Рішення

від 03.02.2022 по справі 120/11299/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 лютого 2022 р. Справа № 120/11299/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Погребищенської міської ради (вул. Б.Хмельницького, б. 77, м. Погребище, Вінницька обл., 22200)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Погребищенської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки. Однак, станом на момент звернення до суду з даним позовом відповідачем не розглянуто поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чим порушено ч. 9 ст. 118 ЗК України, а саме не прийнято в двотижневий строк рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим створив перешкоди у реалізації конституційних прав позивача на отримання земельної ділянки безоплатно у власність. Тому, з метою зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання її у власність, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 20.09.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.10.2021 за вх. № 63172/21 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та у їх задоволенні просить відмовити. Вказує, що відповідач при проведенні розгляду звернення позивача не допустив бездіяльність та розглянув звернення у встановлений законом термін, що чітко зафіксовано в протоколі. Також відповідач вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується цивільного права та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

13.01.2022 року відповідачем подано заяву про долучення доказів, у якій останній зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка ввійшла до складу об`єднаної земельної ділянки, якій присвоєно новий кадастровий номер.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

14.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою по затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

27.05.2021 року на розгляд 10 позачергової сесії 8 скликання винесений проект рішення ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", що підтверджується відповідним витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" - 2 депутатів, "проти" - 0, "утримались" - 20, "не голосували" - 0, «відсутні» - 5. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у відомості про поіменне голосування від 26.05.2021 року.

Відтак за захистом своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, в редакції, яка була чинною на момент звернення до відповідача, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на етапі затвердження відповідачем, як уповноваженим органом місцевого самоврядування, розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) р-ну Вінницької обл..

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про набуття третіми особами права власності або користування на зазначену земельну ділянку.

Отже, розгляд та вирішення даної справи належить до юрисдикції адміністративних судів, а доводи відповідача про наявність у даному випадку цивільного спору суд вважає безпідставними та до уваги не бере.

При цьому враховуються висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 року у справі № 127/16433/17, від 28.11.2018 року у справі № 820/4219/17, від 16.01.2019 року у справі № 361/2562/16-а та від 22.01.2019 року у справі № 371/957/16-а.

Системний аналіз наведених норм доводить, що нормами ЗК України передбачено два варіанти рішень, які можуть бути прийняті уповноваженим органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.02.2019 року у справі № 818/1903/17, від 16.11.2020 року у справі № 640/5615/19, від 10.06.2021 року у справі № 240/4964/18, від 15.06.2021 року у справі № 818/1905/17, від 26.10.2021 року у справі № 160/5982/19, від 09.11.2021 року у справі № 580/1494/19.

Суд наголошує, що при вирішенні питання про затвердження/відмову в затвердженні проекту землеустрою відповідач здійснює владно-управлінські функції на підставі закону та від імені держави вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування громадянам.

Тобто, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.

Від так за своєю юридичною природою рішення про затвердження або відмову в затвердженні проекту землеустрою має відповідати формі розпорядчого документа.

Правовий статус відповідача визначає ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч. 1, 2 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, 14.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою по затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

26.05.2021 року на розгляд 10 позачергової сесії 8 скликання винесений проект рішення ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", що підтверджується відповідним витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" - 2 депутатів, "проти" - 0, "утримались" - 20, "не голосували" - 0, «відсутні» - 5. Рішення не прийнято.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові № 454/160/17 від 09.07.2021 року, які полягають у тому, що результати голосування не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Суд наголошує на тому, що протокол 10 позачергової сесії 8 скликання з поіменним голосуванням не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийняте за результатом розгляду заяви позивача.

У даній справі, за наслідками розгляду заяви позивача, в силу вимог ЗК України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача. Відповідно наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

При прийнятті рішення у даній частині позовних вимог, суд враховую правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 23.11.2021 року у справі № 580/704/21.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Однак, як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято по суті жодне із рішень ані щодо затвердження проекту землеустрою, ані щодо відмови у затвердженні такого.

Слід зазначити, що рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

При цьому, мотиви наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про долучення доказів, не дають суду можливості застосувати такий спосіб захисту, як зобов`язання органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача доцільним є зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути клопотання позивача та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд з метою відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача по затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп..

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що судовий збір слід стягнути саме на його користь, оскільки судовий збір сплачений за даний позов, позивачем у якому є ОСОБА_1 . Аналіз вимог КАС України щодо відшкодуванню судового збору доводить, що відшкодування відбувається саме на користь позивача.

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 382 та 383 КАС України, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

В свою чергу, суд також вказує, що застосування заходів судового контролю є правом, а не обов`язком суду. Про доцільність застосування таких заходів суд вирішує в кожній конкретній ситуації окремо з огляду на характер спірних правовідносин, сторін, а також ймовірну можливість невиконання особою, не на користь якої ухвалено рішення, приписів суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодним чином не обґрунтував необхідність застосування до відповідача такого заходу судового контролю як подання звіту. Разом з тим, у суду немає жодних доказів, що свідчили б про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність вимоги про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд прийшов до висновку про недоцільність застосування до відповідача такого заходу судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

Зобов`язати Погребищенську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 0523486400:01:000:0051) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Погребищенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Погребищенська міська рада (вул. Б.Хмельницького, б. 77, м. Погребище, Вінницька обл., 22200)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.02.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна