Ухвала

від 10.01.2022 по справі 380/8664/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8664/21

У Х В А Л А

з питань строку звернення до суду

10 січня 2022 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Давид А.М.,

представника відповідача Максьо О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» до Головного управління ДПС у Львівській області, Залізничного управління Головного управління ДПС у Львівській області про скасування акта перевірки і рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» код ЄДРПОУ 42867685, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Ярослава Мудрого, 1/22 до Залізничного управління Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 42479837, Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, в якому позивач просить суд:

- скасувати акт перевірки Залізничного управління Головного управління ДПС у Львівській області від 23.03.2020 №345/54.04 та рішення Залізничного управління Головного управління ДПС у Львівській області від 23.03.2020 №14112/10/54.04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку товариства з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити товариство з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» в реєстрі платників єдиного податку.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення. Клопотання обґрунтоване тим, що пропуск строку зумовлений поважними причинами, а саме - не одержанням від податкового органу рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та акта перевірки, на підставі якого органом податкового контролю прийнято вказане рішення.

Також представник позивача як на підставу для поновлення пропущеного строку посилається на те, що спірне рішення відповідача може бути оскаржене протягом 1095 днів згідно з приписами статті 102 Податкового кодексу України.

26.10.2021 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачу надсилався акт податкової перевірки від 23.03.2020 №345/54.04 та оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 23.03.2020 №14112/10/54.04 простим поштвоим відправленням через поштове відділення з огляду на брак фінансування.

Також представник відповідача вказує, що позивачу надсилався лист від 25.11.2020 №46299/10/13-01-04-13, яким його повідомлено про перебування на загальній системі оподаткування.

Зазначає, що позивач мав можливість самостійно переглядати в Електронному кабінеті платника податків дії, які здійснює контролюючий орган щодо платників податків а саме, у вкладці Облікові дані платника , де відображаються відомості про реєстрацію платника єдиного податку; дата переходу на спрощену систему оподаткування; група; ставка; дата анулювання. При цьому наголошує на тому, що згідно з інформацією, вказаною в електронному кабінеті платника податку, підтвердження анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку зареєстровано в особистому кабінеті 26.03.2020.

У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що пропуск строку звернення до суду спричинений тим, що позивач свідомо ігнорував описані обставини щодо особливостей його податкового обліку.

Також представник відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, за змістом якої зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

26.10.2021 до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач не вносив відомостей про зміну статусу позивача як платника єдиного податку в електронну систему, що, як вважає представник позивача, підтверджується актом податкової перевірки від 25.01.2021 №778/13-01-18-08/42867685 та податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2021 №525/13-01-18-08/42867685, у відповідності до яких товариство з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» перевірялося щодо своєчасності сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку після нібито внесення відповідачем до електронного кабінету позивача відомостей про перебування останнього на системі загального оподаткування. Наполягає на тому, що висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, не можуть застосовуватися у справі, яка розглядається з огляду на неподібність спірних матеріальних правовідносинх.

15.12.2021 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких проти клопотання про залишення позову без розгляду заперечила та зауважила, що листування з органами податкового контролю через електронний кабінет для позивача не є обов`язковим, зважаючи на те, що він не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет у розумінні статті 42 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача проти клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду заперечила повністю, просила суд поновити строк звернення до суду.

У судовому засідання представник відповідача проти клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду заперечила повністю, просила суд у задоволенні вказаного клопотання відмовити повністю та залишити позов без розгляду.

Суд встановив, що позивач перебував на податковому обліку відповідача як платник єдиного податку. В особистому електронному кабінеті позивача з`явилася інформація про те, що він обліковується як платник податку на загальній системі оподаткування. Водночас, як зазначає представник позивача, жодних дій, спрямованих на зміну системи оподаткування позивач не вчиняв.

Вказані обставини стали підставою для звернення до органу податкового управління з листом від 05.03.2021 №050321/1, яким позивач просив контролюючий орган, серед іншого, повідомити про те, чи є товариство з обмеженою відповідальністю «Школа СінкГлобал Львів1» платником єдиного податку та чи приймалося відповідачем рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

31.03.2021 позивача повідомлено, зокрема, про те, що рішенням Залізничного управління Головного управління ДПС у Львівській області від 23.03.2020 №14112/10/54.04 анульовано реєстрацію позивача платником єдиного податку. У подальшому позивач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області в порядку адміністративного оскарження спірного рішення стосовно реєстраційних дій.

28.04.2021 позивач отримав відповідь на відповідну скаргу та не погоджуючись із результатами її розгляду звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи клопотання позивача та представника відповідача, суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 згаданої статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи зазначеним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

За змістом абзацу першого частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду персоніфіковано статтею 123 КАС України. Так, відповідно до частини 3 названої статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду є формою закінчення судового провадження, яке зумовлене недотриманням установлених законом умов щодо нормального розвитку судового процесу.

Правова регламентація відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства забезпечується Податковим кодексу України (далі - ПК України).

При цьому, на переконання суду, питання дотримання позивачем строку звернення до суду для оскарження спірного рішення податкового органу, має здійснюватися, виходячи з редакції ПК України, що діяла на момент прийняття відповідного рішення контролюючого органу. Як наслідок, релевантною до спірних правовідносин суд вважає редакцію ПК України від 18.03.2021.

Згідно з абзацом першим пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У свою чергу, стаття 102 ПК України встановлює 1095-денний строк оскарження рішення податкового органу. Разом з тим, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що вказаний строк є матеріально-правовим та не підлягає застосуванню для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. За таких обставин суд відхиляє доводи представника позивача на приписи статті 102 ПК України, оскільки такі ґрунтуються на вільному трактуванні нормативного регулювання.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та зауважує, що між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Водночас суд вважає юридично неспроможними аргументи представника позивача про нерелевантність згаданої постанови Верховного Суду з підстав неподібності правовідносин, оскільки викладені судом касаційної інстанції висновки стосуються питання права, а не факту та мають універсальний характер. Суд зауважує, що відмінності між фактичними обставинами в окремих справах можуть впливати на перебіг строку, а не його правову природу.

З обставин справи вбачається, що спірними у межах справи, яка розглядається є питання строку оскарження рішення відповідача про анулювання реєстрації платником єдиного податку, а саме - стосовно його тривалості та нормативного акта, яким остання визначається.

Вирішуючи вказані питання суд акцентує увагу на такому.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. У свою чергу, вказаний строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

За таких обставин суд висновує про те, що, по-перше, строк звернення до суду у вимірі спірних правовідносин становить 3 місяці та, по-друге, повинен обчислюватися, починаючи з 28.04.2021. Одночасно суд наголошує на тому, що позивач звернувся до суду 28.05.2021, що підтверджується відтиском штемпеля на конверті поштового відправлення, тобто без пропуску 3-місячного строку.

Слід зазначити, що питання листування платників податків та контролюючих органів унормовано статтею 42 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України в редакції від 18.03.2020 документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У зв`язку з викладеним суд не погоджується із представником відповідача про те, що факт надсилання простого листа підтверджує належність повідомлення позивача про прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення. На переконання суду, недостатність фінансування не звільняє відповідача від обов`язку належного повідомлення позивача про прийняті органом податкового адміністрування рішення.

Згідно з пунктом 42.4. статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим зазначеного пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного згаданим Кодексом.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Аналіз цитованого правового регулювання дозволяє суду стверджувати про наявність нормативно встановленого алгоритму дій для контролюючого органу з метою інформування платника податків. Зі змісту вказаних приписів слідує, що порядок інформування платника податків у відповідності до положень аналізованої редакції передбачав надсилання прийнятого контролюючим органом рішення через електронний кабінет. Дата вручення надісланого рішення визначалася квитанцією, яка генерується в автоматичному режимі. При цьому за умови не отримання квитанції податковий орган зобов`язаний скерувати прийняте рішення у паперовому вигляді шляхом відправлення рекомендованого листа.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідач не надав ні квитанції, сформованої електронним кабінетом про дату отримання позивачем оскаржуваного рішення, ні документального підтвердження факту надсилання спірного рішення рекомендованим листом. Суд відхиляє посилання представника відповідача на лист від 25.11.2020 №46299/10/13-01-04-13, оскільки долучення самої лише копії такого листа не є належним підтвердженням факту його надсилання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів виконання в повній мірі обов`язку щодо належного повідомлення позивача про анулювання його реєстрації платником єдиного податку.

Суд також звертає увагу на те, що аналізована редакція статті 42 ПК України, тобто та, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, не передбачала можливості подання платником податків заяви про бажання отримувати рішення контролюючого органу через електронний кабінет.

У контексті зазначено суд вказує, що пункт 42.4 згаданої статті ПК України викладено в новій редакції із прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві №466-IX від 16.01.2020 (далі - Закон №466), згідно з якою платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому зазначеного пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

Між тим, цитовані зміни набрали чинності 23.05.2020, тобто після прийняття оскаржуваного рішення відповідача.

Підсумовуючи викладене у сукупності суд висновує про те, що аргумент представника позивача про не подання заяви про бажання позивача отримувати рішення органу податкового управління через електронний кабінет є помилковим, оскільки ґрунтується на редакції ПК України, яка не є релевантною до спірних правовідносин.

Суд не погоджується із доводами представника позивача про те, що складення акта перевірки від 25.01.2021 №778/13-01-18-08/42867685 та податкового повідомлення-рішення від 26.01.2021 №525/13-01-18-08/42867685 хронологічно після оскаржуваного рішення податкового органу свідчать про те, що відповідач не вносив відомостей про зміну статусу позивача як платника єдиного податку в електронну систему та обліковував позивача як платника єдиного податку, виходячи з наступних міркувань.

Суд встановив, що відповідач дійсно склав акт податкової перевірки від 25.01.2021 №778/13-01-18-08/42867685, на підставі якого прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 №525/13-01-18-08/42867685.

З обставин справи вбачається, що вказаний акт складено за наслідками проведення камеральної перевірки, в межах якої перевірялася своєчасність сплати позивачем суми грошового зобов`язання з єдиного податку.

Абзацом першим та другим пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених згаданим Кодексом, а фактичні перевірки - зазначеним Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка щодо своєчасності сплати позивачем суми грошового зобов`язання з єдиного податку може проводитися у відповідності до строків, дефінованих статтею 102 ПК України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

При цьому податкове законодавство не обумовлює залежність між проведенням камеральної перевірки платника та системою оподаткування, на якій відповідний платник перебуває. Тобто наявність в об`єкта податкового контролю статусу платника єдиного податку не є визначальним для проведення у ретроспективі податкової перевірки з питань дотримання ним вимог, адресованих саме платникам єдиного податку. Як наслідок, проведення камеральної перевірки за минулі податкові(звітні) періоди не підтверджує наявність у позивача статусу платника єдиного податку на момент проведення перевірки.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що у розумінні податкового законодавства період проведення податкової перевірки та період, що перевіряється не є тотожними.

Водночас суд наголошує на тому, що помилковість доводів представника позивача не впливає на вирішення питання про дотримання строку звернення до суду, оскільки, як встановив суд, відповідач не довів вжиття ним імперативно визначених заходів інформування позивача про прийняте рішення щодо скасування реєстрації платником єдиного податку

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду. Крім того, з огляду на те, що строк звернення до суду позивач не пропустив, відповідний строк не може бути поновлений. За таких обставин клопотання представників позивача та відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 122, 123, 240-243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повна ухвала суду складена 17 січня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик