Постанова

від 09.10.2007 по справі 33/131-07-4841

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/131-07-4841

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" жовтня 2007 р. Справа № 33/131-07-4841

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Колоколова С.І.

                                Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г.    

за участю представників сторін:

від позивача: Гладченко О.В., довіреність б/н від 06.06.07 р.

від відповідача: Куркін В.Г., довіреність б/н від 26.09.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „АКВА”

на рішення  господарського суду Одеської області від 31.07.2007р.

по справі №33/131-07-4841

за позовом ЗАТ „АКВА”

до ТОВ „Істок”

про стягнення 427746,99 грн.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

08.06.07р. ЗАТ „Аква” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ „Істок” про стягнення з останнього вартості поставленої риби у сумі 281046,99 грн. та вартості неповернутої тари у сумі 146700 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.07р. (суддя Мазур Д.Т.) у позові ЗАТ „Аква” відмовлено з огляду на те, що поставка риби відповідачу здійснювалася за договором №33 від 17.03.06 р. для її переробки і виготовлення консервів для ЗАТ „Аква”, а не з метою продажу відповідачу, тому у останнього відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки за вказаним договором повинен поставити позивачу консерви.

Щодо стягнення вартості неповернутої тари, в яких поставлялася риба, суд 1 інстанції відмовив у задоволенні цих позовних вимог, так як позивач не довів ціну тари та взагалі факт її неповернення відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ЗАТ „Аква” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 31.07.07р. в частині відмови у стягненні вартості поставленої риби у сумі 281046,99 грн. та задовольнити ці позовні вимоги, оскільки воно прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при недоведеності і неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ЗАТ „Аква” посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної оцінки представленим ЗАТ „Аква” доказам, а саме накладним на поставку риби, податковим накладним, актам звірки взаєморозрахунків, які безперечно підтверджують факт поставки риби відповідачу і наявність грошового зобов'язання ТОВ „Істок” у сумі 281046,99 грн.

На думку скаржника господарський суд 1 інстанції надав невірну оцінку правовій природі договору №33 від 17.03.06 р., як договору підряду, оскільки цей вид договору не припускає передання товару з переходом права власності на нього, в той час як у спірних правовідносинах мало місце перехід права власності на поставлену рибу від позивача к відповідачу, так як на кожну партію поставленої риби виписувалися податкові накладні і базою оподаткування вказувалася вартість поставленої риби, а не наданих послуг з її переробки.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд неправильно розтлумачив зміст пункту 2.1 договору як порядок розрахунків між сторонами, оскільки в цьому пункті договору йдеться про вихід кінцевої продукції з 1 кг. сировини.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення –без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права,  судова колегія приходить до наступного.

ЗАТ „Аква” впродовж 2005 року та на початку 2006 року здійснювало поставку риби ТОВ „Істок” за усною домовленістю сторін.

17 березня 2006 року сторонами у справі укладено договір №33 про переробку сировини відповідно до умов якого, ЗАТ „Аква” прийняло на себе обов'язки здійснювати поставку відповідачу риби для виготовлення консервів „Товстолобик у томатному соусі”, а ТОВ „Істок” зобов'язалось здійснити переробку сировини та виготовити з неї зазначені консерви із розрахунку між сторонами за переробку 1 кг. сировини – 1,5 банки консервів „Товстолобик у томатному соусі”.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що зміна умов розрахунків може відбутись тільки з письмової згоди сторін договору. Із змісту п.6.3 договору вбачається, що сторонами договору обумовлено виготовлення етикетки на консерви з логотипом ЗАО „Аква” відповідачем, оскільки у пункті 6.3 сторони погодились здійснити перерахунок вартості наданих послуг у разі поставки етикетки на консерви позивачем у справі.

Згідно п.1 договору №33 від 17 березня 2006 року партії та строки поставки охолодженої риби (товстолобик) для переробки узгоджується сторонами окремо, якість риби повинна відповідати технічним умовам, її поставка здійснюється ЗАТ „Аква” на підставі товаросупровідних документів у т.ч. з посвідченням якості, санітарно-гігієнічним сертифікатом, ветеринарним свідоцтвом. Порядок приймання продукції по кількості і якості та майнова відповідальність передбачені сторонами у п.п. 4.1.; 4.2 договору.

Угодою визначено термін дії договору –з 17 березня по 17 грудня 2006 року.

Відповідно до положень ст. 180 ГК України, при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Скаржник в судовому засіданні зазначив на те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору по суті дійшов безпідставного висновку щодо досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору підряду, оскільки надав неправильну оцінку змісту п.2.1 договору, а відповідно із цим дійшов неправомірного висновку про укладення сторонами договору підряду на переробку риби. На думку скаржника у п.2.1 договору йдеться мова лише про вихід кінцевої продукції з 1кг. риби, а не про порядок розрахунків, тому сторонами договору не досягнуто згоди щодо вартості робіт з переробки за 1 кг. риби і цей договір є неукладеним, а поставка риби здійснювалася не за цим договором.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими доводами скаржника з наступних підстав.

Як вбачається з акту контрольної роботи по розробці охолодженого товстолобика ТОВ „Істок”, наданого останнім відповідно із ст.ст.38,101 ГПК України на спростування доводів апеляційної скарги, з 1 кг. риби вихід готової продукції складає 3 консерви. Із змісту п.2.1 договору видно, що відповідач виробляє з 1кг. риби –1,5 банки консервів, тобто залишок ще 1,5 банки консервів і є платою за переробку риби, оскільки іншого розділу в договорі, який би визначав порядок розрахунків не має.

Таким чином судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо досягнення сторонами згоди по всім істотним умовам договору, оскільки в ньому визначені предмет та строк його дії, а встановлений сторонами бартерний порядок розрахунку, як еквівалент вартості послуг на переробку сировини та виготовлення консервів, не протирічить чинному законодавству і є ціною договору.

Вчинений, згідно положень ст. 208 ЦК України у письмовій формі, завірений печатками ЗАТ „Аква” та ТОВ „Істок” договір №33 від 23 березня 2006 року у визначеному чинним законодавством порядку не змінено, не розірвано, недійсним (нікчемним) не визнано.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ „Аква” поставило ТОВ „Істок”  для переробки рибу (товстолобик) по накладним: №1032 від 23 травня 2006 року (аналог №000033), податкова накладна №179 в реєстрі від 24 травня 2006 року - 13720 кг.  вартістю 67228, 00 грн.; №1034 від 30 травня 2006 року (аналог №000048) податкова накладна в реєстрі №195 від 1 червня 2006 року - 9930 кг. на суму 48657,00 грн.; №1035 від 20 червня 2006 року (аналог 000088) податкова накладна в реєстрі №207 від 22 червня 2006 року - 14920 кг. на суму 73108,00 грн.; №425 від 11 жовтня 2006 року (аналог у матеріалах справи відсутній) податкова накладна у реєстрі №317 від 11 жовтня 2006 року - 7568 кг. на суму 20055,20 грн.; №463 від 18 жовтня 2006 року ( аналог відсутній ), податкова накладна в реєстрі №323 від 19 жовтня 2006 року - 10290 кг. на суму 27268,50 грн.; №420 від 21 жовтня 2006 року (аналог №000498) податкова накладна №325 від 22 жовтня 2006 року - 12179 кг. на суму 32274,35 грн.; №499 від 25 жовтня 2006 року (аналог 000506), податкова накладна в реєстрі №332 від 26 жовтня 2006 року - 10180 кг. на суму 26712,00 грн.; №514 від 8 листопада 2006 року (аналог відсутній), податкова накладна №33 т. від 8 листопада 2006 року - 13735 кг. на суму 36397,75 грн. Загальна вартість риби  зазначених у позовній заяві накладних складає 331700,80 грн.

На виконання ухвали господарського суду Одеської області від 11 червня 2007 року сторонами у справі проведена звірка взаєморозрахунків сторін станом на 26 червня 2007 року. Відповідно до підписаного та завіреного печатками підприємств акта звірки взаєморозрахунків, заборгованість ТОВ „Істок” за отриману від ЗАТ „Аква” у період з 22 березня 2006 року по 8 листопада 2006 року рибу для переробки на консерви „Товстолобик у томатному соусі” складає –281046,68 грн. Із зазначеного документу вбачається, що поставка риби відповідачу у 2006 році здійснювалась позивачем, крім наведених у позовній заяві, також за накладними №125 від 22 березня 2006 року на суму 43560,00 грн., №128 від 21 березня 2006 року на суму 28080,00 грн., №142 від 27 березня 2007 року на суму 34704,00 грн.; №1030 від 3 квітня 2006 року на 343,00 грн.; №1031 від 17 травня 2006 року на суму 69344,80 грн.  

Для забезпечення обумовлених сторонами у справі зобов'язань ТОВ „Істок” придбало 2080 кг. бляхи білої ЄКЖ-0,22 на суму 116251,72 грн., на яку нанесено логотип ЗАТ „Аква”, а також замовлено 121 тис. шт. етикеток „Товстолобик обжарений у томатному соусі”, на якому міститься текст „Виготовлено на замовлення ЗАТ „Аква”” з зазначенням засобів зв'язку позивача у справі, за виготовлення яких сплачено 2058,20 грн.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач повинен був переробити поставлену йому рибу і поставити позивачу консерви із розрахунку 1,5 банки з 1 кг. риби, в іншому випадку придбання матеріалу на значну суму для виготовлення консервних банок із логотипом ЗАТ „Аква” є абсурдним.

Посилання ЗАТ „Аква” на податкові накладні, як на безперечний доказ поставки риби за договором купівлі-продажу, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки неправильне відображення господарської операції по договору №33 від 17.03.06 р. в податкових накладних, не може свідчити про відсутність правовідносин між сторонами за договором №33 від 17.03.06 р.

Пропозиції ТОВ „Істок” отримати виготовлені із сировини позивача консерви у будь-який визначений позивачем день, викладені у листах відповідача №575 від 11 вересня 2006 року, № 746 від 26 жовтня 2006 року, №404 від 6 липня 2007 року ЗАТ „Аква” залишено без відповіді. Доводи скаржника про те, що ці листи відповідач йому не надсилав, спростовуються наданими відповідачем у судовому засіданні ксерокопіями реєстрів вихідної кореспонденції, в яких зазначені листи зареєстровані як вихідна кореспонденція на адресу позивача.

В судовому засіданні представник скаржника в обґрунтування апеляційної скарги звернув увагу суду на те, що у томі 2 на аркуші справи 152 міститься етикетка консервів „Товстолобик” з логотипом ЗАТ „Аква”, на якій міститься напис про склад продукту із кільки. На думку представника скаржника це спростовує посилання відповідача на закупку останнім етикетки для виготовлення консервів.

Однак, судова колегія ці доводи до уваги не приймає, оскільки у томі 2 на аркуші справи 152 міститься не сама етикетка, а ксерокопія електронного листа на адресу ЗАТ „Аква”. Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, вказаний електронний лист був направлений із зображенням логотипу ЗАТ „Аква” і найменуванням консерви, які були накладені на іншу етикетку, тому склад продукту не відповідає найменуванню консерви. Цей електронний лист направлявся позивачу для того щоб останній мав уяву яким чином буде виглядати його логотип на консервах.  

Як вбачається з матеріалів справи у т.2 на а.с.92 містяться оригінали етикетки, на яких склад продукту і найменування консерви відповідають один одному.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що акти звірки взаєморозрахунків свідчать про наявність у відповідача грошового зобов'язання, оскільки як пояснив представник відповідача в актах звірок взаєморозрахунків відображалася вартість давальницької сировини. Не може бути доказом наявності грошової заборгованості у відповідача за поставлену на переробку рибу і часткова оплата однієї з накладних, тому що за умовами договору №33 від 17.03.06 р. визначений бартерний порядок розрахунків і ці умови згідно із п.2.4 договору можуть бути змінені лише в письмовій формі із підписами обох сторін договору.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що господарський суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності грошових зобов'язань між ЗАТ „Аква” та ТОВ „Істок” за договором №33 від 17.03.06 р., а відповідно із цим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 281046,99 грн., оскільки відповідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися згідно із умовами договору, який у даному випадку не передбачає грошових розрахунків.

Колегія суддів вважає, що господарський суд 1 інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ЗАТ „Аква” про стягнення вартості 2445 шт. ящиків, оскільки позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не надав доказів, підтверджуючих ціну 1 ящика. Підтвердженням правомірності прийнятого рішення щодо цих позовних вимог є і сама апеляційна скарга, в який скаржник не оспорює рішення місцевого господарського суду в цій частині.

За вищенаведених обставин апеляційна скарга ЗАТ „Аква” підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 31.07.07 р. –без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

  Апеляційну скаргу ЗАТ „Аква” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 31.07.07р. без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                               М.С. Петров

       Суддя                                                                   С.І. Колоколов

                      Суддя                                                                     Г.П.  Разюк