Указів Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 та від 03 грудня 1999 року №1529/99.

Проектом організації території земель бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства Колос розподілено частки (паї) між його членами (а.с.49). Список громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Колос є додатком до державного акта на право колективної власності на землю.

Суд зазначає, що 10 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2498-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності 01 січня 2019 року. Цим законом внесені суттєві зміни до Земельного Кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України: Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ; Про меліорацію земель ; Про землеустрій ; Про Державний земельний кадастр ; Про оренду землі , Про оцінку земель ; Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Так розділ X Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 21, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Суд звертає увагу, що визначена позивачем у графічному матеріалі частина земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність, площею 1,4782 га є приватною власністю (кадастровий номер 0722884800:04:000:0598); до приватизації перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Колос . До Державного земельного кадастру відомості про цю земельну ділянку внесені 28 липня 2021 року (а.с.54). Відповідно до списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Колос решта частини земельної ділянки накладається на земельну частку (пай) площею 1,8462 га, що підлягає розподілу громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Право власності на таку земельну ділянку зазначеними громадянами не оформлено.

Позивач не заперечує того, що відповідачем правильно ідентифіковано бажану земельну ділянку.

Перебування частини бажаної земельної ділянки у приватній власності підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка не є вільною, не дає права отримати її у власність. Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою без перспективи його затвердження та досягнення кінцевої мети - отримання у власність бажаної земельної ділянки, не має жодного юридичного значення та не може бути реалізованим.

Таким чином, бажана позивачем до відведення частина земельної ділянки площею 2,0 га не є вільною, оскільки передана у приватну власність (1,4782 га), а інша її частина підпадає під правовий режим земель, що підлягають виділенню в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 13 Закону України від 05 червня 2003 року №899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Отже, із норм зазначених нормативно-правових актів випливає, що земельні ділянки колективної власності підлягають розпаюванню та розподілу. Право комунальної власності на такі землі орган місцевого самоврядування зможе зареєструвати лише після 01 січня 2025 року в порядку, визначеному Законом №899-IV у разі, якщо власник не оформить право власності на свою земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2723/17 сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Разом з тим, наведеними нормами ЗК України та Закону №899-IV встановлено заборону на передачу таких земельних ділянок у власність особам, крім власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємців. Позивач не належить до кола осіб, які мають право на земельну частку (пай) за рахунок земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам (доказів протилежного суду не надано).

Суд не заперечує право позивача на отримання у власність земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації, однак це право не може бути реалізовано на земельні ділянки, які перебувають у приватній чи колективній власності.

Таким чином, оскільки частина земельної ділянки, яку бажав отримати позивач, перебуває у приватній власності, а інша її частина не є сформованою та не зареєстрована за Підгайцівською сільською радою (вочевидь належить до нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Колос ), то у відповідача на момент розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації площею 2,0 га не було підстав для надання такого дозволу.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку він просив, Підгайцівська сільська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ЗК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Підгайцівської сільської ради (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Шкільна, будинок 30, ідентифікаційний код юридичної особи 04332331) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк