Рішення

від 19.01.2022 по справі 400/8512/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 р. № 400/8512/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Софіївської сільської ради, вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632,

про:визнання протиправним рішення від 02.09.21 р. № 415, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Софіївської сільської ради про визнання протиправним рішення від 02.09.2021 р. № 415 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність грн. ОСОБА_1 "; зобов`язання прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про надання у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0692, розташованої в межах території Софіївської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 16.02.2021 р. № 355-УБД надало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної позивачем земельної ділянки. За замовленням позивача було виготовлено проект землеустрою, який погоджений територіальним органом Держгеокадастру. У зв`язку зі змінами в законодавстві відповідна земельна ділянка передана у комунальну власність. Позивач подав відповідачу на затвердження проект землеустрою, однак у затвердженні було відмовлено з підстав того, що частина земельної ділянки віднесена до складу земель водного фонду. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не передбачено прийняття органом місцевого самоврядування, у разі отримання проекту землеустрою, іншого рішення, окрім затвердження проекту. В оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив до яких саме земель водного фонду в розумінні ч. 1 ст. 58 ЗК України віднесена частина земельної ділянки, що відведена позивачу, та не надав відповідних доказів.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзив на позов. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.02.2021 р. № 355-УБД позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га пасовищ, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 4).

На підставі договору з ДП "Центр державного земельного кадастру" виготовлено проект землеустрою на бажану позивачем земельну ділянку (а. с. 5-32).

28.05.2021 р. позивач подав відповідачу на затвердження відповідний проект землеустрою (а. с. 33).

Рішенням від 02.09.2021 р. № 415 відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою з таких підстав: частина земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0692 згідно даних Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта) віднесена до складу земель водного фонду, передача яких у власність для ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам ст. 58, 59, 60 ЗК України (а. с. 37).

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 5 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За приписами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою мотивована тим, що частина земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0692 згідно даних Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта) віднесена до складу земель водного фонду.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Згідно з ст. 6 ВК України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст.88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

З наданого позивачем проекту землеустрою суд встановив, що частина бажаної позивачем земельної ділянки є водоохоронною зоною (1,1155 га) та має водоохоронне обмеження (а. с. 25, 26, 29, 30).

Відповідно до даних топографічної карти (викопіювання) частина спірної ділянки пролягає уздовж річки Інгул (а. с. 15, 19, 20).

На підставі ч. 1, 2 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Оскільки судом встановлено, що частина земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у приватну власність, площею 2 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0692 віднесена до складу земель водного фонду, відповідач правомірно відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632, ідентифікаційний код 04376788) про визнання протиправним рішення від 02.09.2021 р. № 415 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність грн. ОСОБА_1 "; зобов`язання прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про надання у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0692, розташованої в межах території Софіївської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.01.2022 р.

Суддя Н.В. Лісовська