Рішення

від 31.01.2022 по справі 360/8536/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8536/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи, у відповідності до вимог Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи, яка встановлена Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006 та прийняти рішення про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії в Державному підприємстві Стахановське управлінням житлово-комунального господарства виробничого об`єднання по доробітку запасів і закриттю шахт «Стахановвугілля» на посаді слюсаря з ремонту обладнання 1-го розряду дільниці КТС у період з 12.11.1993 по 26.05.1994 та у період з 29.07.1996 по 30.04.1997.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до інформації, зазначеної у довідці Головного управління Національної поліції в Луганській області (Відділ поліції № 4) від 06.04.2021 ОСОБА_1 дійсно з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в Національній поліції України на посадах середнього складу поліції, на посаді інспектора-чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Гірське) відділу поліції № 4 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області з 01.02.2021 по теперішній час.

07.10.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про підтвердження стажу роботи, як передбачено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).

На заяву відповідачем надано відповідь від 05.11.2021 №1200-0304-8/48634 в якій вказано, що для підтвердження періодів робот на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, органами, що мають документи про свою роботу за період, щодо якого воші підтверджують роботу заявника. Додатково повідомляємо, що особливості діяльності державних органів, органів місцевою самоврядування, підприємств, установ і організацій па тимчасово окупованій території визначено Законом України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян га правовий режим на тимчасово окупованій території України». Згідно із зазначеним законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Долучені ОСОБА_1 до заяви довідки не можуть бути враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки видані установою, створеною у порядку, не передбаченому законодавством України. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 трудової книжки провести підтвердження страхового стажу відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 не має підстав. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Стахановське виробниче об`єднання по доробітку запасів і закриттю шахт «Стахановвугілля» па теперішній час припинило свою діяльність. Отже, відповідно до пункту 18 Порядку № 637 для підтвердження страхового стажу за періоди роботи на Державному підприємстві «Стахановське управління житлово-комунального господарства» виробничого об`єднання по доробітку запасів і закрито шахт «Стахановвугілля» на посаді слюсаря з ремонту обладнання з 12.11.1993 по 26.05.1994 та з 29.07.1996 по 30.04.1997 ОСОБА_1 може звернутись з двома свідками до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації або за місцем реєстрації свідків.

Позивач вважає, що відповідачем рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, відповідно до Порядку №18-1 не винесено, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви від 07.10.2021.

Відповідач позов не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 13.01.2022 подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 53-55).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 08.10.2021 до Управління надійшла заява позивача від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи, до якої були додані завірені позивачем копії наступних документів: паспорту НОМЕР_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 26.09.2007; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.12.2017 № 7648; довідки про безпосередню участь в Антитерористичній операції від 06.11.2018 № А-14390; посвідчення УБД від 14.11.2016; довідки про проходження служби Сєвєродонецького районного управління поліції відділ поліції № 4; рішення про визнання учасником бойових дій від 28.10.2016; довідки від 07.07.2020 про проходження служби; відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків ДФС України від 26.04.2017 № 2825; свідоцтва про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій; листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 11.01.2021 № 13/02-73; особової картки; листа від 17.12.2020 № 10-24/4004; листа Управління від 03.09.2020 № 2081-2376/Б-01/8-1200/20; архівної довідки від 16.09.2019 № 10-24/2525; пояснення ОСОБА_2 від 20.05.2021; паспорту НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 03.02.2006 ОСОБА_3 ; трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_3 ; довідки від 14.12.2017 № 68/33-02; свідоцтва про закінчення військової частини 83 військової пожежно-технічної школи; архівної довідки від 14.12.2017 № 68/33-02; форми ОК-5 від 24.01.2018; довідки від 14.01.2020 № 12/04-16ас; ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.09.2021 по справі №428/5129/21.

За наслідками розгляду зазначено звернення позивача Управління листом від 05.11.2021 за вих. № 1200-0304-8/48634 надало відповідь з роз`ясненнями порядку підтвердження трудового стажу.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 24 грудня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 49-50).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи від 07.10.2021, в якій просив її розглянути та встановити факт перебування у трудових відносинах із Державним підприємством Стахановським управлінням житлово-комунального господарства виробничого об`єднання по доробітку запасів і закриттю шахт «Стахановвугілля» на посаді слюсаря з ремонту обладнання 1-го розряду дільниці КТС у період з 12.11.1993 по 26.05.1994 та у період з 29.07.1996 по 30.04.1997 (арк. спр. 60 - 61), додавши до неї документи визначені в додатках.

Листом від 05.11.2021 №1200-0304-8/48634 відповідач повідомив позивача, що для підтвердження періодів робот на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, органами, що мають документи про свою роботу за період, щодо якого воші підтверджують роботу заявника. Додатково повідомляємо, що особливості діяльності державних органів, органів місцевою самоврядування, підприємств, установ і організацій па тимчасово окупованій території визначено Законом України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян га правовий режим на тимчасово окупованій території України». Згідно із зазначеним законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Долучені до заяви довідки не можуть бути враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки видані установою, створеною у порядку, не передбаченому законодавством України. У зв`язку з відсутністю у позивача трудової книжки провести підтвердження страхового стажу відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 не має підстав. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Стахановське виробниче об`єднання по доробітку запасів і закриттю шахт «Стахановвугілля» па теперішній час припинило свою діяльність. Отже, відповідно до пункту 18 Порядку № 637 для підтвердження страхового стажу за періоди роботи на Державному підприємстві «Стахановське управління житлово-комунального господарства» виробничого об`єднання по доробітку запасів і закрито шахт «Стахановвугілля» на посаді слюсаря з ремонту обладнання з 12.11.1993 по 26.05.1994 та з 29.07.1996 по 30.04.1997 позивач може звернутись з двома свідками до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації або за місцем реєстрації свідків (арк. спр. 8-9, 58-59).

Листом від 03.09.2020 № 2081-2376/Б-01/8-1200/20 відповідачем позивачу повідомлено про періоди, які можливо зарахувати до страхового стажу, зокрема, з 02.06.1994 по 30.04.1996 (арк. спр. 28-29, 70).

З матеріалів справи встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, учасником бойових дій та з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в Національній поліції України (арк. спр. 12, 15, 17, 18, 63, 64, 64 зв.б., 65 зв.б.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 1.4 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії працюючим особам, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації.

За приписами пункту 1.6 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Згідно з пунктом 1.8 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Аналіз норм Порядку № 22-1 дає право дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є оформлена відповідна заява особи за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку № 22-1, та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Судом встановлено, що позивач не звертався ані до відповідача, ані до іншого територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії відповідно до вимог Порядку № 22-1 та статті 44 Закону №1058-IV та необхідним пакетом документів, що визначає право на обраний вид пенсії.

Внаслідок того, що страховий стаж обчислюється органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії за відповідною заявою особи, яка у межах спірних правовідносин не оформлювалась та до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку не подавалась, і страховий стаж обчислено позивачу на його прохання, а не при розрахунку пенсії, у межах спірних правовідносин дії відповідача відсутні, як і правові підстави для зарахування до стажу спірних періодів роботи.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про підтвердження стажу роботи за формою визначеною Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Стахановське управління житлово-комунального господарства виробничого об`єднання по доробітку запасів і закриттю шахт «Стахановвугілля» (ідентифікаційний код 00184616) припинило свою діяльність (Дата запису: 09.12.2011, Номер запису: 13921720005000799, підстава: спрощена процедура припинення), що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що з 07.11.2015 по теперішній час позивач проходить службу в Національній поліції України.

Лист відповідача від 05.11.2021 №1200-0304-8/48634 має роз`яснювальний характер. Заяву позивача розглянуто відповідачем у передбачений Законом України Про звернення громадян.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії».

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 вказаного Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Порядок 18-1).

Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (пункт 1 Порядку № 18-1).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (36-2003-п ), на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (пункт 3 Порядку № 18-1).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань (пункт 4 Порядку № 18-1).

Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 18-1 основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Рішення про результати розгляду заяви приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення (пункт 10 Порядку № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 визначено, що іззаявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

трудова книжка;

документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:

довідка про заробітну плату;

копії документів про проведення атестації робочих місць;

копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 18-1 заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев`ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п`яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 18-1 комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Наведені норми свідчить про те, що звернення до органу Пенсійного фонду України у відповідності до Порядку № 18-1 здійснюється для підтвердження періодів роботи з метою призначення пенсії, з надання, зокрема, трудової книжки.

Крім того, право позивача на підтвердження стажу роботи визначено пунктом 11 Порядку № 18-1, яким останній скористався, проте відповідачем в порушення пункту 14 Порядку № 18-1 рішення за результатами розгляду заяви не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись із заявою про зарахування стажу позивачем відповідачу не надано власної трудової книжки.

Позивач звертаючись із заявою просив відповідача встановити факт перебування у трудових відносинах без вимоги (мети) призначити пенсію, тобто у відповідності до Порядку № 18-1, разом з цим, відповідачем обґрунтованого рішення не приймалось та фактичного не надавалась оцінка поданим документам з метою підтвердження та/або не підтвердження стажу роботи.

Суд звертає увагу, що у розумінні статті 2 КАС України лист від 05.11.2021 №1200-0304-8/48634 не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Системним аналізом норм Закону № 1058-IV, Закону України Про пенсійне забезпечення, Порядку № 22-1, Порядку № 637 та Порядку № 18-1, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, який підтверджується відповідно до Порядку № 637 на виконання статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, а не Порядку № 22-1, тоді, як підтвердження стажу роботи відповідно до пункту 20 Порядку № 637 здійснюється за нормами Порядку № 18-1 у разі відсутності трудової книжки та не обмежується нормами Порядку № 22-1 у випадку не звернення особи із заявою про призначення пенсії.

Тобто, позивач звертаючись із заявою про підтвердження стажу роботи відповідно до Порядку № 18-1, не зобов`язаний одночасно подавати заяву про призначення пенсії відповідно до Порядку 22-1.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи, відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи та прийняти рішення відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м.Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи, відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2021 про підтвердження стажу роботи та прийняти рішення відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива