Ухвала

від 01.02.2022 по справі 380/2409/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2409/22

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 лютого 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М. перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради про визнання протиправним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів), у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, оформленого Протоколом №15 від 21 грудня 2021 року щодо погодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 30 жовтня 2019 року на підставі Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених нотаріально Петруняк І.В. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу зареєстрованих в реєстрі за номерами 493 та 496 позивач набув право власності на земельну ділянку площею 0,1045 га кадастровий номер 4610136900:03:003:0098 та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0105 га кадастровий номер 4610136900:03:003:0100 та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення обох земельних ділянок що належать на праві власності ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку . Земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_4 межують із земельними ділянками, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Для забезпечення проїзду від АДРЕСА_1 до земельних ділянок 4610136900:03:003:0100 та 4610136900:03:003:0098 між гр. ОСОБА_5 та Львівською міською радою було укладено Договір оренди землі від 15 серпня 2017 року за умовами якого ОСОБА_5 отримала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:03:003:0103 площею 0.0293 га. Замовниками будівництва згідно Дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 012201013929, зареєстрованого 13 жовтня 2020 року та виданого Інспекцією ДАБК у м. Львові стали гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а генеральним підрядником - Корпорація Будівельних Підприємств Карпатбуд . У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа №465/7193/21 за позовною заявою гр. ОСОБА_2 до Корпорації та гр. ОСОБА_5 із позовною вимогою про стягнення з них солідарно матеріальної шкоди у сумі 648 637,2 грн, 50 000 грн моральної шкоди з тих підстав, що начебто будівельні роботи призвели до руйнування підпірної стінки земельної ділянки ОСОБА_2 . В межах цієї ж справи ОСОБА_2 вживалися заходи для за заборони Корпорації, здійснювати будь-які будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті. ОСОБА_2 грубо порушуються норми земельного законодавства, оскільки належна йому на праві власності підпірна стіна земельної ділянки фактично знаходиться на земельних ділянках, які належать гр. ОСОБА_1 . Окрім цього ОСОБА_2 фактично здійснив самозахоплення земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Львова, та за розробленням землевпорядної документації щодо відведення якої він звернувся до Львівської міської ради. Межі саме цієї земельної ділянки і погодила узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради. Будинок АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Львова та не взагалі не відводилися, не передавалася ні у користування чи власність, а тим більше не передбачалася для будівництва будинку ОСОБА_2 . Питання спірності державної реєстрації права спільної власності на другий будинок по АДРЕСА_1 за подружжям ОСОБА_6 , стосується земельної ділянки за кадастровим номером 4610136900:03:003:0104 площею 0,0357 га. 26 грудня 2003 року за гр. ОСОБА_7 на частині цієї земельної ділянки зареєстровано право власності на будинок - творчу майстерню площею 194,7 м.кв. по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданого Франківською райдержадміністрацією Львівської міської ради 26 грудня 2003 року, яке було зареєстровано 27 січня 2004 року ЛОДКП БТІ та ЕО. Будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться на самовільно захопленій земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Львова. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язків передбачених ст.96 Земельного Кодексу України щодо Позивача не дотримуються, оскільки належна їм на праві приватної власності підпірна стінка земельної ділянки фактично знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності Позивачу. Враховуючи порушення земельного законодавства зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів були відсутні законні та обгрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Позивач на засідання вказаної комісії запрошений не був, тому вказані у даній позовній заяві обставини залишилися поза увагою комісії, що призвело до ухвалення спірного рішення. Позивач вважає, що оскаржуване рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Суд встановив наступне.

21 грудня 2021 року відбулося засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради. На вказаному засіданні серед інших питань, які були включені до порядку денного, розглядалося звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22 листопада 2021 року №- П-71695-2901 про вирішення земельного спору в частині погодження межі земельної ділянки по лінії Г-А на АДРЕСА_1 .

Рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 21 грудня 2021 року, оформленого Протоколом №15 схвалено погодити межу земельної ділянки по лінії Г-А на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки на місцевості.

Позивач вважає, що вказане є незаконним, таким що прийняте без врахування заперечень Позивача та обставин, які мають значення для рішення щодо погодження межі земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі 815/1121/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Суд встановив, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою з рішенням Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, оформленого Протоколом №15 від 21 грудня 2021 року щодо погодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що спірним рішенням порушено його права як власника земельних ділянок площею 0,1045 га кадастровий номер 4610136900:03:003:0098 і площею 0,0105 га кадастровий номер 4610136900:03:003:0100 та які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та які межують із земельними ділянками, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Для забезпечення проїзду від АДРЕСА_1 до земельних ділянок 4610136900:03:003:0100 та 4610136900:03:003:0098 між гр. ОСОБА_5 та Львівською міською радою було укладено Договір оренди землі від 15 серпня 2017 року за умовами якого ОСОБА_5 отримала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:03:003:0103 площею 0.0293 га. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 грубо порушуються норми земельного законодавства, оскільки належна йому на праві власності підпірна стіна земельної ділянки фактично знаходиться на земельних ділянках, які належать гр. ОСОБА_1 . У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа №465/7193/21 за позовною заявою гр. ОСОБА_2 до Корпорації та гр. ОСОБА_5 із позовною вимогою про стягнення з них солідарно матеріальної шкоди. Стверджує, що ОСОБА_2 фактично здійснив самозахоплення земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Львова, та за розробленням землевпорядної документації щодо відведення якої він звернувся до Львівської міської ради. Межі саме цієї земельної ділянки і погодила узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради. Будинок АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Львова та не взагалі не відводилися, не передавалася ні у користування чи власність, а тим більше не передбачалася для будівництва будинку ОСОБА_2 .

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що оскаржуваним висновком Комісії порушуються його права як суміжних землевласників.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 вказано, що ОСОБА_4 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №420/288/20 зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Позивач зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю Творча майстерня Універсал+ на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як замовників будівництва, розроблено та виготовлено проект багатоквартирного будинку у АДРЕСА_1 від 20 серпня 2020 року, який затверджено замовниками згідно наказу №1 від 28 серпня 2020 року. Належність та відповідність усім відомчим нормам та галузевим стандартам, вказаний проект будівництва підтверджено Експертним звітом ТОВ Перша приватна експертиза № 26/45-08/20/А від 26 серпня 2020 року. Проект будівництва виготовлено із врахуванням вимог містобудівних обмежень, встановлених протоколом архітектурно-містобудівної ради при Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради № 9 від 24 квітня 2020 року та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради Про затвердження містобудівних умов та для проектування об`єкта на будівництво гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 № 517 від 19 червня 2020 року.

Замовниками будівництва згідно Дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 012201013929, зареєстрованого 13 жовтня 2020 року та виданого Інспекцією ДАБК у м. Львові стали гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а генеральним підрядником - Корпорація Будівельних Підприємств Карпатбуд .

Позивач вказує, що для забезпечення проїзду від АДРЕСА_1 до земельних ділянок 4610136900:03:003:0100 та 4610136900:03:003:0098 між гр. ОСОБА_5 та Львівською міською радою було укладено Договір оренди землі від 15 серпня 2017 року за умовами якого ОСОБА_5 отримала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:03:003:0103 площею 0.0293 га.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з статтею 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

З огляду на наведені положення законодавства в аспекті обставин цієї справи треба зазначити, що сервітут не може встановлюватися в односторонньому порядку на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Цивільний кодекс України визначив три підстави встановлення сервітуту, одним з яких є договір з власником (володільцем) земельної ділянки.

Цивільне законодавство визначає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном як спосіб захисту речових прав, який може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Згідно зі статтею 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З урахуванням встановлених судом обставин справи у контексті спірних правовідносин можна зробити висновок, що відповідач в цій справі виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як номінальний розпорядник земельної ділянки, яка була надана в користування третій особі, тобто за своєю суттю розпорядником майна у цивільних правовідносинах з іншими суб`єктами речових прав.

Вирішення цього спору буде впливати на речові права інших фізичних осіб.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 8.07.2021 у справі № 813/956/16.

У цій справі позивач оспорює прийняте відповідачем рішення щодо погодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Суд наголошує, що ОСОБА_1 не знаходиться з відповідачем у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а правові наслідки, до яких може призвести задоволення позову, виникають для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким погодили межі земельної ділянки по лінії Г-А на АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не є учасником публічно-правових відносин, що склались між відповідачем -- Узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за зверненням яких і було прийняте спірне рішення.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 420/3168/20 та від 20.10.2021 у справі № 522/2429/21.

Із позову та матеріалів справи не вбачається, що Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради виконала або ухилилась від виконання певних владних управлінських функцій стосовно позивача, відтак цей спір за своєю суттю не стосується публічно-правових відносин та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією спірних рішень, підпадають під визначення приватноправових і з урахуванням суб`єктного складу сторін мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, у відкритті провадження в даній справі за позовом ОСОБА_1 до Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради про визнання протиправним рішення слід відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради про визнання протиправним рішення.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Р.М. Брильовський