Ухвала

від 04.02.2022 по справі 380/2727/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2727/22

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

04 лютого 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Справа Аутдор» до Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

02.02.2022 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Справа Аутдор» (код ЄДРПОУ 37123329, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Стороженка, 12) до Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради (місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 35), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради про відмову в продовженні строку дії Дозволу № 117 на розміщення зовнішньої реклами, викладене в листі від 13.01.2022 №20.2.2-2/65/2022;

- зобов`язати Департамент містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради оформити продовження строку дії Дозволу № 117 на розміщення зовнішньої реклами, виданого 01.11.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.10.2005 № 368, та видати товариству з обмеженою відповідальністю «Наша Справа Аутдор» оновлений продовжений дозвіл на строк до 01.02.2025 включно.

04.02.2022 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради, та будь-яким іншим особам, які можуть діяти на його замовлення або самостійно, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж засобу зовнішньої реклами, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Наша Справа Аутдор» та розміщеним згідно з Дозволом № 117 на розміщення зовнішньої реклами, виданим 01.11.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.10.2005 № 368.

Така заява обґрунтована тим, що у разі проведення демонтажу рекламної конструкції позивача, для відновлення його порушених прав та інтересів на ведення підприємницької діяльності з розповсюдження реклами й отримання належного відшкодування від відповідача за час, коли демонтована рекламна конструкція не буде функціонувати, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відтак без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення порушених прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи подані позивачем матеріали, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами справи.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у вказаній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Заявник, обґрунтовуючи подану заяву, вказує на те, що без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення порушених прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд вказує на те, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Враховуючи доводи позивача з питання забезпечення позову, суд дійшов висновку, що з наявних матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду такої справи.

Наведені у заяві про забезпечення позову доводи позивача не свідчать про вжиття відповідачем відповідних заходів щодо демонтажу рекламної конструкції. Оскаржуване рішення не містить приписів та вимог щодо демонтажу рекламної конструкції позивача.

Крім того, вимог щодо зупинення дії будь-яких рішень про демонтаж рекламних засобів позивачем не заявлено і такі рішення не є предметом заявленого спору.

У свою чергу, відповідно до приписів статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Отже, оскільки оскаржуване позивачем рішення відповідача не містить приписів та вимог щодо демонтажу рекламної конструкції позивача, суд не вбачає існування очевидної загрози заподіяння шкоди правам та інтересам позивача дією саме оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 160/7358/21.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить достатніх даних про вжиття заходів забезпечення позову, а тому відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Справа Аутдор» до Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мричко Н.І.