Рішення

від 27.01.2022 по справі 400/811/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 р. № 400/811/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фермерського господарства "Маяк-1" Кухарук Наталії Григорівни, вул. Горького, 69, м.Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101,

до відповідачів: 1. Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001, 2. Головного управління ДПС в Одеській області, вул. Семінарська,5, м.Одеса,Одеська область,65044,

про:визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2020 № 258,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Маяк-1 ОСОБА_1 звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.11.2020 № 258.

Ухвалою від 15 лютого 2021 року суд відкрив провадження у справі №400/811/21 за позовом Фермерського господарства "Маяк-1" ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.11.2020 № 258.

Фермерське господарство Маяк-1 ОСОБА_1 звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003750705 від 16.01.2021 року.

Ухвалою від 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі №400/3448/21 за позовом Фермерського господарства "Маяк-1" ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003750705 від 16.01.2021 року.

Ухвалою від 09 червня 2021 року за заявою позивача Фермерського господарства Маяк-1 Кухарук Наталії Григорівни, адміністративні справи № 400/811/21 та № 400/3448/21 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду та присвоєно об`єднаним справам загальний №400/811/21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 52 2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України фактична перевірка може бути проведена лише у випадку наявного та зафіксованого факту порушення законодавства з боку платника податку. За відсутності інформації про порушення вимог законодавства отриманої в установленому законодавством порядку фактична перевірка є незаконною, як і наказ про проведення такої перевірки.

В наказі №258 від 17.11.2020р. не зазначено які порушення законодавства слугували підставою для проведення фактичної перевірки. Жодна посадова особа Ф/г Маяк-1 ОСОБА_1 не була присутня при проведенні фактичної перевірки. Не виявлено здійснення зберігання пального. З зазначених підстав позивач вважає незаконним здійснення перевірки, складання акту перевірки та наслідки такої перевірки.

Відповідачами надано відзиви на позовні заяви в яких зазначили, що відповідно до діючого законодавства податкові органи мають право проводити перевірки платників податків. Перевірка здійснювалась контролюючим органом, щодо дотримання законодавства з питань обігу, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. За результатами перевірки було виявлено порушення, про що складено Акт про результати фактичної перевірки та застосовано штрафну санкцію у розмірі 500тис.грн. за зберігання пального без ліцензії.

На підставі вищенаведеного, відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Позивач надав до суду відповідь на відзиви відповідачів в яких зазначив про незаконність наказу про проведення такої перевірки, здійснення самої перевірки, складання акту перевірки та незаконність наслідків такої перевірки, також зазначив про відсутність встановленого факту зберігання пального. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

За клопотанням сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Фермерське господарство Маяк-1 ОСОБА_1 є юридичною особою та розташоване в м.Баштанка, Баштанського району Миколаївської області по вулиці Василенка Миколи, будинок 69.

Основним видом діяльності Фермерського господарства Маяк-1 ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до наказу №258 від 17.112020р. Про проведення фактичної перевірки Фермерського господарства Маяк-1 ОСОБА_1 (Код за ЄДРПОУ 23041013) , на підставі направлень від 17.11.2020 №280/14-29-01-04-31 та №281/14-29-01-04-31 виданих ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено фактичну перевірку Фермерського господарства Маяк-1 Кухарук Наталії Григорівни щодо дотримання законодавства з питань обігу, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алькогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно наказу №258 від 17.11.2020р. перевірка проводилась на підставі підпунктів 80.2.2., 80.2.5 ст.80 ПК України з урахуванням пункту 52 2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 11.08.2020р. №13939/7/95-00-07-0503-07 з інформацією про суб`єктів господарювання, які не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право зберігання пального.

За результатами вказаної перевірки складено акт реєстраційний №2129/14/29/07/ НОМЕР_1 від 07.12.2020р. щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального на період з 01.04.2020р. по 04.12.2020р. (надалі акт перевірки від 07.12.2020р.)

В ході перевірки в присутності посадових осіб контролюючого органу, що проводили перевірку, здійснено перевірку фактичних залишків нафтопродуктів за місцем зберігання пального (територія), на якій розташована емність, що використовується для зберігання дизельного палива, та розташована за адресою АДРЕСА_1 . Про що складено акт зняття фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей), що знаходились у місці зберігання пального.(Акт зняття залишків від 27.11.2020р.) Зняття залишків розпочато 27.11.2020р. о 9 год 56хв. закінчено 27.11.2020р. о 9 год 56хв.

За результатами зняття фактичних залишків встановлено відсутність залишків дизельного пального.

На підставі акту перевірки від 07.12.2020р. та акту зняття залишків від 27.11.2020р. контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в частині зберігання пального для власних потреб без ліцензії.

На підставі вказаного акта перевірки від 07.12.2020 року ГУ ДПС у Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2021 року №00003750705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до фермерського господарства Маяк-1 ОСОБА_1 за порушення вимог ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в сумі 500000,00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувані наказ та рішення відповідачів прийняті у відповідності до зазначених вище умов.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.62 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податкові органи, серед іншого, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

Відповідно до підпункту 80.2.2. пункту 80.2 ст.80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок

Згідно з пунктом 81.1 цієї статті посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно пункту 52 2 підрозділу 10 розділу XX ПК України був встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто виходячи з конструкції пункту 52 2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України фактична перевірка може бути проведена лише у випадку наявного та зафіксованого факту порушення вимог законодавства з боку платника податку і таке порушення повинно стосуватись лише:

1) Обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

2) Цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

3) Функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального

У випадку ж відсутності встановленого та зафіксованого факту порушення законодавства, фактична перевірка не може бути призначена.

В наказі ГУ ДПС у Миколаївській області №258 від 17.11.2020р. Про проведення фактичної перевірки Фермерським господарством Маяк-1 ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснено посилання як на підставу проведення перевірки на п.80.2.2., 80.2.5 ст.80 ПК України та лист ДПС України від 11.08.2020р. №13939/7/95-00-07-0503-07 з інформацією про суб`єктів господарювання, які не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право зберігання пального.

Лист ДПС України від 11.08.2020р. №13939/7/95-00-07-0503-07 з інформацією про суб`єктів господарювання, які не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право зберігання пального, свідчить лише про те, що суб`єкт господарювання не отримував ліцензію, однак в будь-якому випадку не свідчить, про здійснення порушення законодавства Фермерським господарством Маяк-1 ОСОБА_1 . Наведена в листі інформація є загальною та не вказує на будь-які порушення законодавства з боку позивача, ДПС України навіть не посилалася на норми права, які можливо порушені платником податків.

Відповідачами під час розгляду справи у суді, не надано письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу була саме вищезазначена інформація, яка не конкретизована суб`єктом владних повноважень, а податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Оскільки фактична перевірка може бути проведена лише за наявності отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, то за відсутності інформації про порушення вимог законодавства отриманої в установленому законодавством порядку фактична перевірка є незаконною, як і наказ про проведення такої перевірки.

Що стосується посилання на пп.80.2.2 та пп.80.2.5. п.80.2. ст.80 ПК України то зазначені пункти передбачають, що фактична перевірка може бути проведена у разі:

- наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (пп.80.2.2).

- наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5)

Змістовна конструкція пункту 80.2 статті 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України.

Таким чином, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

В оскаржуваному наказі, взагалі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а саме пп.80.2.2 та пп.80.2.5. п.80.2. ст.80 ПК України.

В наказі взагалі не зазначено які порушення законодавства слугували підставою для проведення фактичної перевірки.

В той же час інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення Ф/г Маяк-1 ОСОБА_1 законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, якщо перевірка призначена за пп.80.2.2 ст.80 ПК України, чи конкретні факти порушення законодавства з боку позивача у випадку призначення перевірки відповідно пп.80.2.5 п.80.2 ст80 ПК України

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постановах від 04.12.2018р. у справі №820/4894/18, від 18.12.2018р. у справі №820/4891/18, від 18.12.2018р. у справі №820/4895/18, від 05.03.2019р. у справі №820/4893/18, від 11.06.2019р. у справі №1440/2045/18, від 22.09.2020р. у справі №520/1304/2020, від 28.04.2021р. у справі №520/3314/19, від 05.07.2021р. у справі №825/951/17

Оскільки відповідач посилається на декілька підстав для проведення перевірки, а саме наявність інформації про можливі порушення, та на наявність інформації про порушення законодавства при цьому не зазначає, які саме порушення, то зі змісту наказу №258 від 17.11.2020р., взагалі неможливо встановити, що конкретно стало підставою для його прийняття.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду викладеним у постановах від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18, від 02 вересня 2020 року у справі №821/1828/16 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2019р. у справі №1440/2045/18 вказав, що для зазначення підстав для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункт статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Суд вважає хибною та помилковою позицію ГУ ДПС у Миколаївській області, що п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України має дві самостійні підстави для перевірки:

- перша підстава - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- друга підстава - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

І саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Така позиція податкового органу є хибною, оскільки аналіз положень ст.80 ПК України свідчить про те, що передбачені у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Таке тлумачення пп.80.2.5 п.80.2 ст80 ПК України повністю нівелює необхідність існування інших передбачених у п.80.2 ст.80 ПК України підстав для проведення фактичних перевірок дотримання вимог законодавства в цій сфері, адже такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі.

Реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною.

Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Таким чином, зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, на які наявні посилання у наказі про проведення фактичної перевірки №258 від 17.11.2020 року, суд приходить до висновку про незаконність наказу на проведення перевірки, незаконність самої перевірки, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Така компетенція не виникає в силу лише вчинення суб`єктом господарювання правопорушення, натомість для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.

У випадку ж незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15.

При цьому акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 826/17123/18, від 04 вересня 2020 року в справі № 821/1274/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18.

Крім того суду звертає увагу, що відповідно до вимог ст.81 ПК України фактична перевірка може бути розпочата за умови за умови пред`явлення (вручення) посадовим (службовим) особам платника податків документів визначених цим Кодексом, а саме направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Жодній посадовій особі Ф/г Маяк-1 Кухарук Н.Г. не було вручено ні направлення, ні наказ на перевірку, тим більше не пред`являлось жодним з перевіряючих їх службові посвідчення.

Жодна посадова особа Ф/г Маяк-1 ОСОБА_1 не була присутня при проведенні фактичної перевірки.

Згідно наданого позивачем до суду штатного розкладу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є посадовими особами Ф/г Маяк-1 ОСОБА_1 . Доказів зворотнього відповідачами до суду не надано.

Зазначене також свідчить, про незаконність здійснення перевірки, та відповідно і незаконність наслідків такої перевірки.

Що стосується самого факту виявленого ГУ ДПС у Миколаївській області порушення Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме зберігання пального суд зазначає наступне.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч.10 ст.15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно п.7 ч.1 ст.7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону № 481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З наведеного вбачається, що Закон №481/95-ВР покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Положення ч. ч. 1-2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень (абз.8 ч.2 ст.17 Закону).

Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання.

Відповідно до абзаців 52, 56 ст.1 Закону № 481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон № 481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального. Не визначає законодавець і граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається зберігання пального . У свою чергу саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.

Крім того, у індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону № 481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, вказана податкова консультація не скасована.

Як зазначає представник позивача, та підтверджується матеріалами справи, а саме копіями технічних паспортів та договорами, після купівлі дизельного палива та зливу кількості палива відбулася подальша заправка паливних баків транспортних засобів, які позивач використовує у власній господарській діяльності, отже фактичного зберігання в стаціонарних ємностях взагалі не відбувалось.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт зберігання позивачем пального у стаціонарних ємностях, а саме резервуарів, баків, цистерн тощо.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та положень п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, суд визнає, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне після купівлі було завантажене у паливні баки транспортних засобів та використовувалося в господарській діяльності.

Як слідує з акту перевірки, яка проводилась станом на 27.11.2020р. станом на 09год.56хв. перевіряючими не виявлено пального в резервуарі 15 куб.м. розташованому за адресою м.Баштанка вул.Ювілейна, 93. При цьому відповідачами не надано жодного доказу належності позивачу права власності чи користування резервуаром за вищезазначеною адресою. Отже, з огляду на це перевіркою не встановлено наявності у позивача стаціонарних паливних ємностей або паливних складів для зберігання пального.

Таким чином на момент проведення фактичної перевірки 27.11.2020р. та оформлення її результатів 07.12.2020 не встановлено фактичного зберігання позивачем пального. Перевіркою встановлено лише факт розміщення по АДРЕСА_1 резервуару 15м 2 , в якому не виявлено пального, при цьому не встановлено кому належить зазначений резервуар.

Тобто, ГУ ДПС у Миколаївській області в акті перевірки лише констатував факт отримання позивачем пального в певний період часу, однак не зазначив періоду зберігання такого пального.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт отримання позивачем пального не є доказом зберігання такого пального протягом певного часу.

Крім цього, з аналізу акту перевірки від 07.12.2020 року та відзиву на позовну заяву, суд приходить до висновку про те, що відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального .

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено факту саме зберігання Фермерським господарством Маяк-1 ОСОБА_1 отриманого пального в стаціонарних ємкостях, а не використання його у власній господарській діяльності одразу після придбання.

Перевіряючи наведені сторонами аргументи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Як наслідок, суд констатує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахуванням усіх обставин та ґрунтується не на встановлених під час перевірки фактичних даних, а на припущеннях осіб, які проводили таку перевірку.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов`язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в спірному податковому повідомленні-рішенні в графах посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено , посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).

Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Стаття 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.01.2021 №0003750705.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Миколавській області №258 від 17.11.2020р. Про проведення фактичної перевірки Фермерського господарства Маяк-1 ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2270.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 65 від 05.02.2021р., за подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №00003750705 від 16.01.2021р. сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2021р. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Головного управління ДПС у Миколаївській області та ГУДПС в Одеській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Маяк-1" ОСОБА_1 (вул. Горького, 69, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56101 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 44104027) Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5,Одеса,Одеська область,65044 ЄДРПОУ 43142370) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області №258 від 17.11.2020р. Про проведення фактичної перевірки Фермерського господарства Маяк-1 ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №00003750705 від 16.01.2021р.

4. Стягнути на користь Фермерського господарства Маяк-1 Кухарук Наталії Григорівни (код за ЄДРПОУ 23041013) судовий збір у сумі 2 270,00 грн. (Дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (м.Миколаїв вул.Лягіна, 6, Код ЄДРПОУ 43144729).

5. Стягнути на користь Фермерського господарства Маяк-1 Кухарук Наталії Григорівни (код за ЄДРПОУ 23041013) судовий збір у сумі 7 500,00 грн. (Сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Одеській області (м.Одеса вул.Семінарська, 5, Код ЄДРПОУ 43142370).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник