Рішення

від 21.01.2022 по справі 120/4921/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2022 р. Справа № 120/4921/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вендичанської селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Вендичанської селищної ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивачки від 09.04.2021 про надання їй дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0894.

Так, представник позивачки зазначає, що вона звернулась 09 квітня 2021 року до Вендичанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0894. Однак, відповідач всупереч земельному законодавству за наслідками розгляду поданої заяви не прийняв рішення про надання дозволу або рішення про відмову у наданні такого, що, на думку представника позивача, вказує на протиправну бездіяльність щодо нерозгляду поданої позивачкою заяви.

Відтак, на думку представника позивача, ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року та прийняти за наслідком такого розгляду відповідне рішення згідно з положеннями Земельного кодексу України.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 124 КАС України копію зазначеної ухвали, а також копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено на електронну адресу ( а.с. 18 ), в зв"язку з обмеженим фінансуванням суду та відсутністю коштів для сплати послуг поштового зв"язку щодо відправки судової кореспонденції.

Проте, на час прийняття судом рішення в справі на адресу суду від відповідача відзив на позовну заяву, письмові та електронні докази чи заяви, що підтверджують заперечення проти позову, не надходили.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, з"ясувавши доводи позивача, викладені в позовній заяві, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 09.04.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0894, яка перебуває у комунальній власності, долучивши необхідні документи ( а.с. 6 ).

Разом із тим, як зазначає представник позивачки у позовній заяві, станом на дату звернення із даним позовом до суду рішення за наслідком розгляду заяви позивачки від 09.04.2021 відповідачем не було прийнято. Лише надіслано на адвокатський запит від 27.04.2021 року витяг з протоколу 8 сесії 8 скликання Вендичанської селищної ради з якого вбачається, що рішення прийнято не було ( а.с. 9 ).

Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви від 09.04.2021 та не прийнятті щодо неї рішення згідно з положеннями Земельного кодексу України, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу частини 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Також, з аналізу зазначених норм слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинен прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

За правилами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен здійснюватись на засіданні відповідної ради та вирішення такого питання повинно відбуватись у формі рішення, оскільки це є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

З матеріалів справи встановлено, що заяву позивачки від 09.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою фактично не було розглянуто на сесії з огляду на те, що згідно з витягом з протоколу 8 сесії Вендичанської селищної ради від 22.04.2021 за результатами голосування рішення не прийнято ( а.с. 9 ).

Такий підсумок голосування, на думку суду, не є рішенням (розпорядчим актом), передбаченим вимогами Земельного кодексу України стосовно розгляду цієї категорії заяв громадян. В свою чергу ситуація, яка виникла, спричиняє правову невизначеність, оскільки заява позивачки фактично залишається невирішеною через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу.

Водночас, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених Земельним кодексом України варіантів: надання дозволу або мотивована відмова.

При цьому, не заперечується право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Вказана бездіяльність відповідача стосовно не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою не відповідає вимогам закону.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1-3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч. 3 ).

Враховуючи наявність документально підтверджених понесених позивачкою судових витрат зі сплати судового збору в сумі 908, такі витрати слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вендичанської селищної ради.

В той же час, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Представником позивачки подано до суду заяву з долученими доказами понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Також суду надано докази направлення копії такої заяви та відповідних додатків на адресу відповідача.

Як вже зазначено вище, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як видно з поданих документів, 09.03.2021 між адвокатом Путіліним Є.В. та, зокрема, Назарук О.Л., укладено Договір про надання правничої допомоги №29.

За умовами цього договору (пункт 3) розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутації особи або публічним інтересом до справи, шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт. В склад витрат додатково включаються витрати на відрядження та пальне. Замовник сплачує адвокату аванс в розмірі 5000 грн. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі складеного між сторонами детального опису робіт.

Як слідує із детального опису робіт №ПЄ-00001 від 22.06.2021 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), адвокатом були проведені наступні роботи з надання правової допомоги, а саме:

- вивчення судової практики 1 година;

- підготовка та подання адміністративного позову 2 години;

- підготовка заяви про стягнення витрат 15 хвилин.

Всього 3 години 15 хвилин. Загальна вартість робіт 3000 грн.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордеру №090722 від 09.07.2021 про сплату гонорару в сумі 3000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Втім, кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви у цій справі (2 години), а також на вивчення судової практики (1 година), на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише одну вимогу, що пов`язана із розглядом однієї заяви позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Підготовка позову такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", 18.05.2021 адвокатом Путіліним Є.В. до Вінницького окружного адміністративного суду подано 6 позовних заяв щодо оскарження бездіяльності Вендичанської селищної ради (справи №120/4920/21, №120/4921/21, №120/4922/21, №120/4923/21, №120/4924/21, №120/4925/21).

Відповідні позови за своїм змістом є ідентичними та стосуються бездіяльності Вендичанської селищної ради, яка полягає у не розгляді клопотань осіб щодо надання їм дозволу на розробку технічної документації.

При цьому, усі позивачі у справах №120/4920/21, №120/4921/21, №120/4922/21, №120/4923/21, №120/4924/21, №120/4925/21 є стороною замовника за договором №29 від 09.03.2020.

Крім того, у справах №120/4920/21, №120/4921/21, №120/4922/21, №120/4923/21, №120/4925/21, адвокатом Путіліним Є.В. подано ідентичні за змістом детальні описи виконаних робіт із зазначенням однакового часу та послуг, наданих адвокатом в межах договору №29 від 09.03.2020.

Разом із тим, суд вважає, що наявність такої кількості ідентичних спорів з Вендичанською селищною радою, які є та були предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом від імені різних позивачів, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та вивчення судової практики з одного і того ж самого питання.

З огляду на викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 3000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення позовної заяви та вивчення судової практики є завищеними.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 1000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вендичанської селищної ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2021 про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:02:000:0894 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.

Зобов`язати Вендичанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2021 про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:02:000:0894 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення про надання або відмову в наданні відповідного дозволу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у виді судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вендичанської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Вендичанська селищна рада (вул. Соборна, 55, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326589).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна