Рішення

від 17.11.2020 по справі 440/4040/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4040/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко В.В.

представника позивача - Чайка М.Г.

представника відповідача - Лукмасло М.М.

представника третьої особи - Глазкова С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) , Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) треті особи на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", про скасування постанов.

Позовні вимоги (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог):

- скасувати постанови про арешт коштів на рахунках від 08.06.2017, 05.07.2017, 06.07.2017, 27.12.2019 по виконавчому провадженні № 44298473 та від 12.08.2020 №62148157.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2020 року Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, ГУ ДПС в Полтавській області) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) , Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач 1, УЗПВР у Полтавській області) , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач 2, Шевченківський ВДВС у м.Полтаві) про скасування постанов, у первинній редакції якої просило скасувати постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2017, від 05.07.2017, від 06.07.2017, від 02.01.2019 у виконавчому провадженні №59490620622 та від 27.12.2019 у виконавчому провадженні №44298473.

Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. При цьому суд вказував, що дана справа не підлягає розгляду за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження. Тому справа розглядалася за загальною процедурою, встановленою КАС України для спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою на клопотання позивача про витребування доказів було зобов`язано УЗПВР у Полтавській області, Шевченківський ВДВС у м.Полтаві надати належним чином завірені копії постанов про накладення арешту на кошти Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 08.06.2017, 05.07.2017, 06.07.2017, 02.01.2019, прийнятих у рамках виконавчого провадження №59490620622 та від 27.12.2019, прийняту у рамках виконавчого провадження №44298473. Також зобов`язано надати завірені копії документів щодо підстав накладення зазначених арештів.

05.08.2020 ГУ ДПС у Полтавській області подало уточнений адміністративний позов, в якому просило скасувати постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2017, від 05.07.2017, від 06.07.2017, від 02.01.2019 у виконавчому провадженні №59490620622 та від 27.12.2019 у виконавчому провадженні №44298473.

Ухвалою від 31.08.2020 року на клопотання позивача повторно були витребувані вищевказані докази: зобов`язано УЗПВР у Полтавській області, Шевченківський ВДВС у м. Полтаві надати належним чином засвідчені копії постанов, винесених державними виконавцями, територіальна юрисдикція яких поширюється на Полтавську область, про арешт коштів на рахунках боржника, у межах зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України").

Протокольною ухвалою від 17.08.2020 року було задоволено клопотання ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; вказану особу залучено до участі в справі. Зі заявою про залучення цієї ж юридичної особи до участі в справі на стороні відповідача 17.08.2020 року звернулося до суду Товариство з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл (далі - ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл ). Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року вказану заяву визнано безпідставною та повернуто заявнику, оскільки питання про залучення до справи ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України вже вирішено.

Протокольною ухвалою суду від 31.08.2020 повернуто заяву ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв`язку з відсутністю доказів наявності повноважень (довіреності) особи, яка підписала заяву.

09.09.2020 року ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл повторно направило до суду заяву про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року задоволено заяву ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл від 09.09.2020 року: ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

10.09.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області звернулося зі заявою про уточнення позовних вимог, а саме просило викласти п. 4 прохальної частини адміністративного позову в наступній редакції: Скасувати постанови про арешт коштів на рахунках від 08.06.2017, 05.07.2017, 06.07.2017, 27.12.2019 по виконавчому провадженню № 44298473 та від 12.08.2020 №62148157 .

Вказана заява обґрунтована тим, що ГУ ДПС у Полтавській області ознайомилося з наданими Шевченківським ВДВС у м.Полтаві та УЗПВР у Полтавській області матеріалами та встановило перелік діючих постанов про арешт коштів ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Враховуючи, що позивач не є стороною виконавчого провадження та не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження для встановлення переліку діючих постанов про арешт коштів до моменту подання позовної заяви, суд визнав зазначені обставини поважною причиною пропуску встановленого КАС України строку для подання заяви про уточнення позовних вимог та прийняв до розгляду вказану заяву.

По справі вживалися заходи забезпечення позову.

До моменту звернення до суду з позовною заявою ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду зі заявою про забезпечення позову, в якій просило заборонити Державній виконавчій службі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вчиняти будь-які дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) за платіжними та іншими вимогами з розрахункових рахунків Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у тому числі, розрахункового рахунку відкритого в Акціонерному товаристві Банк Січ , а також заборонити Державній виконавчій службі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження грошовими коштами, що належать або підлягають передачі чи сплаті ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України іншими особами і знаходяться у нього, у фінансових установах чи в інших осіб.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі №ЗП/440/8/20 заяву про забезпечення позову задоволено частково, а саме заборонено Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Шевченківському відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Північно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Суми); Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчиняти дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , у тому числі, розрахункового рахунку відкритого в АТ Банк Січ , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними дій та скасування постанови ВП№44298473 від 27.12.2019.

Протягом розгляду справи постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі № ЗП/440/8/20 скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Полтавській області про забезпечення позову.

24.09.2020 від ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли пояснення, в яких підприємство просило відмовити у задоволенні позовних вимог; одночасно зробило заяву про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по провадженню №ЗП/440/8/20.

30.09.2020 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заявило клопотання про залишення заяви від 24.09.2020 року про скасування заходів забезпечення позову без розгляду. Відповідно, враховуючи позицію ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суд не розглядав заяву про скасування заходів забезпечення позову, залишивши її без розгляду.

30.09.2020 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подало клопотання про витребування доказів, в якому зазначило, що ГУ ДПС у Полтавській області не має повноважень щодо звернення до суду з даним позовом, а тому для встановлення наявності у позивача повноважень для звернення до суду з вимогами, заявленими по справі №440/4040/20, необхідно отримати пояснення від ГУ ДПС у Полтавській області та УЗПВР у Полтавській області.

Протокольною ухвалою від 30.09.2020 року Полтавським окружним адміністративним судом вищевказане клопотання задоволено в частині відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що в судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 заявили намір подати пояснення на поставлені у клопотанні запитання у письмовій формі, для чого просили суд надати додатковий час.

12.11.2020 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подано клопотання про закриття провадження у зв`язку з тим, що справа №440/4040/40 не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що згідно приписів частини 4 статті 5 КАС України суб`єкт владних повноважень має право звернення до суду лише у випадках, встановлених законодавством. Разом з тим спеціальним законодавством податковому органу не надано права втручатися в діяльність органів виконавчої служби, зокрема, оскаржувати постанови про арешт майна в ході виконавчого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про закриття провадження у справі. Це рішення було обґрунтовано тим, що у випадках, визначених законодавством, до повноважень як податкового органу, так і органів виконавчої служби належить стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих у банках, у тому числі й застосування способів забезпечення виконання боржником його обов`язків. Податковий орган має передбачені законом повноваження на звернення до суду у процедурах стягнення податкового боргу. Враховуючи, що предметом спору по справі №440/4040/20 є правомірність застосування державним виконавцем арешту на кошти ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", які, в свою чергу, визначені податковим органом як джерело сплати податкового зобов`язання, то вказаний спір підпадає під категорію компетенційного спору, що узгоджується з приписами частини 3 пункту 1 статті 19 КАС України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

12.11.2020 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заявило клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що спір по справі №440/4040/20 носить компетенційний характер та пов`язаний з реалізацією функцій, покладених на податковий орган; арешт коштів на рахунках є триваючим у часі. На цю справу не поширюються спеціальні строки звернення, встановлені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенційний конфлікт, що існує між державними органами в цій справі, на думку суду, є триваючим у часі, доки не буде вирішений у законний спосіб.

Аргументи та правова позиція учасників справи

ГУ ДПС в Полтавській області, звертаючись із даним позовом, вказувало, що за ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України обліковується податковий борг у розмірі 56 969 566,87 грн. (відповідно до доданої до позову довідки від 24.07.2020 року сума боргу становить 53 548 776,37 грн). Відповідно до передбачених законом повноважень, ГУ ДПС в Полтавській області вживалися заходи, спрямовані на погашення податкового боргу у примусовому порядку. Позивач як податковий орган неодноразово звертався до суду з позовними заявами про стягнення коштів з рахунків з рахунків платника за податковим боргом та судами були прийняті рішення на користь податкового органу, зокрема, по справам №816/315/17, №816/1202/17, №816/1672/17, №816/2436/17, №816/875/18, №1640/2911/18, №1640/4633/18.

На виконання вказаних рішень ГУ ДПС у Полтавській області зверталося з інкасовими дорученнями до банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, проте, у зв`язку з накладенням арешту відповідачем, як органом державної виконавчої служби, на кошти в рамках виконавчих проваджень - інкасові доручення були повернуті податковому органу без виконання.

Також було здійснено опис майна у податкову заставу.

Таким чином, позивач стверджував, що арешт коштів, накладений згідно постанов від 08.06.2017, від 05.07.2017, від 06.07.2017, від 02.01.2019 у виконавчому провадженні №59490620622 та від 27.12.2019 у виконавчому провадженні №44298473, перешкоджає виконанню функцій ГУ ДПС у Полтавській області, внаслідок чого вказані постанови підлягають скасуванню.

При цьому вказував на статтю 46 Закону України Про виконавче провадження , яка встановлює черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами у виконавчому провадженні: вимоги щодо стягнення податків та інших платежів до бюджету мають задовольнятися, передуючи задоволенню вимог всіх інших.

Відповідачі проти позову заперечували.

17.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Шевченківського ВДВС у м.Полтаві, в якому просили у задоволенні позову відмовити.

Вказаний відзив обґрунтований тим, що на примусовому виконанні органів державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження №59515136 (33 окремих провадження) про стягнення з ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів у загальній сумі 16 855 042,98 грн. У зв`язку з невиконанням рішень судів ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України добровільно, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів від 02.01.2020 року на суму боргу у розмірі 18 550 171,47 грн. В подальшому, у зв`язку зі задоволенням вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням №59515136, державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів від 13.02.2020.

Шевченківський ВДВС у м.Полтаві стверджував, що діяв на підставі законодавства, та повідомив, що станом на 14.08.2020 у нього відсутні дані щодо інших арештів коштів та щодо інших виконавчих проваджень.

17.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від УЗПВР у Полтавській області, в якому просили у задоволенні позову відмовити.

Вказаний відзив обґрунтований тим, що на примусовому виконанні органів державної виконавчої служби перебуває зведене (48 окремих проваджень) виконавче провадження про стягнення з ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів у загальній сумі 43 292 161,83 грн. Крім того були винесені рішення про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. У зв`язку з невиконанням ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України добровільно судових рішень державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів від 27.12.2019 на суму боргу у розмірі 54 843 930,18 грн. по виконавчому провадженню № 44298473. Відповідач 1 зазначив, що права та інтереси позивача щодо стягнення податкового боргу з ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України забезпечені податковою заставою, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Наполягав на тому, що дії державного виконавця направлені на виконання рішень судів, які набрали законної сили, постанова про накладення арешту винесена у відповідності до законодавства, а підстави для її скасування законом не передбачені.

27.08.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області подало відповідь на відзив, в якій просило позов задовольнити, наполягаючи на правомірності своїх вимог.

28.08.2020 року ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України подало до суду пояснення щодо позову, в яких просило відмовити у задоволенні позову, адже одним із принципів виконавчого провадження є обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, а тому дії державних виконавців щодо накладення арешту є правомірними.

У судовому засіданні представники осіб, що беруть участь у справі, підтримали свої позиції, викладені вище.

Обставини справи, встановлені судом

ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Полтавській області. Відповідно довідки від 24.07.2020 року сума податкового боргу даного платника становить 53 548 776, 37 грн. З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Полтавській області зверталося до суду. Рішеннями судів у адміністративних справах №816/315/17, №816/1202/17, №816/1672/17, №816/2436/17, №816/875/18, №1640/2911/18, №1640/4633/18 позовні вимоги ГУ ДПС в Полтавській області були задоволені та з розрахункових рахунків ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" були стягнуті грошові кошти на погашення податкового боргу.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 440/4633/18, з метою стягнення податкового боргу з боржника, направлено наступні інкасові доручення від 06.05.2019 № 547, № 548, № 549, № 550, № 552, № 554, № 555, № 556, а на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 23.10.2018 у справі № 1640/2911/18 направлено наступні інкасові доручення від 06.05.2019 № 527, № 526, № 529, № 528, № 530, № 531, № 532, № 533, № 537, № 536, № 540, № 541, № 542, № 543, № 544, № 545, № 1027 від 23.06.2020. З метою стягнення коштів платника податків з рахунків, відкритих у банках у рахунок погашенням податкового боргу ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 2/16-01 від 09.10.2019 та, з метою стягнення податкового боргу з божника, направлено наступні інкасові доручення № 88 від 06.11.2019, № 89 від 06.11.2019, № 90 від 06.11.2019, № 91 від 06.11.2019,№ 94 від 06.11.2019, № 95 від 06.11.2019, № 100 від 06.11.2019, № 101 від 06.11.2019, № 102 від 06.11.2019, № 106 від 06.11.2019, № 107 від 06.11.2019, № 108 від 06.11.2019,№ 108 від 06.11.2019, № 113 від 06.11.2019, № 103 від 06.11.2019, № 104 від 06.11.2019, № 99 від 06.11.2019, № 98 від 06.11.2019, № 97 від 06.11.2019, № 96 від 06.11.2019, № 110 від 06.11.2019, № 11 від 06.11.2019, № 112 від 06.11.2019, № 966 від 03.06.2020.

Вказані інкасові доручення були повернуті банківською установою контролюючому органу без виконання з огляду на те, що кошти на рахунках заарештовані постановами органу державної виконавчої служби, на рахунках відсутні кошти, крім арештованих, та інкасові доручення були надані за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт.

Також рішенням про опис майна у податкову заставу № 10398/10/16-01-17-32 від 06.12.2016 ГУ ДПС в Полтавській області було проведено опис майна боржника, що підтверджується: актом № 86/16-01-17- 12 від 27.12.2016 на суму 5 569 511,99 гривень; актом № 1/16-01 від 13.02.2017 на суму 5 639 930,60 гривень; актом № 5/16-31-50-17-35 від 22.03.2019 на суму 13 004 220,47 гривень; актом № 1/16-31-50-10-34 від 18.02.2020.

Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами про реєстрацію від 28.12.2016, 16.02.2017, 26.03.2019, 20.02.2020.

У той же час у провадженні органів державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження №32017261, до якого, в тому числі, входять виконавчі провадження №62148157 та №44298473.

В його межах на грошові кошти, що містяться на рахунках ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" накладено арешт постановами державного виконавця:

- від 27.12.2019 року по виконавчому провадженню №44298473;

- від 06.07.2017 року по виконавчому провадженню №44298473;

- від 05.07.2017 року по виконавчому провадженню №44298473;

- від 08.06.2017 року по виконавчому провадженню №44298473;

- від 12.08.2020 року по виконавчому провадженню №62148157;

- від 02.01.2020 року по виконавчому провадженню № 59490622.

13.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника на рахунку, відкритому у АТ Банк Січ , який був накладений згідно постанови від 02.01.2020 року.

ГУ ДПС в Полтавській області не є стороною (стягувачем) у вищевказаних виконавчих провадженнях.

У зв`язку з поверненням банківською установою інкасових доручень податкового органу, спрямованих на стягнення коштів на погашення податкового боргу, що обумовлено наявністю арешту коштів органами державної виконавчої служби, ГУ ДПС в Полтавській області звернулося з цим позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Функції контролюючих органів передбачено статтею 19-1 ПК України, до них, зокрема, належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

На виконання вказаної функції контролюючим органам, відповідно до підпункту 20.1.19 та підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України надано право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску та звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно положень пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з рахунків платника податків для погашення податкового боргу встановлено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22).

Відповідно до положень пунктів 11.1, 11.2, 11.4 глави 11 Інструкції №22 органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є контролюючі органи.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 11.1 глави 11 цієї Інструкції:

1) з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України);

2) з рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції.

Відносини, пов`язані з примусовим виконанням рішень органами державної виконавчої служби, регулюються Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню:

1) виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчі написів нотаріусів;

4) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Примусове виконання рішень, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження , покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про виконавче провадження у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Права та обов`язки державного виконавця передбачені статтею 18 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Для реалізації вказаного обов`язку державному виконавцю надається право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 46 Закону України Про виконавче провадження встановлює черговість задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні.

У разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентується статтею 48 Закону України Про виконавче провадження , відповідно якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно положень статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За положеннями абзацу 2 пункту 9.3 глави 9 Інструкції №22 банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку.

При цьому, згідно з пунктом 9.6 глави 9 Інструкції №22 залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

- якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

- якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

- якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції (відповідно до пункту 9.9 Інструкції №22).

Висновки щодо правозастосування

В обставинах даної справи учасники справи не мали спору щодо того, що ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України має податковий борг та не мали спору щодо його розміру.

Так само учасники справи не мали спору щодо наявності у ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України заборгованості перед фізичними та юридичними особами, що була стягнута за рішеннями судів, звернута до стягнення з переданням виконавчих документів для виконання органам державної виконавчої служби.

Учасники справи не мали спору й не ставили під сумнів застосовану позивачем, ГУ ДПС в Полтавській області, процедуру стягнення податкового боргу з ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Відповідно до цієї позиції та оцінюючи матеріали адміністративні справи, суд, приймаючи дане рішення, також виходить з факту того, що ГУ ДПС в Полтавській області дотримана як процедура стягнення коштів з розрахункових рахунків ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на погашення його податкового боргу, так і процедура опису майна в податкову заставу.

Одночасно учасники справи не мали спору щодо обґрунтованості та процедурно правильного накладення державними виконавця арешту на кошти на розрахункових рахунках ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України з метою погашення заборгованості перед фізичними та юридичними особами.

Єдиним аргументом, висунутим податковим органом на користь твердження про необхідність скасування постанов державного виконавця про накладення арешту, стало те, що цей арешт перешкоджає стягненню з відповідних розрахункових рахунків грошових коштів на погашення податкового боргу.

Отже, суд констатує, що в межах обставин справи, встановлених судом, і позивач, діючи як податковий орган, і відповідачі, як органи державної виконавчої служби, діяли в межах своїх повноважень і завдань, на підставі та у спосіб, що встановлені законом.

Спір між ними виник у зв`язку з тим, що під час виконання своїх функцій і податковим органом, і органами державної виконавчої служби відбулося застосування щодо одних і тих же грошових коштів на одних і тих же розрахункових рахунках одного й того ж боржника двох різних процедур стягнення на підставі різних законів - Податкового кодексу України та Закону України Про виконавче провадження . Та під час реалізації своєї компетенції обидва органи державної влади діяли правомірно. Однак одна процедура стягнення (стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб) перешкоджає іншій (стягнення коштів на погашення податкового боргу).

Тому фактично спір між державними органами в цій справі зводиться до визначення пріоритетності компетенції одного з них щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків боржника.

З даного приводу суд вважає за доцільне зазначити таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

За змістом наведених законодавчих норм вбачається, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, оскільки це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 року у справі №640/18401/18.

Отже, за переліченими ознаками суд вважає даний спір компетенційним і відповідно відхиляє аргументи щодо того, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, твердження про відсутність у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом та необхідність закриття провадження у справі.

З приводу пріоритетності компетенції позивача, ГУ ДПС в Полтавській області, та відповідачів, органів державної виконавчої служби, - суд надає наступну оцінку.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Описаними вище нормами Податкового кодексу встановлено обов`язок податкового органу сперш застосувати процедуру стягнення коштів з розрахункових рахунків та тільки за відсутності достатніх коштів звертати стягнення на майно засобами встановлення податкової застави та наступної реалізації майна.

Органами примусового стягнення за іншими рішеннями, які не стосуються податкового боргу, є органи державної виконавчої служби та у передбачених Закону України Про виконавче провадження приватні виконавці.

Законом України Про виконавче провадження аналогічно встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (стаття 48 Закону).

Отже, хоча законодавством й розмежовано процедури стягнення податкового боргу та боргу за іншими невиконаними зобов`язаннями, проте в обох процедурах заборгованість має погашатися в першу чергу саме за рахунок коштів боржника на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах.

За цих умов невиключеними є випадки конфлікту компетенції між податковим органом та органом державної виконавчої служби.

Національне законодавство в жодній нормі не встановлює пріоритету компетенції однієї чи іншої процедури.

При цьому суд відхиляє аргументи позивача, ГУ ДПС в Полтавській області, щодо пріоритету задоволення вимог про стягнення податкової заборгованості над іншими виходячи зі статті 46 Закону України Про виконавче провадження .

Дійсно, вказана норма встановлює черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів. Так, встановлено частиною першою статті 46 Закону України Про виконавче провадження що:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Однак з аналізу норм Закону України Про виконавче провадження випливає, що встановлена черговість стягнення коштів поширюється тільки на правовідносини, які виникають в межах виконавчого провадження.

Як встановлено судом, основним стягувачем (найбільша сума заборгованості) за виконавчими провадженнями № 44298473 та № 621148157, в межах яких винесено оскаржувані постанови про арешт коштів на банківських рахунках, є ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл . При цьому ГУ ДПС у Полтавській області не є стягувачем по вказаним вище виконавчим провадженням.

Отже до вимог ГУ ДПС в Полтавській області про стягнення податкового боргу стаття 46 Закону України Про виконавче провадження - незастосовна, з огляду на те, що ГУ ДПС в Полтавській області не є стороною виконавчого провадження, а відтак і Закон України Про виконавче провадження на ці правовідносини не поширюється.

Щодо обставин накладення арешту на кошти органами державної виконавчої служби, суд вже зазначав, що учасники справи не висували аргументів щодо того, що цей арешт був накладений неправомірно.

Аналогічно суд також не ставить під сумнів обґрунтованість та дотримання процедури накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України .

Щодо повернення банківською установою інкасових доручень податкового органу з підстав наявності арешту, накладеного державними виконавцями, суд вказує на таке.

З аналізу механізму реалізації процедури списання коштів за заборгованістю боржника, який передбачений положеннями Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, можна зробити наступні висновки.

Главою 9 Інструкції № 22 регламентовано порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів. При цьому, пунктом 9.9 глави 9 Інструкції №22 чітко встановлено заборону використання арештованих коштів на рахунку клієнта до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта (відповідно абзацу 3 пункту 9.10 глави 9 Інструкції №22).

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта (відповідно абзацу 3 пункту 9.10 глави 9 Інструкції №22).

Таким чином, при виконанні банками процедури списання коштів з рахунків боржника, відкритих у банківських установах, за зверненнями уповноважених органів, застосовується темпоральний чинник, відповідно якого, банківські установи надають перевагу тому уповноваженому органу, який або першим звернувся до банку з рішенням про накладення арешту, або першим звернувся з платіжним дорученням, а у випадку, якщо платіжне доручення надходить не за зобов`язаннями, кошти на погашення яких арештовані, то вказане доручення підлягає поверненню, і лише у випадках зняття арешту - виконанню.

Отже, суд констатує, що в даному разі, і позивач, і відповідачі, і банківські установи, повертаючи без виконання інкасові доручення податкового органу, діяли правомірно, обґрунтовано та в межах свої компетенції. При визначенні порядку стягнення податкового боргу та здійснення виконавчого провадження законодавством не встановлено чіткого пріоритету компетенції податкового органу чи органу виконавчої служби при конкуренції повноважень.

Таким чином, у суду відсутні підстави вказати на пріоритетність процедури стягнення податкового боргу, застосованої за межами виконавчого провадження, над процедурою стягнення коштів у межах виконавчого провадження.

Фактично про це просив позивач, ГУ ДПС в Полтавській області, заявляючи вимогу про скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти.

Суд не знаходить підстав для такого скасування.

Одночасно, відповідаючи на питання щодо конкуренції компетенцій державного органу, суд вказує на наступне.

В національному законодавстві і процедура стягнення податкового боргу, і процедура стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб можуть бути об`єднані в єдину - в межах провадження у справах про банкрутство.

Так, стаття 34 Кодексу України з процедур банкрутства (від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII) надає право на звернення зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитору - контролюючому органу, уповноваженому відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

У разі такого звернення та відкриття провадження у справі про банкрутство вирішується питання про накладений державними виконавцями на кошти на розрахункових рахунках арешт - згідно пункту 14 статті 39 Кодексу, з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

За правилами статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Стаття 64 цього ж Кодексу встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, у тому числі вимог щодо податкового боргу та щодо заборгованості перед фізичними і юридичними особами.

Отже, у випадку реалізації податковим органом своєї компетенції на стягнення податкового боргу шляхом ініціювання питання про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, питання пріоритетності стягнення коштів з боржника буде вирішене у встановлений законом спосіб. І податковий орган, і орган державної виконавчої служби матимуть встановлені законом способи дій, які не протирічитимуть один одному та не будуть взаємовиключними і таким чином забезпечать дотримання інтересів усіх учасників правовідносин.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в даній справі позивач, податковий орган, невірно визначив спосіб реалізації своєї компетенції та суд не вправі (не має визначених законом підстав) скасувати постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках боржника.

Тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Підстави для стягнення судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Героїв Пожежників 13 м.Полтава ЄДРПОУ 43316700), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Стешенка 6 м.Полтава ЄДРПОУ 34963066), треті особи на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (вул.В"ячеслава Чорновола 22 - А м.Полтава ЄДРПОУ 32017261), Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (вул.Саперно-Слобідська 22-А м.Київ ЄДРПОУ 32851616).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне рішення складено 23.11.2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков